ПОСТАНОВА
Іменем України
12 червня 2020 року
Київ
справа №814/1440/17
адміністративне провадження №К/9901/55075/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Мартинюк Н.М.,
суддів Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №814/1440/17
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції України у Миколаївській області, начальника Головного управління Національної поліції України у Миколаївській області Мороза Юрія Леонідовича
про визнання бездіяльності протиправною, визнання протиправними і скасування наказів,
за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції України у Миколаївській області
на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2018 року (прийняту у складі: головуючого судді Птичкіної В.В.)
і постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2018 року (прийняту у складі: головуючого судді Стас Л.В., суддів Турецької І.О., Косцової І.П.).
УСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 у липні 2017 року звернувся до суду з позовом (адміністративна справа №814/1440/17), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність начальника Головного управління Національної поліції України у Миколаївській області Мороза Ю.Л. при виконанні постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 травня 2017 року у справі №814/2851/16 в частині негайного поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Головного управління - начальника слідчого управління Головного управління Національної поліції України у Миколаївській області з 23 грудня 2016 року;
- визнати протиправним і скасувати наказ начальника Головного управління Національної поліції України у Миколаївській області від 22 червня 2017 року №146 о/с в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Головного управління - начальника слідчого управління Головного управління Національної поліції України у Миколаївській області без виплати грошового забезпечення з 1 до 22 червня 2017 року;
- визнати протиправним і скасувати наказ начальника Головного управління Національної поліції України у Миколаївській області від 22 червня 2017 року №742 "Про оголошення рішення колегії ГУНП №3кгу/1";
- визнати протиправним і скасувати наказ начальника Головного управління Національної поліції України у Миколаївській області від 22 червня 2017 року №147 о/с про призначення ОСОБА_1 заступником начальника відділення поліції - начальником слідчого відділення Доманівського відділення поліції Вознесенського відділу поліції та звільнення його від посади заступника начальника Головного управління - начальника слідчого управління Головного управління Національної поліції України у Миколаївській області.
Також у жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом (адміністративна справа №814/2066/17), в якому просив визнати протиправним і скасувати наказ начальника Головного управління Національної поліції України у Миколаївській області від 8 вересня 2017 року №224 о/с про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 4 грудня 2017 року за клопотанням позивача об`єднано в одне провадження справи №814/1440/17 і №814/2066/17. Об`єднаним справам присвоєно номер №814/1440/17.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що відповідач не виконав постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 травня 2017 року у справі №814/2851/16 про поновлення позивача на посаді з 23 грудня 2016 року, видав незаконні накази про його призначення на іншу посаду, а в подальшому - про його звільнення. Вказує, що реального поновлення його на посаді заступника начальника Головного управління - начальника слідчого управління Головного управління Національної поліції в Миколаївській області не відбулося, подальше переміщення його на посаду нижчу ніж та, на якій він перебував, здійснене відповідачем протиправно. Зазначені акти індивідуальної дії є продовженням тривалих дій відповідача щодо порушення прав і законних інтересів позивача, пов`язаних із незаконним звільненням та бездіяльністю при виконанні рішення суду про його поновлення на службі.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2017 року залучено до участі у справі в якості другого відповідача Головне управління Національної поліції України у Миколаївській області (надалі також - "Управління").
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2018 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2018 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправним і скасовано наказ начальника Управління від 22 червня 2017 року №146 о/с в частині словосполучення "без виплати грошового забезпечення з 1 до 22 червня 2017 року".
Визнано протиправним і скасовано наказ начальника Управління від 22 червня 2017 року №742 "Про оголошення рішення колегії ГУНП №3кгу/1".
Визнано протиправним і скасовано наказ начальника Управління від 22 червня 2017 року №147 о/с.
Визнано протиправним і скасовано наказ начальника Управління від 8 вересня 2017 року №224 о/с.
У задоволенні позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності начальника Управління Мороза Ю.Л. при виконанні постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 травня 2017 року у справі №814/2851/16 в частині негайного поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Головного управління - начальника слідчого Головного управління Національної поліції в Миколаївській області з 23 грудня 2016 року відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що Управління відмовилося від виконання постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 травня 2017 року у справі №814/2851/16 про поновлення позивача на раніше займаній посаді, оскільки виконання рішення суду не передбачає дискреційну поведінку суб`єкта владних повноважень. Крім того, Управління при призначенні ОСОБА_1 на посаду заступника начальника відділення поліції - начальника слідчого відділення Доманівського відділення поліції Вознесенського відділу поліції порушило статтю 65 Закону України від 2 липня 2015 року №580-VIII "Про Національну поліцію", пунктом 3 частини першої якої визначено вичерпний перелік підстав для переміщення на посади, нижчі ніж та, на якій перебував поліцейський, і така підстава, як прийняття Управлінням колегіального рішення про недоцільність проведення кадрових змін, в цьому переліку відсутня.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечення)
У касаційній скарзі Управління просить скасувати рішення суду першої інстанції і постанову суду апеляційної інстанції й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Скаржник зазначає, що суди:
- безпідставно не застосували спеціальні норми Закону України "Про Національну поліцію", зокрема, частину шосту статті 15, частину восьму статті 65 цього Закону, в яких міститься правове регулювання проходження служби поліцейськими;
- не застосували норми статті 65 Закону України "Про виконавче провадження";
- під час розгляду справи порушили норми процесуального права, а саме статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - "КАС України") щодо повноти і всебічності дослідження доказів у справі, їх достатності й допустимості.
На думку скаржника, він належним чином виконав постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 травня 2017 року у справі №814/2851/16 про поновлення позивача на раніше займаній посаді, оскільки видав відповідний наказ від 22 червня 2017 року №146 о/с щодо поновлення позивача. Подальше переміщення позивача на іншу посаду могло бути здійснене за ініціативою його прямого керівника. Твердження судів про те, що ОСОБА_1 не був запрошений на засідання колегії 22 червня 2017 року, є необґрунтованим, так як позивач не є членом цієї колегії. Також про прийняте колегією рішення позивач був повідомлений належним чином, докази направлення цих повідомлень надавалися суду.
Також, на думку скаржника, рішення про призначення на посади і перебування на посадах поліцейських, їх переміщення віднесено до повноважень керівника територіального органу поліції, тому вирішення питання щодо подальшого проходження служби позивачем на раніше займаній посаді, на якій його було поновлено судом, можливе тільки за відповідним рішенням керівництва Управління. У теперішній час у чинному законодавстві існує пряма норма, яка дає право начальнику Управління призначати на посади і звільняти своїх заступників.
Скаржник наголошує на тому, що проходження позивачем служби на раніше займаній посаді не є можливим, оскільки цю посаду вже займає інша особа - підполковник поліції ОСОБА_2, який категорично відмовився від надання рапорту про звільнення зі служби в поліції або переміщення на будь-яку іншу (вищу, рівнозначну або нижчу) посаду. Виключні підстави звільнення працівника поліції зазначені у статті 77 Закону України "Про Національну поліцію", в якій не передбачено звільнення поліцейського зі служби в поліції й припинення служби в поліції з підстав поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу, як це передбачено пунктом 6 статті 40 Кодексу законів про працю України.
До того ж, відповідно до статті 65 Закону України "Про виконавче провадження" рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника вважається виконаним боржником з дня видання відповідного наказу, що й було зроблено відповідачем. Також, факт вчинення позивачем дисциплінарного проступку (нез`явлення на службі за новою посадою, на яку він був переміщений) доведений матеріалами службового розслідування.
Позивач надав суду свій відзив на касаційну скаргу, у якому він просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Зокрема зазначає, що відповідач насправді визнав свою протиправну бездіяльність щодо невиконання судового рішення про поновлення позивача на посаді. Відповідач безпідставно мотивує свої дії щодо прийняття незаконних наказів, які скасовані судовими рішеннями у цій справі, тим, що посаду, на яку поновлено позивача, займає інша особа. Відповідач помилково вважає, що відмова цієї особи ( ОСОБА_2 ) від переведення на іншу посаду є достатньою підставою для невиконання рішення суду про поновлення позивача на посаді та переведення його на іншу нижчу посаду (начальника СВ Доманівського відділу НП).
Позивач звертає увагу на те, що його до теперішнього часу не поновлено на посаді заступника начальника Головного управління - начальника слідчого управління Головного управління Національної поліції в Миколаївській області та не поновлено на службі в поліції. Відповідач обмежився видачою спеціального жетону лише після набрання законної сили судовими рішеннями у справі №814/2851/16, а службове посвідчення не видав до цього часу. В результаті цього позивач позбавлений можливості прибувати до робочого місця в адміністративній будівлі ГУНП в Миколаївській області.
Отже, відновлення порушених трудових прав позивача не відбулося. За відсутності такого поновлення відповідач не має правових підстав для застосування до позивача будь-якого заходу впливу, в тому числі накладення дисциплінарних стягнень і повторного звільнення.
Інші учасники справи не надали суду своїх відзивів на касаційну скаргу.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами першої й апеляційної інстанцій встановлено, що постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 травня 2017 року у справі №814/2851/16 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 (т. 3, а.с. 33-35) позов задоволено, визнано протиправним і скасовано наказ Управління від 22 грудня 2016 року №356 о/с в частині звільнення зі служби в поліції полковника поліції ОСОБА_1 за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби); поновлено полковника поліції ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді заступника начальника Головного управління - начальника слідчого управління Головного управління Національної поліції в Миколаївській області з 23 грудня 2016 року; стягнуто з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 23 грудня 2016 року до 31 травня 2017 року в сумі: 52542,13 грн, без врахування середньої заробітної плати за один місяць, що підлягає негайному виконанню; стягнуто з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за один місяць в розмірі: 12246,67 грн.
Постанову в частині поновлення ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді заступника начальника Головного управління - начальника слідчого управління Головного управління Національної поліції в Миколаївській області та стягнення заробітної плати за один місяць в сумі: 12246,56 грн допущено до негайного виконання.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 травня 2017 року скасовано і ухвалено нову постанову про часткове задоволення позовних вимог в частині суми стягнутого заробітку за час вимушеного прогулу. В іншій частині резолютивна частина постанови суду апеляційної інстанції дублює постанову суду першої інстанції.
Судами також встановлено, що 22 червня 2017 року начальником Управління видано наказ №146 о/с (т. 1, а.с. 10), яким скасовано пункт наказу ГУНП в Миколаївській області №356 о/с від 22 грудня 2016 року в частині звільнення відповідно до Закону України "Про Національну поліцію" за статтею 77 частиною першою пункту 6 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) полковника поліції ОСОБА_1 та поновлено його на посаді заступника начальника Головного управління - начальника слідчого управління, без виплати грошового забезпечення з 1 до 22 червня 2017 року. Підстава: постанова Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 травня 2017 року (справа №814/2851/16).
Таке рішення обумовлено тією обставиною, що внаслідок поновлення позивача на службі, на цій посаді одночасно буде перебувати два працівники поліції - ОСОБА_2 та ОСОБА_1, жоден з яких за особистим проханням не бажає з неї звільнятись.