ПОСТАНОВА
Іменем України
12 червня 2020 року
Київ
справа №826/7888/16
адміністративне провадження №К/9901/19997/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Соколова В.М.,
суддів: Загороднюка А.Г., Калашнікової О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної міграційної служби України на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2017 року (головуючий суддя Мацедонська В.Е., судді: Лічевецький І.О., Мельничук В.П.) у справі №826/7888/16 за позовом громадянки ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України (далі - ДМС України), Головного управління Державної міграційної служби України у місті Києві (далі - ГУ ДМС України у місті Києві) про визнання протиправним та скасування рішення,зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
У травні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до ДМС України, ГУ ДМС України у місті Києві у якому просила:
- визнати неправомірним та скасувати рішення ГУ ДМС України в місті Києві, на підставі якого громадянці ОСОБА_1 було видане повідомлення № 27 від 02 лютого 2016 року про відмову у прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
- визнати неправомірним та скасувати рішення ДМС України № 14-16 від 04 квітня 2016 року про відхилення скарги на рішення територіального органу ДМС про відмову у прийнятті заяви про визнання ОСОБА_1 біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту,
- зобов`язати ДМС України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
На обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що відповідачем під час прийняття оскаржуваного рішення не враховано всіх обставин, за наявності яких вона звернувся зі заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Позивач вказує, що доводи відповідача про повторне її звернення з підстав аналогічних тим, що вже були предметом розгляду, є необґрунтованими, оскільки у положеннях Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" були внесено зміни, якими розширено поняття "особа, яка потребує додаткового захисту".
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 21 листопада 2016 року у задоволені адміністративного позову відмовив.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що оскільки УДМС у Закарпатській області не прийнято остаточне рішення по попередній заяві громадянки ОСОБА_1 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та подана позивачем заява до ГУ ДМС України в місті Києві є повторною, то прийняті відповідачем оскаржувані рішення є обґрунтованими та правомірними.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2017 року скасовано рішення Окружний адміністративний суд міста Києва від 21 листопада 2016 року та ухвалено нове рішення про задоволення позовних вимог. Визнано неправомірним та скасовано наказ ГУ ДМС України у місті Києві №69 від 02 лютого 2016 року про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Зобов`язано ДМС України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 відповідно до вимог чинного законодавства. В решті позову відмовлено.
Апеляційний суд зазначив, що оскільки умови, передбачені пунктом 13 частини першої статті 1 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" змінились у порівнянні із умовами, що були чинні на момент першого звернення позивача із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту то є підстави для повторного розгляду заяви ОСОБА_1 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, у відповідності до вимог чинного законодавства.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи
На постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2017 року ДМС України подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення апеляційної інстанції та залишити в силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 листопада 2016 року.
Аргументи скаржника полягають у тому, що оскаржувані рішення правомірно прийнято у межах та на підставі наявних у відповідачів повноважень, з урахуванням того, що ОСОБА_1 не доведено, що перебування її у країні походження або повернення до неї, реально загрожує її життю та свободі.
Позивачка подала до суду заперечення (відзив) на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на необґрунтованість та безпідставність останньої, просить залишити скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін. Зокрема, у заперечені ОСОБА_1 указує, що судом апеляційної інстанції повно та всебічно встановлені всі обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення, та прийнято рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Позивач зазначає про відсутність такої підстави, як призупинення розгляду справи в іншому територіальному підрозділі, для відмови позивачу в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 лютого 2017 року відкрито касаційне провадження за скаргою ДМС України.
12 лютого 2018 року касаційну скаргу передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
За результатом автоматизованого розподілу справи між суддями справу передано для розгляду колегії суддів у складі: Бевзенко В.М. (суддя-доповідач), Шарапа В.М., Данилевич Н.А.
24 квітня 2020 року за результатом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями справу передано для розгляду колегії суддів у складі: Соколов В.М. - головуючий суддя, Загороднюк А.Г., Калашнікова О.В.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Громадянка ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року в Сомалі, місті Беледуейне, за національністю сомалійка (етнічна група мідган), сповідує іслам, перебуває у релігійному шлюбі, документів, що посвідчує особу не має, 06 червня 2013 року таємно прибула в Україну без документів на в`їзд.
08 липня 2013 року позивачка подала до УДМС України в Закарпатській області заяву-анкету №31 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Рішенням ДМС України від 25 листопада 2013 року №680-13 за результатами розгляду особової справи №2013UZ0031 позивачці відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
За наслідками оскарження вказаного рішення у судовому порядку постановою Волинського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2014 року у справі №803/32/14 за позовом громадянки ОСОБА_1 до ДМС України визнано протиправним та скасовано рішення ДМС України від 25 листопада 2013 року №680-13, зобов`язано ДМС України повторно розглянути заяву позивача про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2014 року рішення суду першої інстанції у справі №803/32/14 залишено без змін.
Рішенням ДМС України від 31 грудня 2014 року №85-14 зобов`язано ГУ ДМС у Закарпатській області повторно розглянути заяву позивача про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Наказом ГУ ДМС України в Закарпатській області від 22 травня 2015 року №50/5 заяву позивача було призупинено у зв`язку з неприбуттям громадянки ОСОБА_1 до ГУ ДМС України в Закарпатській області для здійснення процедури, без поважних причин та без повідомлення про причини неприбуття.
02 лютого 2016 року позивач звернулась до ГУ ДМС України в місті Києві із заявою-анкетою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, оскільки вона була вимушена тікати з Сомалі через те, що члени клану більшості вбили її батька і вона залишилась сиротою, позивачка належить до клану меншин Мідган, який весь час принижують і переслідують, в Сомалі небезпечно, бо там війна і кожен день гинуть люди. Зазначено, що у зв`язку з переїздом до міста Києва нею було направлено заяву про переведення її справи, у відповідь на яку позивачу було повідомлено про необхідність з`явитися до ГУ ДМС України в Закарпатській області для поновлення розгляду її заяви. Громадянка ОСОБА_1 повідомила, що є вагітною, погано себе почуває та не має фінансової можливості їхати у місто Ужгород та з`явитися до ГУ ДМС України в Закарпатській області. Також позивачем 02 лютого 2016 року заповнено анкету особи, яка звернулась із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Наказом ГУ ДМС України в місті Києві від 02 лютого 2016 року №69 відмовлено громадянці ОСОБА_1 в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, поданої до ГУ ДМС України в місті Києві 02 лютого 2016 року.
04 лютого 2016 року представником позивача отримано повідомлення ГУ ДМС України в місті Києві від 02 лютого 2016 року №27 про відмову у прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Рішенням ДМС України від 04 квітня 2016 року №14-16 за результатами розгляду матеріалів опрацювання заяви позивача вирішено відхилити скаргу громадянки ОСОБА_1 від 08 лютого 2016 року на наказ ГУ ДМС України в місті Києві від 02 лютого 2016 року №69 про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Не погодившись із вказаними рішеннями позивач звернувся до суду з даним позовом.
Застосування норм права, оцінка доказів та висновки за результатами розгляду касаційної скарги
За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-IX), який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Приписами частини першої, третьої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, виходить з наступного.
В силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок регулювання суспільних відносин у сфері визнання особи біженцем, особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, втрати та позбавлення цього статусу, а також встановлення правового статусу біженців та осіб, які потребують додаткового захисту і яким надано тимчасовий захист в Україні визначено Законом України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" від 8 липня 2011 року № 3671-VI (далі також - Закон № 3671-VI).
Пунктом 1 частини першої статті 1 Закону № 3671-VI визначено, що біженець - особа, яка не є громадянином України і внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.
Відповідно до пункту 13 частини першої статті 1 Закону № 3671-VI особа, яка потребує додаткового захисту, - особа, яка не є біженцем відповідно до Конвенції про статус біженців 1951 року і Протоколу щодо статусу біженців 1967 року та цього Закону, але потребує захисту, оскільки така особа змушена була прибути в Україну або залишитися в Україні внаслідок загрози її життю, безпеці чи свободі в країні походження через побоювання застосування щодо неї смертної кари або виконання вироку про смертну кару чи тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання або загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини і не може чи не бажає повернутися до такої країни внаслідок зазначених побоювань.