ПОСТАНОВА
Іменем України
11 червня 2020 року
Київ
справа №823/127/17
адміністративне провадження №К/9901/42213/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України у Черкаській області на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2017 (головуючий суддя Епель О.В., судді: Карпушова О.В., Кобаль М.І.) у справі №823/127/17 за позовом Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України № 92" до Уманської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Черкаській області, Головного управління Державної фіскальної служби України у Черкаській області, керівника Уманської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Черкаській області Сліпченка Володимира Віталійовича про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
Державне підприємство "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України № 92" (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Уманської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Черкаській області (далі - відповідач-1), Головного управління Державної фіскальної служби України у Черкаській області (далі - відповідач-2), керівника Уманської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Черкаській області Сліпченка Володимира Віталійовича (далі - відповідач-3) про: визнання неправомірними дій посадової особи органу виконавчої влади, керівника Уманської ОДПІ ГУ ДФС у Черкаській області Сліпченка В.В. щодо відмови у прийнятті рішення про списання безнадійного податкового боргу в сумі 381988,00 грн; зобов`язання Уманської ОДПІ ГУ ДФС у Черкаській області прийняти рішення про списання безнадійного податкового боргу в сумі 381988,00 грн; здійснення списання сум безнадійної заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог зазначено те, що підприємство має податковий борг зі сплати податку на додану вартість у розмірі 381988 грн, що виник внаслідок несплати податкових зобовязань, самостійно визначених платником у поданих деклараціях з ПДВ за 2013 рік. З огляду на те, що з дати виникнення податкового боргу минув строк давності, встановлений Податковим кодексом України, позивач вважає, що такий податковий борг є безнадійним та таким, що підлягає списанню органами державної фіскальної служби.
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 19.04.2017 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для списання безнадійного податкового боргу, з огляду на те, що податковий борг державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України № 92" з податку на додану вартість в сумі 381988 грн стягується за рішенням суду у справі № 823/3541/14, а термін виконання рішення суду не обмежений певним строком і встановлюється до повного погашення платежу.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2017 постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 19.04.2017 скасовано, адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправними дії керівника Уманської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Черкаській області Сліпченка Володимира Віталійовича щодо відмови у списанні безнадійного податкового боргу державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України № 92" у розмірі 381988,00 грн. (триста вісімдесят одна тисяча та дев`ятсот вісімдесят вісім гривень); зобов`язано Уманську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби України у Черкаській області розглянути питання щодо визнання податкового боргу державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України № 92" у розмірі 381988,00 грн. (триста вісімдесят одна тисяча та дев`ятсот вісімдесят вісім гривень) безнадійним та його списання, з урахуванням висновків суду. В задоволенні адміністративного позову в іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд апеляційної інстанції виходив з того, що податкове законодавство не містить заборони списання податкового боргу, який був стягнутий з платника на підставі рішення суду, а навпаки - пунктом 102.4 статті 102 ПК України списання податкового боргу як безнадійного, який водночас було стягнуто на підставі рішення суду, є фактом, що визначає момент припинення зобов`язань платника з виконання такого судового рішення. При цьому, зазначає, що законодавством в частині списання податкового боргу як безнадійного, який водночас був стягнутий з платника на підставі рішення суду, не є чітким, що є порушенням принципу правової визначеності, а тому, виходячи з основних засад, регламентованих статтею 4 ПК України, повинно тлумачитися на користь платника. З огляду на зазначене суд апеляційної інстанції вказує на наявність правових підстав для визнання протиправними дій керівника Уманської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Черкаській області Сліпченка В.В. щодо відмови у списанні безнадійного податкового боргу ДП "Підприємство ДКВС України № 92" та задоволення адміністративного позову в цій частині позовних вимог.
Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, Головне управління Державної фіскальної служби України у Черкаській області оскаржило його у касаційному порядку.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
В обґрунтування своїх вимог відповідач зазначає, що з огляду на те, що положення пункту 102.4 статті 102 Податкового кодексу України передбачає альтернативу- або до повного погашення заборгованості, або визнання боргу безнадійним, можливість прийняття рішення про визначення боргу безнадійним залежить від розсуду контролюючого органу, який може дійти висновку про необхідність використання всіх засобів для повного погашення боргу та не приймати рішення про визначення боргу безнадійним. Вказує, що податковий борг позивача з податку на додану вартість в сумі 381988 грн стягується за рішенням суду у справі № 823/3541/14, термін виконання рішення суду встановлюється до повного погашення, що в свою чергу виключає можливість визнання боргу безнадійним у відповідності до статті 100 Податкового кодексу України.
Позивач своїм правом на подання письмового відзиву (заперечень) на касаційну скаргу не скористався.
Верховний Суд, переглядаючи судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справи, виходить з такого.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями ДП "Підприємство ДКВС України № 92", яке є правонаступником підприємства Старобабанівської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Черкаській області (№92), зареєстроване як юридична особа та перебуває на обліку в Уманській ОДПІ ГУ ДФС в Черкаській області як платник податків і зборів, зокрема, ПДВ.
Згідно поданих до ОДПІ ГУ ДФС в Черкаській області податкових декларацій, відповідач має податковий борг з ПДВ в сумі 381988,00 грн, що складає:
- 31507,00 грн. за податковою декларацією з ПДВ від 19.07.2013;
- 53741,00 грн. за податковою декларацією з ПДВ від 19.08.2013;
- 114035,00 грн. за податковою декларацією з ПДВ від 17.09.2013;
- 85476,00 грн. за податковою декларацією з ПДВ від 18.10.2013;
- 97229,00 грн. за податковою декларацією з ПДВ від 18.11.2013 .
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 04.12.2014 у справі № 823/3541/14 з ДП "Підприємство ДКВС України № 92" було стягнуто кошти на користь бюджету через Уманську ОДПІ ГУ Міндоходів у Черкаській області для погашення податкового боргу з ПДВ у сумі 601066,24 грн.
До складу зазначеної суми податкового боргу, зокрема входить податковий борг в розмірі 381988,00 грн, який виник згідно самостійно поданих платником податкових декларацій з ПДВ.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 04.02.2015 було частково задоволено заяву ДП "Підприємство ДКВС України № 92" про відстрочення та зміну способу виконання судового рішення в адміністративній справі № 823/3541/14 та відстрочено підприємству виконання вищевказаного рішення суду до 31.12.2016.
03.01.2017 позивач звернувся до Уманської ОДПІ ГУ ДФС в Черкаській області із заявою про списання безнадійного податкового боргу з ПДВ у розмірі 381988,00 грн.
Листом від 10.01.2017 № 257/23-05-17 за підписом керівника Уманської ОДПІ ГУ ДФС у Черкаській області Сліпченка В.В. позивачу було відмовлено у списанні податкового боргу та повідомлено, що податковий борг, який виник понад 1095 календарних днів підлягає списанню як безнадійний відповідно до ст. 101 ПК України, крім випадків наявності рішення суду про стягнення такого боргу, що підлягає виконанню органом ДФС згідно з нормами Податкового кодексу України, а також зазначено, що у разі наявності рішення суду про стягнення боргу з юридичної особи, прийнятого в порядку ст.95 Податкового кодексу України, таке рішення підлягає обовязковому виконанню органами ДФС до повного погашення.
Вважаючи протиправними дії керівника податкового органу щодо відмови у списанні безнадійного податкового боргу в розмірі 381988,00 грн., позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Згідно з підпунктом 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ПК) податкове законодавство ґрунтується на принципах, зокрема на принципі загальності оподаткування - кожна особа зобов`язана сплачувати встановлені цим Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу.
Відповідно до пунктів 36.1, 36.2, 36.3 статті 36 ПК податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.