ПОСТАНОВА
Іменем України
12 червня 2020 року
Київ
справа №560/493/19
адміністративне провадження №К/9901/91/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Соколова В.М.,
суддів: Білак М.В., Калашнікової О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Хмельницького міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року (суддя-доповідач - Сушко О.О., судді: Смілянець Е.С., Залімський І.Г.) у справі №560/493/19 за позовом Хмельницького міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області, третя особа - Відділ примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
У лютому 2019 року Хмельницький міський центр зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі також - Хмельницький МЦЗ) звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом, у якому просив:
- визнати протиправними та необґрунтованими дії Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області (далі також - ГУ ДКС України у Хмельницькій області, Держказначейство) щодо повернення наказів Господарського суду Хмельницької області від 05 листопада 2018 року у справі №924/73/18;
- зобов`язати ГУ ДКС України у Хмельницькій області виконати вимоги частини другої статті 6 Закону України "Про виконавче провадження", якою передбачено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевого бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
На обґрунтування позовних вимог Хмельницький МЦЗ зазначив, що у грудні 2018 року було надіслано до ГУ ДКС України у Хмельницькій області накази Господарського суду Хмельницької області від 05 листопада 2018 року про примусове виконання постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 23 жовтня 2018 року у справі №924/73/18. Проте, ГУ ДКС України у Хмельницькій області повернуло вищезазначені накази без виконання, оскільки Головне управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області немає рахунків у органах Державної казначейської служби України.
Вважаючи відмову ГУ ДКС України у Хмельницькій області у прийнятті наказів Господарського суду Хмельницької області від 05 листопада 2018 року про примусове виконання постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 23 жовтня 2018 року у справі №924/73/18 протиправною та необґрунтованою, позивач звернувся із позовною заявою до суду.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 травня 2019 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним повернення Головним управлінням Державної казначейської служби України у Хмельницькій області наказів Господарського суду Хмельницької області від 05 листопада 2018 року по справі № 924/73/18 без виконання.
У задоволенні решти вимог відмовлено.
Не погодившись із рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 травня 2019 року, ГУ ДКС України у Хмельницькій області подало апеляційну скаргу.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року апеляційну скаргу ГУ ДКС України у Хмельницькій області задоволено частково. Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 травня 2019 року скасовано, а провадження у справі закрито.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги у цій справі не слід розглядати за правилами адміністративного судочинства, оскільки спір виник з приводу примусового виконання наказів Господарського суду Хмельницької області від 05 листопада 2018 року. Отже, має бути вирішений за правилами Господарського процесуального кодексу України
Короткий зміст касаційної скарги, її рух у касаційній інстанції, позиція інших учасників справи
02 січня 2020 року на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга позивача на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 травня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року у справі №560/493/19.
Позивач, вважаючи судові рішення першої та апеляційної інстанцій ухваленими з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права просить скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року та змінити рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 травня 2019 року.
На обґрунтування касаційної скарги зазначено, що отримавши відповідь ГУ ДКСУ у Хмельницькій області про повернення наказів Господарського суду Хмельницької області від 05 листопада 2018 року по справі №924/73/18 без виконання, Хмельницький МЦЗ звернувся із позовною заявою до Господарського суду Хмельницької області. Проте, ухвалою цього суду від 07 лютого 2019 року у відкритті провадження було відмовлено. Відмова у відкритті провадження була мотивована тим, що сфера застосування статті 20 ГПК України, яка визначає справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, не охоплює спірні правовідносини у цій справі. Вказано, що органи Держказначейства є державними органами, які здійснюють повноваження відносно виконання рішення суду щодо стягнення коштів з боржника - державного органу, а тому повернення ГУ ДКС України у Хмельницькій області наказів про примусове виконання рішення суду здійснено в рамках наданих йому владних повноважень, що свідчить про публічність даного спору та віднесення його до юрисдикції адміністративних судів. Крім цього скаржник не погоджується із рішенням суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Соколова В.М., Білак М.В., Калашнікової О.В. від 10 січня 2020 року відмовлено у відкритті касаційного провадження в частині перегляду у касаційному порядку рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 травня 2019 року, оскільки воно не переглядалось в апеляційному порядку; касаційну скаргу в частині оскарження постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року залишено без руху з підстав, передбачених частиною третьою статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Соколова В.М., Білак М.В., Калашнікової О.В. від 30 січня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Хмельницького МЦЗ на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року.
У відзиві на касаційну скаргу ГУ ДКС України у Хмельницькій області просить скасувати ухвалені у цій справі рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити Хмельницькому МЦЗ у задоволенні позовних вимог.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
29 листопада 2018 року Хмельницький МЦЗ надіслав до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області накази Господарського суду Хмельницької області від 05 листопада 2018 року, видані на виконання постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 23 жовтня 2018 року по справі №924І73/18 про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області 33873, 50 грн шкоди та 1762, 00 витрат на оплату судового збору за подання позовної заяви, а також 2643, 00 грн витрат на оплату судового збору за подання апеляційної скарги.
13 грудня 2018 року від Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області надійшло повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання з посиланням на частину другу статті 6 Закону України "Про виконавче провадження", згідно з якою рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
26 грудня 2018 року Хмельницьким МЦЗ надіслано ГУ ДКС України у Хмельницькій області зазначені накази Господарського суду Хмельницької області від 05 листопада 2018 року.
28 січня 2019 року надійшла відповідь ГУ ДКС України у Хмельницькій області про повернення наказів Господарського суду Хмельницької області від 05 листопада 2018 року з посиланням на пункт 26 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або бюджетних установ, а саме на відсутність у боржника - Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області відкритих рахунків у органах Державної казначейської служби України.
Не погоджуючись із такими діями ГУДКС України у Хмельницькій області позивач звернувся до суду.
Задовольняючи частково позовні вимоги Хмельницького МЦЗ суд першої інстанції виходив з того, що спір є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.
Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 14 листопада 2019 року скасував рішення суду першої інстанції, а провадження у справі закрив на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України, оскільки справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Суд дійшов висновку, що спірні правовідносини виникли з приводу примусового виконання постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 23 жовтня 2018 року, а тому підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.
Вказана постанова від 14 листопада 2019 року є предметом оскарження у касаційному порядку.
Застосування норм права, оцінка доказів та висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, виходить із такого.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Згідно з частиною першою статті 5 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у передбачені цією нормою способи.
За визначенням пункту 1 частини першої статті 4 КАС адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи (пункт 2 частини першої статті 4 КАС)
Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС).
За правилами пункту 1 частини першої статті 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і який виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Як слідує з матеріалів справи, Хмельницький МЦЗ звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправними дій ГУ ДКС України у Хмельницькій області щодо повернення наказів Господарського суду Хмельницької області від 05 листопада 2018 року у справі №924/73/18 та зобов`язання ГУ ДКС України у Хмельницькій області виконати вимоги частини другої статті 6 Закону України "Про виконавче провадження", якою передбачено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевого бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Закриваючи провадження у цій справі, суд апеляційної інстанції зазначив, що спір у цій справі виник з приводу примусового виконання постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 23 жовтня 2018 року у справі №924/73/18, на підставі якої видані виконавчі документи - накази Господарського суду Хмельницької області від 05 листопада 2018 року. Тому, керуючись приписами статті 339 ГПК України, відповідно до якої сторони виконавчого провадження мають право звернутись до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що даний спір не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства, а має бути вирішений за правилами ГПК України.
Перевіривши мотиви апеляційного суду на відповідність приписам чинного законодавства, Верховний Суд зазначає таке.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.