ПОСТАНОВА
Іменем України
09 червня 2020 року
Київ
справа №809/2657/15
касаційне провадження №К/9901/26489/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бившевої Л.І.,
суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,
розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2015 (судді: Гулид Р.М., Кузьмич С.М., Довга О.І.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 31.01.2015 № 0000201701 про визначення грошового зобов`язання з податку на додану вартість із ввезених на територію України товарів в сумі 24633,99 грн, у тому числі в сумі 19707,19 грн за основним платежем та в сумі 4926,8 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, та податкове повідомлення-рішення від 31.01.2015 № 0000211701 про визначення грошового зобов`язання зі сплати мита на товари, які ввозяться громадянами, в сумі 11197,26 грн, у тому числі в сумі 8957,81 грн за основним платежем та в сумі 2239,45 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він не є особою, на яку закон покладає обов`язок щодо сплати податку на додану вартість та ввізного мита, оскільки при декларуванні транспортних засобів він діяв на підставі довіреностей в інтересах інших осіб, які і є суб`єктами сплати грошових зобов`язань, що виникли за операціями з ввезення транспортних засобів.
Івано-Франківський окружний адміністративний суд постановою від 07.09.2015 позов задовольнив повністю, скасував податкові повідомлення-рішення від 31.01.2015 № 0000201701 та податкове повідомлення-рішення від 31.01.2015 № 0000211701. Стягнув з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в сумі 182,70 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач ввозив транспортні засоби на підставі довіреностей, якими його уповноважили на такі дії громадяни ОСОБА_2 та ОСОБА_4 Ці особи вказані у графі " 9" митних декларацій як особи, відповідальні за фінансове врегулювання, та є платниками податків, на які частина друга статті 293 Митного кодексу України покладає обов`язок із сплати донарахованих митних платежів - податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 22.12.2015 скасував постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.09.2015 та відмовив у задоволенні позову.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що декларант або уповноважена ним особа, здійснюючи ввіз на митну територію України товарів або транспортних засобів з моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації, несе повну відповідальність за достовірність відомостей зазначених в ній, в тому числі щодо достовірності митної вартості, тому у разі виявлення її заниження, грошові зобов`язання мають бути визначені декларанту або уповноваженій ним особі. У даному разі таку відповідальність несе позивач, оскільки він, діючи на підставі виданої йому довіреності, здійснив ввезення та митне оформлення транспортних засобів за недостовірними відомостями про визначення їх митної вартості.
ОСОБА_1 подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права: пункту 1 частини першої, частини шостої статті 265, пункту 1 частини першої статті 276, частин першої та другої статті 293, частини другої статті 303 Митного кодексу України, частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 13.01.2016 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Шипуліна Т.М.
Верховний Суд ухвалою від 04.06.2020 прийняв касаційну скаргу до провадження, призначив справу до касаційного розгляду у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін на 09.06.2020.
Верховний Суд, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справи, виходить з такого.
Суди попередніх інстанцій установили такі обставини.
На підставі статей 345, 351 Митного кодексу України, відповідно до пунктів 4, 16 Положення про Державну фіскальну службу України та наказу ГУ ДФС в Івано-Франківській області від 16.12.2014 за № 93 ГУ ДФС в Івано-Франківській області провела невиїзну документальну перевірку з питань митної справи при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності платником податків ОСОБА_1 за митними деклараціями від 03.07.2012 № 206050000/2012/405527 та від 03.07.2012 № 206050000/2012/405529 під час здійснення митного оформлення транспортних засобів, унаслідок якої склала акт від 12.01.2015 № 0034/17-01/ НОМЕР_1 .
В акті перевірки зафіксовано таке.
Громадяни України ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на виконання усних договорів видали громадянину України ОСОБА_1 довіреності від 16.06.2012, на підставі яких уповноважили купити за кордоном за ціною та на відомих йому умовах транспортні засоби будь-якої марки, підписати від їх імені договори купівлі-продажу, представляти їх інтереси у відповідних органах митної служби з питань оформлення документів на ввезені на їх ім`я транспортні засоби, подавати від їх імені заяви та документи в необхідні установи та організації, отримувати довідки та документи, отримувати свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, сплачувати необхідні платежі та виконувати всі дії і формальності, пов`язані із довіреностями.
ОСОБА_1 27.06.2012 ввіз через Львівську митницю на митну територію України вантажний автомобіль марки RENAULT модель KANZOO, номер кузова НОМЕР_2, рік виготовлення - 2005 та легковий автомобіль марки AUDI, модель А4, номер кузова НОМЕР_3, рік виготовлення - 2011.
При перетині митного кордону України Підлуський В.М. подав митним органам України на вантажний автомобіль марки RENAULT модель KANZOO фактуру б/н від 23.06.2012, в якій зазначена вартість товару 1600 євро, та на легковий автомобіль марки AUDI, модель А4, фактуру б/н від 19.06.2012, в якій зазначена вартість товару 3700 євро.
Для митного оформлення товару та нарахування митних платежів подав митні декларації:
від 03.07.2012 № 206050000/2012/405527, згідно з якою вартість транспортного засобу - вантажного автомобіля марки RENAULT модель KANZOO на день митного оформлення становить за курсом Національного банку України 16103,93 грн;
від 03.07.2012 № 206050000/2012/405529, згідно з якою вартість транспортного засобу легкового автомобіля марки AUDI, модель А на день митного оформлення за курсом Національного банку України становить 37240,33 грн.
Здійснюючи митний контроль, митниця відповідно до вимог пункту 8 статті 336 Митного кодексу України направила запит до уповноваженого органу іноземної держави для встановлення автентичності поданих митному органу під час митного оформлення документів.
Від Федеральної державної служби фінансів Королівства Бельгії надійшла відповідь на запит, в якій зазначено, що рахунки, надіслані митними органами України, не відповідають рахункам, які є у справах адміністрації митного акцизного управління. Так, вантажний автомобіль марки RENAULT модель KANZOO, номер кузова НОМЕР_2, рік виготовлення - 2005, був проданий фірмою "HOUARI CARS" ОСОБА_3 за ціною 2700 євро, а легковий автомобіль марки AUDI, модель А4, номер кузова НОМЕР_3, рік виготовлення - 2011 був проданий компанією B.V.B.A.-KVN-CARS Нестору Ткачу за ціною 11500 євро (рахунок від 20.06.2012 № 286).
З метою прийняття рішення про проведення документальної невиїзної перевірки ОСОБА_1 митниця ДФС надіслала листа від 21.11.2013 за № 12-43/2/3227 до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області разом з матеріалами, отриманими від митних органів Королівства Бельгії на запит Департаменту митної справи України, згідно з якими автентичність поданих ОСОБА_1 митниці документів документально не підтверджена.
З огляду на зазначене, Головне управління ДФС в Івано-Франківській області установило заниження громадянином ОСОБА_1 рівня митної вартості товарів унаслідок подання митному органу недостовірних відомостей про визначення митної вартості, яка не базується на документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, що зумовило заниження грошових зобов`язань з ввізного мита в сумі 8957,81 грн та з податку на додану вартість в сумі 19707,19 грн.
На підставі акта перевірки від 12.01.2015 № 0034/17-01/ НОМЕР_1 Головне управління ДФС в Івано-Франківській області прийняло податкові повідомлення-рішення від 31.01.2015 № 0000201701 про визначення ОСОБА_1 грошового зобов`язання з податку на додану вартість із ввезених на територію України товарів в сумі 24633,99 грн, у тому числі в сумі 19707,19 грн за основним платежем та в сумі 4926,8 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, та податкове повідомлення-рішення від 31.01.2015 № 0000211701 про визначення грошового зобов`язання зі сплати ввізного мита в сумі 11197,26 грн, у тому числі в сумі 8957,81 грн за основним платежем та в сумі 2239,45 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 4 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - МК) 8) декларант - особа, яка самостійно здійснює декларування або від імені якої здійснюється декларування.
Згідно з частиною першою статті 50 МК відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Відповідно до частини першої статті 51 МК митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 52 МК заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Відповідно до частини першої статті 257 МК декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Згідно з пунктом 2 частини восьмої статті 257 МК митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів: відомості про декларанта, уповноважену особу, яка склала декларацію, відправника, одержувача, перевізника товарів і сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або іншого документа, що використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту), а в разі якщо зовнішньоекономічний договір (контракт) укладено на підставі посередницького договору, - також про іншу, крім сторони зовнішньоекономічного договору (контракту), сторону такого посередницького договору.
Відповідно до частини восьмої статті 264 МК з моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.
Згідно з частиною тринадцятою статті 264 МК документи, відомості про які зазначені в митній декларації, повинні зберігатися декларантом або уповноваженою ним особою протягом не менше ніж 1095 днів. Декларант та уповноважена ним особа несуть установлену цим Кодексом та іншими законами України відповідальність за подання недостовірних відомостей, внесених ними до митної декларації, за знищення або втрату документів, відомості про які зазначені в митній декларації, до закінчення строку зберігання, передбаченого цією частиною.
Відповідно до частини першої статті 265 МК декларантами мають право виступати: 1) при переміщенні товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України або при зміні митного режиму щодо товарів на підставі зовнішньоекономічного договору, укладеного резидентом, - резидент, яким або від імені якого укладено цей договір; 2) в інших випадках - особа, яка відповідно до законодавства України має право вчиняти щодо товарів, транспортних засобів комерційного призначення юридично значущі дії від свого імені.