ПОСТАНОВА
Іменем України
12 червня 2020 року
Київ
справа №814/2101/16
адміністративне провадження №К/9901/33611/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
cудді-доповідача - Радишевської О. Р.,
суддів - Загороднюка А. Г., Кашпур О. В.
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу №814/2101/16
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про визнання протиправним і скасування наказу в частині звільнення, стягнення середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2016 року, ухвалену в складі: головуючого судді Марича Є.В., і ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2017 року, постановлену в складі колегії суддів: головуючого судді Димерлія О.О., Єщенка О.В., Федусика А.Г.,
УСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області (далі - ГУ НП у Миколаївській області, відповідач) з вимогами:
1.1. визнати протиправним і скасувати наказ ГУ НП у Миколаївській області від 19 вересня 2016 року №264 о/с у частині звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 ;
1.2. поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора-чергового Жовтневого відділення Корабельного відділу поліції ГУНП у Миколаївській області;
1.3. стягнути з ГУ НП у Миколаївській області на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.
2. Позов обґрунтований порушенням відповідачем вимог законодавства під час звільнення ОСОБА_1 з органів поліції у зв`язку зі скороченням штатів. Позивач зазначає, що всупереч вимог Закону України "Про Національну поліцію" йому не було запропоновано жодної посади в органах поліції, хоча він попереджав керівництво про намір продовжити службу.
3. Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що питання призначення поліцейських на посади під час здійснення реорганізації територіального органу Національної поліції врегульовано спеціальним законом, зокрема статтею 68 Закону України "Про Національну поліцію", якою вимог щодо обов`язкового працевлаштування поліцейських, посада яких скорочується, не висувається.
4. На думку відповідача, вирішення питання про залишення поліцейського, посада якого скорочується, на службі є правом керівника відповідного територіального органу поліції, яке він реалізовує з певною свободою розсуду, керуючись відомостями про досвід роботи, освітній рівень, стан здоров`я та ставлення до виконання службових обов`язків відповідним поліцейським.
5. Відповідач зазначає, що врахував відношення до служби позивача, а також висновок Атестаційної комісії №?1 ГУ НП у Миколаївській області про його службову невідповідність, у зв`язку з чим дійшов висновку про відсутність підстав для залишення позивача на службі після завершення організаційних заходів, пов`язаних із затвердженням нових штатів і скасуванням тимчасових.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
6. Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом ГУ НП у Миколаївській області від 07 листопада 2015 року №6 о/с "По особовому складу" позивача відповідно до пунктів 9 та 12 розділу XI Закону України "Про Національну поліцію" було призначено на посаду інспектора-чергового Жовтневого відділення Корабельного відділу поліції ГУ НП у Миколаївській області з присвоєнням звання капітана поліції.
7. Наказом ГУ НП у Миколаївській області від 11 квітня 2016 року №56 о/с з огляду на висновок Атестаційної комісії №1 ГУ НП у Миколаївській області (далі - Атестаційна комісія) ОСОБА_1 з підстав, визначених у пункті 5 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (через службову невідповідність), звільнено зі служби в поліції.
8. Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 липня 2016 року у справі №814/1010/16 наказ ГУ НП у Миколаївській області від 11 квітня 2016 року №56 о/с визнано протиправним і скасовано; поновлено ОСОБА_1 на посаді інспектора-чергового Жовтневого відділення Корабельного відділу поліції ГУ НП у Миколаївській області.
9. Наказом ГУ НП у Миколаївській області від 15 липня 2016 року №184 о/с ОСОБА_1 поновлено службі в поліції.
10. 18 липня 2016 року ОСОБА_1 попереджено про можливе наступне звільнення зі служби в поліції у зв`язку зі скороченням тимчасових штатів.
11. Наказом ГУ НП у Миколаївській області від 19 вересня 2016 року ОСОБА_1 на підставі пункту 4 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) звільнено зі служби в поліції.
12. Не погоджуючись із наказом про звільнення, позивач звернувся до суду.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
13. Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2017 року, адміністративний позов задоволено:
13.1. визнано протиправним і скасовано наказ ГУ НП у Миколаївській області від 19 вересня 2016 року №264 о/с;
13.2. поновлено капітана поліції ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді інспектора-чергового Жовтневого відділення Корабельного відділу поліції ГУ НП у Миколаївській області.
13.3. стягнуто з ГУ НП у Миколаївській області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 2794,13 грн;
13.4. стягнуто з ГУ НП у Миколаївській області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за один місяць в розмірі 5165,32 грн.
14. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, керувався тим, що ГУ НП у Миколаївській області не було дотримано процедури звільнення позивача з підстав, визначених у пункті 4 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію".
15. Зокрема, суди попередніх інстанцій зазначили, що ГУ НП у Миколаївській області не запропонувало позивачеві інших посад у будь-якому органі (закладі, установі) поліції з урахуванням його досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров`я, ставлення до виконання службових обов`язків.
16. Водночас суди попередніх інстанцій відхилили посилання відповідача на висновок Атестаційної комісії про службову невідповідність позивача, оскільки необґрунтованість та незаконність вказаного висновку була встановлена рішенням суду в справі №814/1010/16.
17. Суд попередніх інстанцій також дійшли висновку, що фактично скорочення штатів у ГУ НП у Миколаївській області не відбувалося, адже замість посад, що скорочувалися, уводилося не менша кількість нових посад.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
18. Відповідачем подано касаційну скаргу на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2017 року, у якій відповідач просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
19. Аргументи скаржника полягають в тому, що суди попередніх інстанцій під час прийняття оскаржуваних судових рішень неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права.
20. Скаржник наголошує, що спірні правовідносини врегульовані спеціальним законом, у зв`язку з чим положення трудового законодавства, які зобов`язують роботодавця вжити заходів щодо працевлаштування працівника, посада якого скорочується, до відносин звільнення поліцейських у зв`язку зі скороченням штатів не застосовуються.
21. Водночас скаржник уважає, що з огляду на висновок Атестаційної комісії, викладений у протоколі Атестаційної комісії, позивач не відповідає займаній посаді та є таким, що має бути звільненим зі служби в поліції, що виключає можливість продовження ним служби в органах поліції та пропонування йому вакантних посад.
22. У відзиві на касаційну скаргу позивач зазначив, що суд першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно встановили обставини, що мають значення для розгляду справи, і правильно застосували норми матеріального права до спірних правовідносин, у зв`язку з чим підстав для скасування оскаржуваних судових рішень немає.
23. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06 червня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
24. 15 грудня 2017 року, у зв`язку із початком роботи Верховного Суду, припинено процесуальну діяльність Вищого адміністративного суду України.
25. 05 березня 2018 року касаційну скаргу передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду.
26. За наслідками автоматизованого розподілу від 05 березня 2018 року касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Бевзенку В.М., суддям Шарапі В.М., Данилевич Н.А.
27. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 28 квітня 2020 року, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача в цій справі, призначений повторний автоматизований розподіл указаної касаційної скарги.
28. За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 квітня 2020 року касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Кашпур О.В., Шевцовій Н.В.
29. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду - від 11 червня 2020 року, у зв`язку з перебуванням судді Шевцової Н.В. у відпустці, призначений повторний автоматизований розподіл у справі №814/2101/16.
30. За результатом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 червня 2020 року справу передано для розгляду колегії суддів судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Загороднюку А.Г., Кашпур О.В.
V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування
31. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року №?2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набрав чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
32. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
33. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані й розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
34. 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким до окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України, у тому числі щодо меж касаційного перегляду, унесені зміни.
35. Водночас пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону від 15 січня 2020 року №460-IX передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
36. З урахуванням викладеного, розглядаючи цю справу, Суд керується положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, що діяли до набрання чинності змін, унесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX.
37. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
38. Згідно з частиною шостою статті 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
39. Відповідно до частини третьої статті 3 Закону України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року №580-VIII (далі - Закон №?580-VIII) у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.