ПОСТАНОВА
Іменем України
12 червня 2020 року
Київ
справа №826/12669/17
адміністративне провадження №К/9901/53149/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Соколова В.М., Єресько Л.О., Загороднюка А.Г., розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 лютого 2018 року (судді Чудак О.М., Маруліна Л.О., Пащенко К.С.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2018 року (судді Губська Л.В., Епель О.В., Карпушова О.В.) у справі № 826/12669/17 за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, треті особи - Секретаріат Кабінету Міністрів України, Національне агентство з питань державної служби, Міністерство охорони здоров`я України, ОСОБА_2, про визнання протиправним та скасування рішення, визнання незаконним та скасування розпорядження, зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Кабінету Міністрів України (далі - КМУ; відповідач), треті особи - Секретаріат Кабінету Міністрів України, Національне агентство з питань державної служби (далі - НАДС), Міністерство охорони здоров`я України (далі - МОЗ України), ОСОБА_2, у якому, враховуючи заяву про зміну підстав адміністративного позову, просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення КМУ, оформлене протоколом від 06 вересня 2017 року № 52, у частині відмови у призначенні ОСОБА_1 на посаду державного секретаря МОЗ України;
- визнати незаконним та скасувати розпорядження КМУ від 13 вересня 2017 року № 621-р "Про оголошення конкурсу на зайняття вакантної посади державного секретаря Міністерства охорони здоров`я України";
- зобов`язати КМУ прийняти рішення за результатами конкурсу на посаду державного секретаря МОЗ України від 07 грудня 2016 року в порядку, передбаченому чинним законодавством.
На обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що була визнана переможцем конкурсу на зайняття вакантної посади державного секретаря МОЗ України. Однак, рішенням КМУ, оформленого протоколом від 06 вересня 2017 року № 52, їй було відмовлено у призначенні на посаду державного секретаря МОЗ України. Вказаного висновку відповідач дійшов за результатом розгляду довідки, складеної Секретаріатом КМУ за результатами спеціальної перевірки, проведеної відповідно до Закону України "Про запобігання корупції" стосовно ОСОБА_1, як переможця конкурсу на посаду державного секретаря МОЗ України. Спірне рішення КМУ позивачка вважає протиправним, оскільки вона успішно пройшла спеціальну перевірку відповідно до Законів України "Про запобігання корупції" та "Про очищення влади", а тому відповідач мав достатні правові підстави для призначення її на вказану посаду. Також позивачка вказувала на незаконність розпорядження КМУ від 13 вересня 2017 року № 621-р "Про оголошення конкурсу на зайняття вакантної посади державного секретаря Міністерства охорони здоров`я", оскільки воно прийняте внаслідок прийняття протиправного рішення про відмову у призначенні ОСОБА_1 на посаду державного секретаря МОЗ України.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 14 лютого 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2018 року, в задоволенні позову відмовив.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з правомірності рішення про відмову у призначенні ОСОБА_1 на посаду державного секретаря МОЗ України, оформленого протоколом від 06 вересня 2017 року № 52, оскільки на момент його прийняття КМУ, як суб`єкт призначення, мав інформацію про подання ОСОБА_1 неправдивих відомостей. Також суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оголошення та проведення повторного конкурсу, а також закріплення його результатів, не порушує права та інтереси ОСОБА_1, оскільки вона не приймала участі в повторному конкурсі. Щодо позовної вимоги про зобов`язання КМУ прийняти рішення за результатами конкурсу на посаду державного секретаря МОЗ України від 07 грудня 2016 року в порядку, передбаченому чинним законодавством, то суд першої інстанції зазначив, що прийняття рішень щодо оголошення, проведення та закріплення результатів конкурсу на зайняття посади державного секретаря МОЗ України є дискреційними повноваженнями КМУ і адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
У свою чергу, в оскаржуваному рішенні суд апеляційної інстанції зауважив про те, що в позовній заяві та під час судового розгляду в суді першої інстанції позивачка про свою участь у повторному конкурсі на підставі розпорядження КМУ від 13 вересня 2017 року № 621-р не повідомляла, що і стало підставою для відповідного висновку суду.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції
На рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 лютого 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2018 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Скаржник вказує, що відповідачем не надано належних і допустимих доказів, а судом у порушення частини четвертої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не викладено мотивів стосовно того, яким чином відомості про майновий стан позивачки, відображені в декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за 2015 рік, згідно з перевіркою відповідно до Закону України "Про очищення влади" визнані достовірними, а аналогічні відомості про майновий стан позивачки при спеціальній перевірці вже будуть недостовірними.
ОСОБА_1 наголосила, що скористалася та реалізувала передбачене статтею 58 Закону України "Про запобігання корупції" та пунктом 12 Порядку проведення спеціальної перевірки стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, та посад з підвищеним корупційним ризиком, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Укрпаїни від 25 березня 2015 року № 171 (далі - Порядок № 171), право на подання зауважень до довідки та виправлення розбіжностей, а відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення був зобов`язаний керуватися результатами спеціальної перевірки відповідно до Закону України "Про запобігання корупції", однак з урахуванням наданих письмових пояснень та виправлених розбіжностей, наданих у межах перевірки відповідно до Закону України "Про очищення влади".
Також позивачка зазначає про те, що позовна вимога про визнання незаконним та скасування розпорядження КМУ від 13 вересня 2017 року № 621-р є похідною, оскільки її задоволення залежить від вирішення основної вимоги - про визнання протиправним та скасування рішення КМУ від 06 вересня 2017 року № 52, а тому висновок суду про те, що спірне розпорядження відповідача не порушує її законні права та інтереси є безпідставними. Крім того, помилковим є висновок суду апеляційної інстанції про те, що ОСОБА_1 не приймала участь у повторному конкурсі на зайняття вакантної посади державного секретаря МОЗ України, адже зазначені обставини підтверджуються листом НАДС.
Скаржник вважає, що вимога про зобов`язання КМУ прийняти рішення за результатами конкурсу від 07 грудня 2016 року жодним чином не створює ситуацію щодо підміни судом органу державної влади та порушення дискреційних повноважень відповідача, позаяк суд може лише зобов`язати відповідача прийняти рішення в порядку, передбаченому чинним законодавством, а яке саме рішення прийняти буде вирішувати КМУ, виходячи зі своїх дискреційних повноважень. При цьому, при вирішенні даної позовної вимоги суд першої інстанції вийшов за межі своїх повноважень, оскільки в оскаржуваному рішенні надав тлумачення статті 19 Конституції України.
Ухвалою від 18 червня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Стрелець Т.Г. (суддя-доповідач), Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л. відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 представник Секретаріату КМУ просить відмовити в її задоволенні, посилаючись на те, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про те, що успішне проходження позивачкою спеціальної перевірки відповідно до Закону України "Про очищення влади" не може беззаперечно свідчити про успішне проходження останньою спеціальної перевірки відповідно до Закону України "Про запобігання корупції", адже вимоги названих законів різні. Представник Секретаріату КМУ вважає, що відповідачем правомірно прийнято рішення про відмову в призначенні ОСОБА_1 на посаду державного секретаря МОЗ України за результатами спеціальної перевірки, проведеної відповідно до Закону України "Про запобігання корупції".
Представник МОЗ України у відзиві на касаційну скаргу зазначив, що доводи касаційної скарги ОСОБА_1 фактично зводяться до переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції. При цьому вважає, що судами попередніх інстанцій повно та об`єктивно досліджено обставини справи, правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права та не допущено порушення норм процесуального права. З огляду на це, представник МОЗ України просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.
Представник КМУ також подав відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому вказує, що жодний нормативно-правовий акт не передбачає можливості ухилення від відповідальності за подання неправдивих та недостовірних відомостей. Пояснення, подання яких передбачено Законом України "Про запобігання корупції" беруться до уваги, але не звільняють від відповідальності за подання неправдивих та недостовірних відомостей. Представник наголошує, що позивачка надала пояснення за фактом розбіжностей у декларації, проте не подала зауваження до результатів спеціальної перевірки, що додатково свідчить про її згоду з результатами перевірки та помилковість тверджень про порушення судами статті 246 КАС України. Твердження позивачки про те, що під час перевірки, яка проводиться відповідно до Закону України "Про очищення влади", та перевірки відповідно до Закону України "Про запобігання корупції", перевіряються однакові відомості - не відповідає чинному законодавству України, адже предметом цих перевірок є різні відомості. Представник КМУ просить звернути увагу на те, що відповідачем відмовлено в призначенні ОСОБА_1 на посаду державного секретаря МОЗ України саме за результатами спеціальної перевірки, а не у зв`язку з наданням пояснень. Крім того, позивачка, долучивши до матеріалів справи лист НАДС від 04 жовтня 2017 року № 8308/90-17, не зазначила з яких причин даний лист не був наданий до суду першої інстанції. Водночас, участь ОСОБА_1 у повторному конкурсі додатково свідчить про те, що вона фактично погодилась з рішенням КМУ, прийнятим за результатами спеціальної перевірки та перевірки відповідно до Закону України "Про очищення влади. До того ж, визнання незаконним та скасування розпорядження КМУ від 13 вересня 2017 року 621-р не поновить будь-яких прав позивачки. Враховуючи викладене, представник відповідача просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
Треті особи - НАДС і Янчук А.О. правом подання відзиву на касаційну скаргу не скористались.
07 червня 2019 року відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, який здійснено на підставі розпорядження від 07 червня 2019 року № 658/0/78-19, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Стрелець Т.Г. (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року № 14), визначено новий склад суду: Соколов В.М. - головуючий суддя (суддя-доповідач), Єресько Л.О., Загороднюк А.Г.
Ухвалою від 11 червня 2020 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду в попередньому судовому засіданні.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Розпорядженням КМ України від 09 листопада 2016 року № 808-р "Про оголошення конкурсу на зайняття вакантних посад державних секретарів міністерств" оголошено конкурс, зокрема, на посаду державного секретаря МОЗ України.
Протоколом № 23 від 06- 07 грудня 2016 року Комісією з питань вищого корпусу державної служби визначено Шолойко Н.В. переможцем конкурсу на зайняття вакантної посади державного секретаря МОЗ України.
16 грудня 2016 року ОСОБА_1 як особа, яка претендує на зайняття посади державного секретаря МОЗ України, дала згоду на проведення щодо неї спеціальної перевірки.
19 грудня 2016 року відповідач направив до НАДС запит № 18016/0/2-16 про перевірку відомостей про ОСОБА_1 .
У межах проведення спеціальної перевірки відносно кандидата на зайняття посади державного секретаря МОЗ України ОСОБА_1, для отримання необхідних відомостей НАДС відповідно до Закону України "Про запобігання корупції" надіслало запити до Державної судової адміністрації України, Національної поліції України, Міністерства юстиції України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Головного територіального управління юстиції у місті Києві, Державної фіскальної служби України, МОЗ України, Міністерства освіти і науки України, Військової частини А0105 Міністерства оборони України.
09 березня 2017 року НАДС отримало лист Державної фіскальної служби України № 308/5/99- 99-13-05-01-16, за змістом якого виявлено розбіжності у відомостях про загальну суму сукупного доходу претендента ОСОБА_1 і членів її сім`ї, зазначену в розділі ІІ декларації за 2015 рік, та податкової інформації щодо доходів, отриманих від податкових агентів за 2015 рік. Зокрема, в позиції 5 розділу ІІ декларації ОСОБА_1 зазначено загальну суму її сукупного доходу за 2015 рік у розмірі 146 688,79 грн. Проте, арифметична сума загального сукупного доходу за 2015 рік, відображеного у відповідних позиціях розділу ІІ декларації, складає 146 668,97 грн. Згідно з наявною податковою інформацією ОСОБА_1 протягом 2015 року нараховано дохід у вигляді заробітної плати в сумі 147 403,11 грн. (виплачено - 146 688,79 грн). У позиції 5 розділу ІІ декларації ОСОБА_1 зазначено загальну суму сукупного доходу членів її сім`ї за 2015 рік у розмірі 408 891,93 грн. Проте, арифметична сума загального сукупного доходу за 2015 рік, відображеного у відповідних позиціях розділу ІІ декларації, складає 415 324,97 грн. Згідно з інформацією, отриманою від податкових агентів, членам її сім`ї протягом 2015 року виплачено дохід у вигляді заробітної плати у сумі 410 456,28 грн.
У подальшому, Національне агентство України з питань державної служби узагальнило інформацію про результати спеціальної перевірки позивача, про що листом від 13.03.2017 поінформувало Секретаріат КМУ.
20.03.2017 директор Департаменту кадрового забезпечення Секретаріату КМУ склав довідку № 34 "Про результати спеціальної перевірки відомостей стосовно ОСОБА_1 відповідно до Закону України "Про запобігання корупції".
Згідно цієї довідки, в ході спеціальної перевірки щодо ОСОБА_1 виявлено розбіжності у відомостях про загальну суму сукупного доходу декларанта-позивача та членів її сім`ї, зазначених позивачем у розділі ІІ декларації за 2015 рік, та податкової інформації щодо доходів, отриманих від податкових агентів за 2015 рік. До вказаної довідки додані уточнена декларація ОСОБА_1 та її письмове пояснення щодо виявлених розбіжностей у декларації. Разом із тим, за результатами перевірки, проведеної Національною поліцією України, МОЗ України, Міністерством освіти і науки України, Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, Міністерством оборони України, Державною судовою адміністрацією України, Міністерством юстиції України та Головним територіальним управлінням юстиції у місті Києві, інформації, що перешкоджає зайняттю ОСОБА_1 посади, яка передбачає зайняття відповідального або особливо відповідального становища або посади з підвищеним корупційним ризиком, не виявлено.
Одночасно з початком спеціальної перевірки відповідно до Закону України "Про запобігання корупції", Секретаріат КМУ надіслав запити до Служби безпеки України та Державної фіскальної служби України про проведення перевірки відомостей, передбаченої Законом України "Про очищення влади", щодо ОСОБА_1
Листом Служби безпеки України від 20 січня 2017 року № 24/168221 поінформовано Секретаріат КМУ про відсутність будь-яких відомостей щодо ОСОБА_1 .
У свою чергу, Державною фіскальною службою України за результатами проведення перевірки відомостей, передбаченої Законом України "Про очищення влади", щодо ОСОБА_1 складено висновок від 30 серпня 2017 року № 659/3/9999-13-05-01-11. У висновку зазначено, що з урахуванням письмових пояснень ОСОБА_1 та підтвердних документів установлено достовірність відомостей, визначених пунктом 2 частини п`ятої статті 5 Закону України "Про очищення влади", вказаних ОСОБА_1 у декларації за 2015 рік.
Рішенням, оформленим протоколом від 06 вересня 2017 року № 52, КМУ погодився з пропозицією про відмову в призначенні ОСОБА_1 на посаду державного секретаря МОЗ України за результатами спеціальної перевірки, проведеної відповідно до Закону України "Про запобігання корупції"; доручив НАДС внести в установленому порядку для розгляду на наступному засіданні КМУ проект акта щодо оголошення повторного конкурсу на зайняття вакантної посади державного секретаря МОЗ України.
Розпорядженням від 13 вересня 2017 року № 621-р КМУ оголосив конкурс на зайняття вакантної посади державного секретаря МОЗ України.
Вважаючи, що рішенням КМУ, оформленим протоколом від 06 вересня 2017 року № 52, та розпорядженням від 13 вересня 2017 року № 621-р, порушуються її права та законні інтереси, позивачка звернулась до суду з даним позовом.
Застосування норм права, оцінка доказів та висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Положеннями частини третьої статті 3 КАС України визначено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-IX), який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Отже, касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Рябих проти Росії", "Нєлюбін проти Росії"), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень визначені в статті 242 КАС України, відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Верховний Суд, надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги, виходить з наступного.
При вирішенні справи Суд враховує, що обсяг судового контролю в адміністративних справах визначено частиною другою статті 2 КАС України, в якій зазначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Тож адміністративні суди мали з`ясувати, чи були дії відповідача здійснені в межах повноважень, відповідно до закону та з дотриманням установленої процедури, а також, чи було його рішення прийнято на законних підставах.
Частиною другою статті 19 Конституції України установлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII "Про державну службу" (далі - Закон № 889-VIII).
Цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця. Дія цього Закону поширюється на державних службовців: 1) Секретаріату Кабінету Міністрів України; 2) міністерств та інших центральних органів виконавчої влади; 3) місцевих державних адміністрацій; 4) органів прокуратури; 5) органів військового управління; 6) закордонних дипломатичних установ України; 7) державних органів, особливості проходження державної служби в яких визначені статтею 91 цього Закону; 8) інших державних органів.
За наведеним у статті 1 Закону № 889-VIII визначенням, державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави. Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.
Згідно із частиною першою та пунктом 1 частини другої статті 6 цього Закону, посади державної служби в державних органах поділяються на категорії залежно від порядку призначення, характеру та обсягу повноважень і необхідних для їх виконання кваліфікації та професійної компетентності державних службовців.
Встановлюються такі категорії посад державної служби, зокрема, категорія "А" (вищий корпус державної служби) - посада Державного секретаря Кабінету Міністрів України та його заступників, державних секретарів міністерств.
Відповідно до частини першої статті 22 Закону № 889-VIII з метою добору осіб, здатних професійно виконувати посадові обов`язки, проводиться конкурс на зайняття вакантної посади державної служби (далі - конкурс) відповідно до Порядку проведення конкурсу на зайняття посад державної служби (далі - Порядок проведення конкурсу), що затверджується Кабінетом Міністрів України.
Рішення про оголошення конкурсу на зайняття вакантної посади державної служби категорії "А" приймає суб`єкт призначення, на вакантні посади державної служби категорій "Б" і "В" - керівник державної служби відповідно до цього Закону (частина друга статті 23).
За правилами частин першої - четвертої статті 31 Закону № 889-VIII, на посаду державної служби призначається переможець конкурсу.
Рішення про призначення приймається: 1) на посаду державної служби категорії "А" - суб`єктом призначення, визначеним Конституцією та законами України, у порядку, передбаченому Конституцією України, цим та іншими законами України; 2) на посади державної служби категорій "Б" і "В" - керівником державної служби.
Рішення про призначення на посаду державної служби приймається після закінчення строку оскарження результатів конкурсу, а в разі оскарження результатів конкурсу - після прийняття рішення за скаргою суб`єктом розгляду скарги (органом, уповноваженим на розгляд скарги), але не пізніше 30 календарних днів після оприлюднення інформації про переможця конкурсу, якщо інше не передбачено законом. Таке рішення приймається на підставі протоколу засідання конкурсної комісії.
Рішення про призначення або про відмову у призначенні на посаду державної служби приймається за результатами спеціальної перевірки відповідно до Закону України "Про запобігання корупції" та за результатами перевірки відповідно до Закону України "Про очищення влади".