ПОСТАНОВА
Іменем України
11 червня 2020 року
Київ
справа №826/1160/18
адміністративне провадження №К/9901/4756/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів: Губської О.А., Калашнікової О.В.,
секретар судового засідання Кучер Р.В.,
за участю:
представника позивача Маселка Р.А.;
розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за касаційною скаргою Громадської організації "Всеукраїнське об`єднання "Автомайдан"
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 жовтня 2018 року (у складі головуючого судді Літвінової А.В.)
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2019 року (колегія суддів у складі головуючого судді Мєзєнцева Є.І., суддів: Файдюка В.В., Чаку Є.В.)
у справі №826/1160/18
за позовом Громадської організації "Український суспільно-правовий рух: Демократія через право", Громадської організації "Всеукраїнське об`єднання "Автомайдан"
до Національного агентства з питань запобігання корупції
про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії.
I. ПРОЦЕДУРА
1. Громадська організація "Український суспільно-правовий рух: Демократія через право" та Громадська організація "Всеукраїнське об`єднання "Автомайдан" звернулись до суду з позовом до Національного агентства з питань запобігання корупції, в якому просили: визнати протиправними дії Національного агентства з питань запобігання корупції щодо прийняття рішення №1375 про затвердження Роз`яснення щодо застосування окремих положень Закону України "Про запобігання корупції" стосовно необхідності попереднього встановлення фактів порушення антикорупційного законодавства, а саме декларування недостовірної інформації та незаконного збагачення, Національним агентством з питань запобігання корупції у ході повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування для порушення кримінального провадження за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених статтею 366-1 та статтею 368-2 Кримінального кодексу України та утримання від надання роз`яснень щодо застосування окремих положень Закону України "Про запобігання корупції" стосовно необхідності попереднього встановлення фактів порушення антикорупційного законодавства, а саме декларування недостовірної інформації та незаконного збагачення, Національним агентством з питань запобігання корупції у ході повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування для порушення кримінального провадження за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених статтею 366-1 та статтею 368-2 Кримінального кодексу України.
2. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 жовтня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2019 року, у задоволенні позову відмовлено.
3. У поданій касаційній скарзі Громадська організація "Всеукраїнське об`єднання "Автомайдан" із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
4. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на адресу Національного агентства з питань запобігання корупції у порядку статті 16 Закону України "Про статус народного депутата України" надійшло звернення народного депутата України ОСОБА_1 від 20 листопада 2017 року №1120/01-17, в якому останній просить висловити позицію Національного агентства з питань запобігання корупції з питань необхідності попереднього встановлення фактів порушення антикорупційного законодавства, а саме: з`ясування достовірності задекларованих відомостей, точності оцінки задекларованих активів, перевірці на наявність конфлікту інтересів та ознак незаконного збагачення, Національним агентством у ході повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, для порушення кримінального провадження за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених статтями 366-1 та 368-2 Кримінального кодексу України.
5. 8 грудня 2017 року Національне агентство з питань запобігання корупції прийняло рішення №1375, яким вирішило затвердити Роз`яснення щодо застосування окремих положень Закону України "Про запобігання корупції" стосовно необхідності попереднього встановлення фактів порушення антикорупційного законодавства, а саме декларування недостовірної інформації та незаконного збагачення, Національним агентством з питань запобігання корупції у ході повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування для порушення кримінального провадження за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених статтею 366-1 та статтею 368-2 Кримінального кодексу України.
6. Вважаючи такі дії, рішення відповідача протиправними, позивачі звернулись до суду з цим адміністративним позовом.
III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ.
7. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач, затверджуючи своїм рішенням спірні роз`яснення, діяв відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, тобто на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
8. Суди дійшли висновку, що Національне агентство з питань запобігання корупції має право з метою виконання покладених на нього функцій та в межах наданих йому повноважень надавати роз`яснення з правових питань, що відносяться до його компетенції, зокрема, з метою виконання обов`язку щодо надання відповіді в межах Закону України "Про статус народного депутата України" та Закону України "Про безоплатну правову допомогу".
9. Також судами вказано, що саме з метою роз`яснення прав та обов`язків осіб, які є суб`єктами правовідносин, що склалися, Національним агентством з питань запобігання корупції і було складено відповідне роз`яснення, затверджене рішенням від 8 грудня 2017 року №1375.
10. Зазначене Роз`яснення Національного агентства з питань запобігання корупції не створює нових правових норм для суб`єктів, на яких поширюється дія норм Закону України "Про запобігання корупції", та носить рекомендаційний характер.
11. Судами не було встановлено конфлікту інтересів у Голови Національного агентства з питань запобігання корупції Корчак Н.М. та констатовано, що при прийнятті оскаржуваного рішення остання від посади відсторонена не була, діяла на підставі наданих їй законодавством повноважень, зворотного позивачами під час судового розгляду справи не доведено.
12. Крім того, суди виходили з того, що позивачами не надано жодних доказів того, що дії відповідача щодо прийняття рішення від 8 грудня 2017 року №1375 про затвердження Роз`яснення щодо застосування окремих положень Закону України "Про запобігання корупції" стосовно необхідності попереднього встановлення фактів порушення антикорупційного законодавства, а саме декларування недостовірної інформації та незаконного збагачення, Національним агентством з питань запобігання корупції у ході повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування для порушення кримінального проваджені за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених статтею 366-1 та статтею 368-2 Кримінального кодексу України, як і саме рішення від 8 грудня 2017 року №1375 порушують їх права, свободи чи інтереси.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
13. Громадська організація "Всеукраїнське об`єднання "Автомайдан" у своїй касаційній скарзі не погоджується з мотивами ухвалення оскаржуваних судових рішень, що зазначені в пунктах 7-12 цієї постанови, вважає, що рішення ухвалені з порушенням норм матеріального права, а тому підлягають скасуванню.
14. Серед іншого зазначає, що Національне агентство з питань запобігання корупції використало свої повноваження не з тією метою, з якою ці повноваження було надано, перевищило надані повноваження.
15. Звертає увагу про незастосування до спірних правовідносин Закону України "Про безоплатну правову допомогу".
16. Вказує про наявність у ОСОБА_2 приватного інтересу уникнути можливої кримінальної відповідальності за статтею 366-1 Кримінального кодексу України, що ставить під сумнів неупередженість спірного рішення відповідача.
17. Позивач стверджує, що спірний висновок відповідача фактично створює нерівність осіб перед законом і судом, що заборонено статтями 22, 24, 129 Конституції України.
18. Не погоджується позивач і з висновками судів про відсутність порушеного права спірним рішенням відповідача та вказує, що відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ громадські організації, яким стали відомі порушення діючого законодавства у галузі, що відноситься до їх статутної діяльності, мають усі підстави для представництва в суді суспільних інтересів з цих питань.
19. У відзиві на касаційну скаргу позивача відповідач не погоджується з нею, просить залишити її без задоволення, оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
20. У судовому засіданні представник позивача вимоги касаційної скарги підтримав з підстав, викладених в ній, просив задовольнити її.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
21. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), зазначає таке.
22. 18 листопада 2019 року на адресу Верховного Суду від Національного агентства з питань запобігання корупції надійшло клопотання, в якому останнє просить долучити до матеріалів справи копію належним чином завіреного свого рішення від 27 серпня 2019 року №2729 "Про скасування рішення Національного агентства від 08 грудня 2017 року №1375" та врахувати його при ухваленні рішення у цій справі, а 2 березня 2020 року від Національного агентства з питань запобігання корупції на адресу суду надійшла заява про визнання позову за підписом Голови Національного агентства з питань запобігання корупції Олександра Новікова.
23. У заяві про визнання позову Національне агентство з питань запобігання корупції зазначає, що при прийнятті спірного рішення допустило хибне тлумачення законодавства, не узгоджене з положеннями статей 62, 124 Конституції України та статті 3 Кримінального кодексу України.
24. Відповідно до статті 348 КАС України позивач може відмовитися від позову, а сторони можуть примиритися у будь-який час до закінчення касаційного розгляду.