ПОСТАНОВА
Іменем України
11 червня 2020 року
Київ
справа №816/1109/18
адміністративне провадження №К/9901/66778/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Технафтсервіс" СП на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.06.2018 (суддя: Кукоба О.О.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2018 (колегія суддів: Я.М. Макаренко, Н.С. Бартош, О.М. Мінаєва) у справі № 816/1109/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Технафтсервіс" СП до Головного управління ДФС у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Технафтсервіс" СП (надалі - позивач, ТОВ "Технафтсервіс" СП) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області (надалі також відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 22.01.2018 №0000821401.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що правомірність включення до витрат вартості придбаних у ФОП ОСОБА_1 послуг підтверджено належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського обліку. Крім того, наголошував на відсутності безнадійної кредиторської заборгованості ТОВ "Укрнафтсервіс" у зв`язку з погодженням сторонами строку дії договору поставки до 31.12.2020.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 20.06.2018 у даній справі, яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2018 у задоволені позову відмовлено.
Мотивуючи відмову у задоволені позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем на перевірку не надані акти виконаних робіт, по наданню послуг з перевезення та експедиції товару (транспортно-експедиційні послуги). За таких обставин, суди погодились з доводами контролюючого органу про не підтвердження позивачем за результатами планової документальної виїзної перевірки витрат понесених у зв`язку із отримання послуг перевезення та експедиції товару (транспортно-експедиційні послуги) у розмірі 174200,00 грн. Також, суди дійшли висновку про те, що матеріалами справи у їх сукупності не підтверджено факт придбання позивачем упродовж лютого - березня 2017 року транспортно-експедиційних послуг загальною вартістю 174200,00 грн без ПДВ. До того ж суди погодились із висновками відповідача про заниження позивачем доходу на суму кредиторської заборгованості 438533,00 грн., так як станом на 31.03.2017 трирічний строк позовної давності щодо заборгованості за поставлені ТОВ "Укрнафтсервіс" у листопаді 2013 року товари закінчився. Доказів здійснення претензійно-позовної роботи щодо стягнення заборгованості за поставлені товари позивачем не надано. Крім того, судами було установлено, що сторони за договором поставки нафтопродуктів від 01.09.2013 №01/09-01: ТОВ "Укрнафтсервіс" та ТОВ "Технафтсервіс" СП є економічно пов`язаними особами у розумінні підпункту 14.1.159 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.
Не погоджуючись з рішенням судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в яких просить їх скасувати та прийняти нове рішення, згідно якого задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В касаційній скарзі вказується, на доводи, які аналогічні доводам позовної заяви та апеляційної скарги, які не потребують додаткового зазначення.
В письмовому відзиву на вказану касаційну скаргу, який надійшов до Верховного Суду відповідач просить залишити її без задоволення, а оскаржуване нею рішення без змін.
Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що фахівцями Головного управління ДФС у Полтавській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Технафтсервіс" СП з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2014 по 31.03.2017.
За результатами перевірки складено акт від 10.01.2018 №41/16-31-14-01-10/31998456 (надалі - Акт перевірки), в якому вказано на порушення платником податків вимог пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток у розмірі 110292,00 грн.
На підставі Акту перевірки відповідач 22.01.2018 сформував податкове повідомлення-рішення №0000821401 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем: "Податок на прибуток приватних підприємств, 11021000" загалом у розмірі 138865,00 грн (у т.ч., 110292,00 грн - основний платіж, 27573,00 грн - штрафні (фінансові) санкції).
Судами також було установлено, що в основу спірного рішення контролюючим органом взято дані акту перевірки про неправомірне формування позивачем витрат у І кварталі 2017 року за рахунок віднесення до їх складу вартості придбаних у ФОП ОСОБА_1 послуг з перевезення та експедиції товарів. Зокрема, відповідач зазначив, що позивачем на перевірку не надано акти виконаних послуг за лютий та березень 2017 року, а відтак, витрати у розмірі 174200,00 грн. не підтверджені документально.
Крім того, перевіркою встановлено, що ТОВ "Технафтсервіс" СП не включено до складу інших операційних доходів кредиторську заборгованість перед ТОВ "Укрнафтсервіс" у розмірі 438533,00 грн., що виникла за договором від 01.09.2013 №01/09-01 про поставку нафтопродуктів. На переконання фіскального органу, відповідна сума заборгованості є безнадійною, оскільки щодо неї минув строк позовної давності. А оскільки відповідно до вимог підпунктів 14.1.11, 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) дану заборгованість визначено як безповоротну фінансову допомогу, то її належить включити до доходу в силу вимог пункту 5 П(С)БО №11.
З урахуванням наведеного, фіскальний орган дійшов висновку про завищення позивачем витрат у розмірі 174200,00 грн і заниження доходу на 438533,00 грн та, як наслідок, заниження зобов`язання зі сплати податку на прибуток у розмірі 110292,00 грн.
Не погодившись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням Головного управління ДФС у Полтавській області, позивач оскаржив його до суду, який у задоволені позову відмовив, з чим погоджується Верховний Суд з огляду на наступне.
Щодо висновків Акту перевірки стосовно завищення позивачем витрат у розмірі 174200,00 грн.
Як було встановлено матеріалами справи, ТОВ "Технафтсервіс" СП упродовж лютого, березня 2017 року придбало у ФОП ОСОБА_1 транспортні послуги загальною вартістю 174200,00 грн без ПДВ. Проте, за висновком відповідача, з яким погодились суди попередніх інстанцій, позивач безпідставно відніс розмір отриманих послуг до складу витрат. Такі висновки було зумовлені ненаданням позивачем до перевірки актів виконаних робіт (послуг) за лютий та березень 2017 року на суму 174200 грн.
Пунктом 44.1 ст. 44 ПК встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності (абзац перший пункту 44.3 цієї статті).
Відповідно до пункту 44.6 ст. 44 ПК у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.