ПОСТАНОВА
Іменем України
11 червня 2020 року
Київ
справа №808/8504/15
адміністративне провадження №К/9901/25778/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2016 року (суддя Каракуша С.М.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2016 року (головуючий суддя Дурасова Ю.В., судді Панченко О.М., Туркіна Л.П.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничий комплекс "Хімтранс" до Державної податкової інспекції у Заводському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
В жовтні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробничий комплекс "Хімтранс" (далі - позивач, Товариство) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Заводському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.05.2015 №0000262200, яким збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) в розмірі 1340296,50грн., з яких 893531,00грн. за основним платежем та 446765,50грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, №0000252200, яким зменшено розмір від`ємного значення ПДВ на 157659,00грн.
Суди встановили, що відповідачем проведено позапланову документальну виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства по формуванню податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ "Трансремсервіс" за грудень 2014 року та січень 2015 року та формуванню податкових зобов`язань з ПДВ по взаємовідносинам з ПАТ "Запорізький оліяжиркомбінат", ПАТ "ДМКД", ПАТ "Гайворонський спеціалізований кар`єр", ПАТ "Краснодонвугілля" за січень 2015 року, за результатами якої складено акт № 375/08-25-22-011/38461109 (далі - акт перевірки) від 12.05.2015, яким встановлено порушення вимог підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.6 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до заниження ПДВ в загальній сумі 893531,00грн., у тому числі по періодах: 404564,00грн. за грудень 2014 року, 488967,00грн. за січень 2015 року.
Позивачем було подано заперечення на акт перевірки.
У відповіді податкового органу №3178/10/08-25-22-016 від 27.05.2015 заперечення Товариства визнано необгрунтованими. Крім того, у зв`язку з невідображенням порушення, викладеного на сторінках 5-18 акту перевірки, висновок останнього доповнено абзацом, яким встановлено порушення Товариством вимог пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 20.1, пункту 200.4 статті 200 ПК України, що призвело до завищення від`ємного значення на157659,00 грн.
Порушення ж вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПАТ "Запорізький оліяжиркомбінат", ПАТ "ДМКД", ПАТ "Гайворонський спеціалізований кар`єр", ПАТ "Краснодонвугілля" не встановлено.
У акті перевірки податковий орган констатував формування позивачем податкового кредиту з ПДВ за операціями із ТОВ "Трансремсервіс" без належного документального підтвердження здійснення таких господарських відносин, обґрунтовуючи це неподанням до перевірки оригіналів первинних документів, а також документів, які б підтверджували перевезення товару (товарно-транспортних накладних, подорожніх листів) та його якість (паспотів, сертифікатів якості тощо). Крім того, посилався на відсутність у Товариства складських приміщень.
На підставі акту перевірки відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.
Позивач скористався правом адміністративного оскарження спірних податкових повідомлен-рішень, однак рішенням Державної фіскальної служби України від 15.10.2015 №21711/6/99-99-10-01-04-25 скаргу залишено без задоволення, а рішення без змін.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 18.02.2016 позов задоволено; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 27.05.2015 № 0000252200, № 0000262200.
Ухвалюючи рішення, суд дійшов висновку про недоведеність податковим органом безтоварності господарських операцій позивача з контрагентом (ТОВ "Трансремсервіс") щодо поставки запасних частин, матеріалів та обладнання, необхідних для ремонту залізнодорожньої техніки, які в подальшому були використані у власній господарській діяльності, а відтак Товариство правомірно включило до складу податкового кредиту суми ПДВ за результатами таких операцій.
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 09.08.2016 постанову суду першої інстанції залишив без змін.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати в цій частині та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, посилався на те, що операції між позивачем та його контрагентом безпідставно розцінені судами попередніх інстанцій як фактично здійснені, адже такі не підтверджені належними і допустимими доказами, які б свідчили про виконання контрагентом своїх зобов`язань. Наголошував на неподанні до перевірки оригіналів первинних документів.
Товариство у письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечило, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів попередніх інстанцій, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними.
В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з такого.
Як передбачено частиною 1 статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.
Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт а).
Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Пунктом 200.1 статті 200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2 статті 200 ПК України).
Відповідно до пункту 200.4 статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.