ф
ПОСТАНОВА
Іменем України
11 червня 2020 року
Київ
справа №761/10987/15-а
адміністративне провадження №К/9901/14030/18
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві, в якому просив: встановити наявність чи відсутність компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень і відповідача на встановлення з позивачем правовідносин та на стягнення податків; на підставі якого рішення (нормативно-правового акту чи правового акту індивідуальної дії) відповідач діє, та чи відповідають положення рішення для його дій і його дії законодавчим актам вищої юридичної сили; які саме і у яких сумах вже стягнув податки на цей час; визнати рішення та дії відповідача протиправними щодо нього, а саме: відповідач у правовідносинах з позивачем не є належним органом і платником пенсії, оскільки між сторонами відсутні пенсійні суспільні правовідносини на тій підставі, що не утворені суб`єктивні юридичні взаємні зобов`язання та відсутності згоди на обробку персональних даних; посилання у листі від 16.02.2015 №2947/12/Н-7/1 на Податковий кодекс України є загальними і до позивача відношення не мають; щодо стягнення з позивача податків із суми щомісячної пенсії у вигляді 15% бази оподаткування та 1,5% на військовий збір є незаконним та зобов`язати відповідача виплатити заборговану пенсію, починаючи з 01.01.2015 в повному обсязі; скасувати рішення вищих по інстанції органів для його дій (якщо такі є) та у їх виконання прийняті відповідачем рішення щодо позивача при встановленні їх невідповідності правовим законодавчим актам з вищою юридичною силою.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач перебуває на пенсійному обліку та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Починаючи з 01 січня 2015 року, з пенсії позивача утримується податок на доходи фізичних осіб та військовий збір. Оподаткування його пенсії призводить до порушення його конституційних прав як громадянина, ветерана військової служби та інваліда війни ІІ групи, оскільки згідно ст. 8 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсії оподаткуванню не підлягають та згідно п. 23 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" інвалідам війни та прирівняним до них особам надаються такі пільги: зі сплати податків, зборів, мита та інших платежів до бюджету відповідно до податкового та митного законодавства. Однак Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" неправомірно зменшується загальний розмір пенсійного забезпечення позивача, і таке обмеження можливо лише за умов введення воєнного або надзвичайного стану на певний строк. Крім того, позивач зазначає, що відповідач не має права нараховувати та виплачувати пенсійне забезпечення, оскільки він не звертався до них із заявою про призначення пенсії та у відповідача відсутня згода позивача на обробку його персональних даних.
Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 24.02.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2016, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що пенсійний орган діяв виключно у межах вимог податкового законодавства, які у відповідності до вимог статті 152 Конституції України не визнані неконституційними, а згідно вимог статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, що є обов`язковим для виконання.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким направити справу на новий розгляд, оскільки вважає, що їх було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В письмовому запереченні на касаційну скаргу відповідач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд погоджується з висновками судів про необґрунтованість позовних вимог та дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач є військовим пенсіонером, інвалідом війни ІІ групи та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з 07 квітня 1997 року.
Відповідно до розрахунку пенсії за вислугу років позивач отримує пенсію (з надбавками) у розмірі 9 047,28 грн. на місяць, з якої утримається податок на доходи фізичних осіб - 835,90 грн., військовий збір на доходи фізичних осіб - 83,59 грн.