ПОСТАНОВА
Іменем України
11 червня 2020 року
Київ
справа №826/8655/15
адміністративне провадження №К/9901/36256/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної фіскальної служби України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Іщука І.О., суддів Погрібніченка І.М., Шулежка В.П. від 16 грудня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Парінова А.Б., суддів Грибан І.О., Губської О.А. від 11 травня 2017 року у справі за позовом Приватного підприємства "Стопкран XXI" до Державної фіскальної служби України, Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В:
У травні 2015 року Приватне підприємство "Стопкран ХХІ" (далі - позивач, Підприємство) звернулось до суду з позовом до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач 1, ДФС), Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач 2, Інспекція), в якому просило: 1) визнати протиправними дії Інспекції щодо відмови у прийнятті поданих Підприємством податкової декларації з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за березень 2015 року, розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (д5) за березень 2015 року від 20 квітня 2015 року; 2) зобов`язати Інспекцію прийняти подані Підприємством податкову декларацію з ПДВ за березень 2015 року, розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (д5) за березень 2015 року від 20 квітня 2015 року; 3) зобов`язати відповідача 2 виконувати умови договору №10022015 від 12 лютого 2015 року про визнання електронних документів, укладеного з Підприємством, до моменту його припинення; 4) визнати протиправними дії ДФС щодо неприйняття для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) податкових накладних №6 від 08 квітня 2015 року та №40 від 13 квітня 2015 року; 5) зобов`язати ДФС зареєструвати та враховувати прийнятими та зареєстрованими в ЄРПН податкові накладні №6 від 08 квітня 2015 року та №40 від 13 квітня 2015 року Підприємства станом на дату їх фактичного подання до реєстрації, а саме 08 та 16 квітня 2015 року.
Обґрунтовуючи позовну заяву, вказувало, що укладений із Інспекцією договір про визнання електронних документів розірвано без визначених законодавством та договором підстав, оскільки юридична адреса позивача не змінювалась. Як наслідок, органом ДФС протиправно відмовлено Підприємству у реєстрації податкових накладних та прийнятті звітності.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 грудня 2016 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2017 року, позовні вимоги Підприємства задоволено частково; визнано протиправними дії ДФС щодо відмови у прийнятті поданих Підприємством податкової декларації з ПДВ за березень 2015 року, розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (д5) за березень 2015 року від 20 квітня 2015 року; вирішено вважати поданими та зареєстрованими, подані Підприємством податкову декларацію з ПДВ за березень 2015 року, розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (д5) за березень 2015 року 20 квітня 2015 року; визнано протиправними дії ДФС щодо неприйняття для реєстрації в ЄРПН податкових накладних №6 від 08 квітня 2015 року та №40 від 13 квітня 2015 року позивача; вирішено вважати поданими та зареєстрованими в ЄОПН податкові накладні №6 від 08 квітня 2015 року та №40 від 13 квітня 2015 року Підприємства станом на дату їх фактичного подання до реєстрації, а саме 08 та 16 квітня 2015 року; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, задовольняючи частково позовні вимоги, виходив з того, що, оскільки під час перевірки поданої Підприємством податкової декларації з ПДВ та податкових накладних не було виявлено жодних порушень при заповненні всіх обов`язкових реквізитів, а дії Інспекції по розірванню в односторонньому порядку договору про визнання податкових документів №10022015 від 12 лютого 2015 року, укладеного з позивачем, судовим рішенням, яке набрало законної сили, визнано протиправними, то у відповідача 1 не було законних підстав для відмови у реєстрації поданих позивачем податкових накладних в ЄРПН та у прийнятті податкової звітності.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ДФС подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, вказувала на помилковість позиції судів у даній справі, оскільки податкова звітність не була прийнята та податкові накладні не зареєстровані в ЄРПН з огляду на розірвання договору про визнання електронних документів, тобто на момент надіслання таких документів відповідний договір не діяв, а судове рішення, яким визнано протиправними дії Інспекції по розірванню договору, прийнято лише 09 грудня 2015 року й правових підстав приймати електронні документи до цього моменту не було. Також зазначає про ненаведення судами мотивів щодо відмови у задоволенні позовних вимог до Інспекції та прийняття ними рішення зобов`язального характеру відносно зовсім іншого суб`єкта владних повноважень в цій частині вимог; вважає, що зобов`язання ДФС прийняти та зареєструвати податкові документи є формою втручання в дискреційні повноваження контролюючого органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
Позивач правом на подання заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не скористався.
Справа передана до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання процесуальних норм, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що Підприємство було зареєстроване за адресою: м. Київ, вул. Бориса Гмирі, 2, офіс 12 та, відповідно, перебувало на податковому обліку в Інспекції. У зв`язку зі зміною місцезнаходження Підприємства 03 лютого 2015 року відділом державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Дарницького району реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві внесено запис №10651050002019484 щодо зміни місцезнаходження на адресу: м. Київ, вул. Десятинна, 7.
Між Підприємством та Інспекцією укладено договір про визнання електронних документів від 12 лютого 2015 року №10022015, предметом якого є визнання податкових документів, поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису (ЕЦП) до органів ДПС засобами телекомунікаційного зв`язку або на електронних носіях, як оригіналу. Договір прийнято податковим органом, що підтверджується квитанцією №2.
Згідно із умовами договору орган ДПС зобов`язаний забезпечити приймання податкових документів в електронному вигляді та їх комп`ютерну обробку, забезпечити направлення квитанцій на електронну адресу платника податків. Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до закінчення строку чинності посилених сертифікатів відкритих ключів. Орган ДПС має право розірвати договір в односторонньому порядку у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни платником місяця реєстрації. У разі припинення дії договору надісланий платником податків податковий документ в електронному вигляді не приймається.
Засобами телекомунікаційного зв`язку позивачем надіслано до податкового органу податкову декларацію з ПДВ за березень 2015 року від 20 квітня 2015 року, розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (д5) за березень 2015 року від 20 квітня 2015 року, розрахунок коригування сум ПДВ до податкової декларації (Д1) за березень 2015 року та реєстри виданих та отриманих податкових накладних №6 від 08 квітня 2015 року та №40 від 13 квітня 2015 року.
Вказані податкові документи доставлено до ДФС, проте останні не були прийняті податковим органом з посиланням на те, що можливо розірвано договір про визнання електронної звітності, що підтверджується відповідними квитанціями.
Також судами встановлено, що дії Інспекції по розірванню в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів від 12 лютого 2015 року №10022015 було оскаржено Підприємством в судовому порядку. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 грудня 2015 року по справі №826/18187/15, яка набрала законної сили, визнано протиправними дії відповідача 2 щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів від 12 лютого 2015 року №10022015, укладеного між Підприємством та Інспекцією.
В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами, Верховний Суд вказує на таке.
Відповідно до підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платники податків зобов`язані подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Згідно пункту 46.1 статті 46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Як передбачено у пункті 48.1 статті 48 ПК України, податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.
Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов`язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.
Пунктом 48.2 статті 48 ПК України визначено, що обов`язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.
Порядок подання податкової декларації до контролюючих органів закріплений статтею 49 ПК України, у відповідності до пункту 49.8 якої прийняття податкової декларації є обов`язком контролюючого органу.
Імперативний характер наведеної норми означає, що контролюючий орган не має права не прийняти фактично отриману податкову декларацію, подану платником податків в один із способів, передбачених пунктом 49.3 статті 49 ПК України (особисто або через представника, поштою чи засобами електронного зв`язку).
Практична реалізація процедури прийняття податкової декларації встановлена пунктами 49.8 та 49.9 статті 49 ПК України.