ПОСТАНОВА
Іменем України
12 червня 2020 року
Київ
справа №814/2795/16
адміністративне провадження №К/9901/15756/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
cудді-доповідача - Радишевської О. Р.,
суддів - Губської О. А., Кашпур О. В.
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу №814/2795/16
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на посаді, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 березня 2017 року, ухвалену у складі: головуючого судді Гордієнко Т.О., та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2017 року, постановлену у складі: головуючого судді Зуєвої Л.Є., суддів Шевчук О.А., Федусика А.Г.,
УСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі - ГУ ДФС у Миколаївській області, відповідач) із вимогами:
1.1. визнати протиправним і скасувати наказ ГУ ДФС у Миколаївській області від 21 листопада 2016 року №277-о в частині накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів податкової міліції на підполковника податкової міліції ОСОБА_1 та в частині звільнення з 23 листопада 2016 року зі служби в запас за підпунктом "д" пункту 64 (через службову невідповідність) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ підполковника податкової міліції ОСОБА_1 ;
1.2. зобов`язати ГУ ДФС у Миколаївській області змінити причину звільнення підполковника податкової міліції ОСОБА_1, який зарахований у розпорядження ГУ ДФС у Миколаївській області, на підпункт "ж" пункту 64 (за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що факт повідомлення особі підозри у вчиненні злочину не може бути самостійною підставою для притягнення її до дисциплінарної відповідальності.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
3. Наказом Державної фіскальної служби України від 14 вересня 2016 року №3175-0 позивача звільнено з посади першого заступника начальника Головного управління ДФС у Миколаївській області, який здійснює координацію діяльності підрозділів податкової міліції, та зараховано його в розпорядження Головного управління ДФС у Миколаївській області.
4. 17 листопада 2016 року позивач подав рапорт про звільнення за власним бажанням.
5. Наказом ГУ ДФС у Миколаївській області від 18 листопада 2016 року №274-о позивача звільнено зі служби в запас відповідно до підпункту "ж" пункту 64 (за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року №114 (далі - Положення №114).
6. 21 листопада 2016 року до ГУ ДФС у Миколаївській області надійшла службова записка начальника ВВБ ГУ ДФС у Миколаївській області, у якій на підставі висновку службового розслідування від 28 жовтня 2016 року №3875/99-99-22-03-01-21-1 пропонувалося внести зміни до наказу ГУ ДФС у Миколаївській області від 18 листопада 2016 року №274-о у частині підстав звільнення.
7. За змістом висновку службового розслідування від 28 жовтня 2016 року №3875/99-99-22-03-01-21-1 позивач під час перебування на посаді першого заступника начальника ГУ ДФС у Миколаївській області, який здійснює координацію діяльності підрозділів податкової поліції, незаконно впливав на хід досудового розслідування в кримінальному провадженні. За висновками службового розслідування неналежне виконання ОСОБА_1 своїх службових обов`язків призвело до порушення вимог статей 39, 40, 284 Кримінально-процесуального кодексу України (далі - КПК України) та повідомлення йому про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 368 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
8. Наказом ГУ ДФС у Миколаївській області від 21 листопада 2016 року № 277-о: 1) скасовано наказ від 18 листопада 2016 року № 274-о "Про звільнення ОСОБА_1 "; 2) за неналежне виконання службових обов`язків, що виразилося у незабезпеченні виконання вимог наказу ГУ ДФС у Миколаївській області від 04 березня 2016 року №140, яким установлено тимчасовий розподіл обов`язків між керівництвом ГУ ДФС у Миколаївській області, та призвело до порушень вимог статей 39, 40, 284 КПК України; учинення корупційного правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 368 КК України, відповідно до положень статей 12, 16 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року №3460-IV, накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з органів податкової міліції на підполковника податкової міліції ОСОБА_1, який зарахований в розпорядження ГУ ДФС у Миколаївській області; 3) звільнено з 23 листопада 2016 року зі служби в запас за підпунктом "д" пункту 64 (через службову невідповідність) Положення № 114 підполковника податкової міліції ОСОБА_1, який зарахований в розпорядження ГУ ДФС у Миколаївській області.
9. Не погоджуючись з указаним наказом, позивач звернувся до суду.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
10. Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2017 року, адміністративний позов задоволено.
11. Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій керувалися тим, що висновки службового розслідування, де відтворено зміст підозри у кримінальному провадженні, не може бути підставою для звільнення особи зі служби в органах внутрішніх справ з формулюванням "за вчинення корупційного правопорушення".
12. Як зазначили суди попередніх інстанцій, притягнення особи до відповідальності за вчинення злочину, в тому числі корупційного, є самостійною підставою для звільнення зі служби в податковій міліції. Водночас, як установили суди попередніх інстанцій, вирок суду у кримінальному провадженні, фабулу якого відтворено в службовому розслідуванні щодо позивача, станом на момент прийняття оскаржуваного наказу, був відсутній.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
13. У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їхні рішення та прийняти нове, яким відмовити в позові.
14. На обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначив, що наказ про звільнення позивача був прийнятий відповідно до пункту 2 резолютивної частини висновку службового розслідування та службової записки начальника ВВБ ГУ ДФС у Миколаївській області.
15. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
16. 15 грудня 2017 року, у зв`язку з початком роботи Верховного Суду, припинено процесуальну діяльність Вищого адміністративного суду України.
17. 05 лютого 2018 року касаційну скаргу передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду.
18. За наслідками автоматизованого розподілу касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Бевзенку В.М., суддям Шарапі В.М., Данилевич В.М.
19. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду - від 28 квітня 2020 року, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача в цій справі, призначений повторний автоматизований розподіл указаної касаційної скарги.
20. За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 квітня 2020 року касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О. Р., суддям Кашпур О. В., Шевцовій Н.В.
21. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду - від 11 червня 2020 року, у зв`язку з перебуванням судді Шевцової Н.В. у відпустці, призначений повторний автоматизований розподіл у справі №814/2795/16.
22. За результатом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 червня 2020 року справу передано для розгляду колегії суддів судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Губській О.А., Кашпур О.В.
V. Джерела права та акти їхнього застосування
23. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року №?2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набрав чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
24. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
25. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані й розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
26. 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким до окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України, у тому числі щодо меж касаційного перегляду, унесені зміни.
27. Водночас пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону від 15 січня 2020 року №460-IX передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
28. З урахуванням викладеного, розглядаючи цю справу, Суд керується положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, що діяли до набрання чинності змін, унесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX.
29. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
30. Відповідно до пункту 354.1 статті 354 Податкового кодексу України посадова чи службова особа податкової міліції у межах повноважень, наданих цим Кодексом та іншими законами, самостійно приймає рішення і несе за свої протиправні дії або бездіяльність дисциплінарну відповідальність згідно із Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ або іншу передбачену законом відповідальність.
31. Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 22 лютого 2006 року N3460-IV (далі - Дисциплінарний статут), визначено сутність службової дисципліни, обов`язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - особи рядового і начальницького складу) стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.