ПОСТАНОВА
Іменем України
12 червня 2020 року
Київ
справа №826/477/17
адміністративне провадження №К/9901/34807/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Тацій Л.В.,
суддів: Стрелець Т.Г., Стеценка С.Г.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу №826/477/17
за позовом Приватного підприємства "Індивідуал" (далі- ПП "Індивідуал") до Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа - Департамент містобудування та архітектури Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) про зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Комунального підприємства по утриманню земельних насаджень Шевченківського району міста Києва на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року (колегія у складі головуючого судді Пилипенко О.Є., суддів: Бужак Н.П., Костюк Л.О.),-
В С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
ПП "Індивідуал" (далі також - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), за участі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) про зобов`язання відповідача прийняти відповідне рішення (розпорядження) про надання позивачу дозволів на розміщення зовнішньої реклами відповідно до принципу мовчазної згоди згідно поданих заяв та отриманих описів за наступними адресами: місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, 68; місто Київ, вулиця Січових Стрільців (Артема/вул. Чорновола); місто Київ, вулиця Вадима Гетьмана, 16; місто Київ, вулиця Мельникова, 53/55; місто Київ, вулиця Леонтовича, 1 на розі з вул. Богдана Хмельницького; місто Київ, вулиця Довженка Олександра, біля ст. м. "Шулявка"; місто Київ, вулиця Гмирі Бориса, 17; місто Київ, проспект Перемоги, 123; місто Київ, проспект Героїв Сталінграду, 18; місто Київ, вулиця Олени Теліги, 3; місто Київ, вулиця Чорновола/вул. Андрющенка; місто Київ, вулиця Лагерна, 46/48; місто Київ, вулиця Липківського Василя (Урицького), 35а.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 липня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2017 року, позов ПП "Індивідуал" задоволено.
Зобов`язано виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) прийняти відповідне рішення про надання позивачу дозволів на розміщення зовнішньої реклами відповідно до принципу мовчазної згоди згідно ПП "Індивідуал" заяв та отриманих описів за наступними адресами: місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, 68; місто Київ, вулиця Січових Стрільців (Артема/вул. Чорновола); місто Київ, вулиця Вадима Гетьмана, 16; місто Київ, вулиця Мельникова, 53/55; місто Київ, вулиця Леонтовича, 1 на розі з вул. Богдана Хмельницького; місто Київ, вулиця Довженка Олександра, біля ст. м. "Шулявка"; місто Київ, вулиця Гмирі Бориса, 17; місто Київ, проспект Перемоги, 123; місто Київ, проспект Героїв Сталінграду, 18; місто Київ, вулиця Олени Теліги, 3; місто Київ, вулиця Чорновола/вул. Андрющенка; місто Київ, вулиця Лагерна, 46/48; місто Київ, вулиця Липківського Василя (Урицького), 35а.
Верховний Суд постановою від 30 липня 2019 року касаційну скаргу Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради залишив без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 липня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2017 року- без змін.
Ухвалюючи таке рішення, суди виходили з того, що дозвільним органом щодо видання дозволу на розміщення зовнішньої реклами є саме Київська міська державна адміністрація. Проте, позивачу відмовлено у встановленні пріоритетів на заявлені місця Наказом Департаменту містобудування та архітектури КМДА "Про відмову у встановлені строку дії пріоритетів" №400 від 29.11.2016, що є суттєвою безпідставною перешкодою для реалізації права позивача, позаяк Департамент містобудування та архітектури КМДА є лише робочим, а не дозвільним органом в розумінні Порядку розміщення реклами в м. Києві та Типових правил. Відтак, дозвільним органом жодних рішень з приводу поданої 16.11.2016 позивачем заяви разом з доданими документами не приймалося.
10 вересня 2019 року Комунальне підприємство по утриманню зелених насаджень Шевченківського району м. Києва звернулося до Шостого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою.
В обґрунтування підстав звернення зі скаргою заявник зазначив, що рішенням, ухваленим по цій справі, вирішено питання про права, інтереси та обов`язки Комунального підприємства, через те, що рішенням суду позивачу надано у користування місця для розташування рекламних засобів, які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Києва та перебувають на балансі та у господарському віддані Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Шевченківського району м. Києва.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2018 року відкрито провадження у справі за апеляційною скаргою Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Шевченківського району м. Києва та призначено її до розгляду на 12 листопада 2019 року.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року апеляційне провадження у справі № 826/477/17 за апеляційної скаргою Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Шевченківського району м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 липня 2017 року - закрито.
Закриваючи апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства, суд виходив з того, що підстави та обґрунтування апеляційної скарги вже були предметом розгляду суду апеляційної інстанції при постановленні ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2017 року за апеляційною скаргою Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), у зв`язку з чим та з урахуванням приписів ст. 323 КАС України, суд дійшов висновку про необхідність закриття апеляційне провадження.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Комунальне підприємство по утриманню земельних насаджень Шевченківського району міста Києва, не погодившись з ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року, звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права. Зазначив, що рішенням, яке ухвалено по цій справі, вирішено питання використання майна комунальної власності територіальної громади міста Києва без залучення уповноваженого органу, до безпосередніх функцій якого належить управління майном комунальної власності та здійснення повноважень балансоутримувача такого майна.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Верховний Суд ухвалою від 19 грудня 2019 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Комунального підприємства по утриманню земельних насаджень Шевченківського району міста Києва.
Ухвалою від 11.06.2020 Верховний Суд призначив справу до розгляду в попереднє судове засідання.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року N 460-IX (далі- Закон №460-IX, набрав чинності 08.02.2020) установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Касаційна скарга по справі № 826/477/17 подана 13.12.2019, розгляд касаційної скарги не закінчено до 08.02.2020, тому касаційна скарга розглядається в порядку, що діяв до набрання чинності Законом №460-IX (із застосуванням норм КАС України в редакції, чинній до 08.02.2020).
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених ст. 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням ч. 4 ст. 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, ч. 2, 4 ст. 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону оскаржуване рішення відповідає, а викладені у касаційній скарзі вимоги є необґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Мушта проти України" зазначено: "право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані".