ПОСТАНОВА
Іменем України
12 червня 2020 року
Київ
справа №808/3739/16
адміністративне провадження №К/9901/41881/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Пологівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області
на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2017 року (Семененко М.О.)
та на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2017 року (колегія суддів: головуючий суддя - Білак С.В., судді - Олефіренко Н.А., Шальєва В.А.)
у справі №808/3739/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Куйбишевська Птахофабрика"
до Пологівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Куйбишевська Птахофабрика" (далі - позивач, платник, Товариство) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Пологівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області, в якому просило:
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Пологівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області форми "Р" від 15.04.2014 №0000872200 та форми "Р" від 24.04.2014 №00031511701;
- стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Куйбишевська Птахофабрика" сплачений судовий збір.
В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило, що є сільськогосподарським виробником, у зв`язку з чим нарахований податок на додану вартість від такої діяльності не перераховується до бюджету, а залишається у власному розпорядженні позивача. Посилалося на те, що платником під час перевірки надано всі запитувані контролюючим органом документи. Придбані Товариством у ПП "СФГ Нікопольське", ТОВ "Агро-Актив 2009", ТОВ "Шоковіта" товари були використані ним у власній господарській діяльності, у зв`язку з чим суми податку на додану вартість правомірно віднесені позивачем до складу податкового кредиту скороченої податкової декларації. Наявність помилок в оформленні податкових накладних по взаємовідносинам з ПП "Геліос-Д" та ТОВ "Лігран" не є підставою для висновків про відсутність фактичного виконання господарських операцій з вказаними контрагентами. Також Товариство зазначило, що надані ним первинні документи підтверджують реальність господарських відносин позивача з ТОВ "Транс Бізнес Лайн", ТОВ "Ванцдорф Компані" та ТОВ "Україна Ойл" ПП "Агро-Комплекс", ПП "Полтава-Проект-Монтаж", ТОВ "Агро-Легія". Крім того, позивач зазначив про помилковість висновків контролюючого органу щодо обов`язку нарахувати та сплатити податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковим агентом, у зв`язку зі здійсненням витрат на проведення заходів зі святкування для працівників підприємства, оплати послуг мобільного зв`язку та випискою двох квитанцій на проживання у двох готельних номерах, оскільки вважає, що такі витрати здійснені підприємством у межах господарської діяльності та не є додатковим благом працівника, тому що таке благо не має індивідуального характеру.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2017 року, адміністративний позов задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Пологівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області від 15.04.2014 №0000872200 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 108 476, 86 грн, в т.ч. за основним платежем 86 781, 49 грн та 21 695, 37 грн за штрафними санкціями;
- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Пологівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області від 24.04.2014 №0003151701 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платників податків у вигляді заробітної плати на загальну суму 1 773, 44 грн, в т.ч. за основним платежем 1 418, 75 грн та 354, 69 грн за штрафними санкціями;
- судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 653, 75 грн присуджено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Куйбишевська Птахофабрика" за рахунок бюджетних асигнувань Пологівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій зазначили про помилковість висновків контролюючого органу про порушення позивачем вимог пп. 168.1.1, пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України в частині несплати податку на доходи фізичних осіб з витрат на проведення заходів святкування. Вказали, що Товариством документально підтверджено використання отриманих позивачем від ПП "СФГ Нікопольське", ТОВ "Агро-Актив 2009", ТОВ "Шоковіта" матеріальних цінностей у власній сільськогосподарській діяльності, що свідчить про протиправність висновків контролюючого органу про завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 19 839, 37 грн. Також суди дійшли висновку, що надані позивачем документи в повній мірі підтверджують реальність господарських відносин позивача з ПП "Агро-Комплекс", ПП "Полтава-Проект-Монтаж", ТОВ "Агро-Легія", що свідчить про безпідставність висновків контролюючого органу про завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ по господарським відносинам з вказаними вище контрагентам на загальну суму 66 942, 12 грн.
При цьому, відмовляючи у задоволенні позовних вимог в іншій частині, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем ані підчас проведення перевірки, ані під час судового розгляду справи не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що витрати у розмірі 11 000, 00 грн, що були понесені позивачем на оплату послуг мобільного зв`язку є такими, що витрачені в рамках його господарської діяльності, що зумовило відсутність правових підстав для скасування податкового повідомлення-рішення в цій частині. Зазначили, що згідно наданих позивачем документів, кошти на відрядження виділялись лише одній особі, а саме директору ОСОБА_1 ., доказів перебування у відрядженні водія Товариством не надано, а тому контролюючий орган дійшов обґрунтованих висновків про необхідність нарахування та сплати позивачем податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платників податків у вигляді заробітної плати, щодо вказаної операції. Крім того, суди зазначили, що перевірка позивача проводилась контролюючим органом з 24.02.2014 по 07.04.2014, а податкове повідомлення - рішення за наслідками виявленого порушення прийнято відповідачем 15.04.2014, тобто на час проведення перевірки та прийняття рішення позивачем не було самостійно виправлено порушення вимог Податкового кодексу України щодо подвійного відображення позивачем у звітності податкових накладних по взаємовідносинам з СВК "Зірка" та КТ "ТОВ Розсервіс", оскільки уточнюючий розрахунок поданий позивачем лише 15.10.2014. За таких обставин, суди дійшли висновку про правомірність висновків контролюючого органу про завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 1 270, 33 грн у зв`язку із подвійним відображенням у звітності податкових накладних по взаємовідносинам з СВК "Зірка" та КТ "ТОВ Розсервіс". Крім того, суди зазначили про обґрунтованість висновків контролюючого органу про завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 119 479, 17 грн. по взаємовідносинам з ТОВ "Валга" (Раквере) та ПП "ВКФ "Експостач", та на загальну суму 24 947, 09 грн по взаємовідносинам з ТОВ "Транс Бізнес Лайн", ПП "Ванцдорф Компані", ТОВ "Україна Ойл", оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження того, що ним до перевірки надавались відповідні податкові накладні, як і не підтверджено надання таких податкових накладних після ознайомлення з результатами перевірки, натомість позивач погодився з виявленими порушеннями та самостійно сплатив визначені контролюючим органом грошові зобов`язання. Аналогічними є висновки судів попередніх інстанцій щодо встановлених під час перевірки порушень у формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі оформлених з порушеннями податкових накладних від ПП "Геліос-Д" та ТОВ "Лігран".
Не погодившись з зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій в частині задоволених позовних вимог, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач зазначив, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що придбані у ПП "СФГ Нікопольське", ТОВ "Агро-Актив 2009", ТОВ "Шоковіта" товарно-матеріальні цінності були використані Товариством у своїй господарській діяльності, а також зазначив про відсутність фактичного виконання укладених між позивачем та ПП "Агро-Комплекс", ПП "Полтава-Проект-Монтаж", ТОВ "Агро-Легія" договорів. Крім того, контролюючий орган зазначив про надання позивачем додаткових благ працівникам підприємства без сплати податку з доходів фізичних осіб.
Рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог не оскаржуються, а тому не є предметом касаційного розгляду.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.
Від позивача відзиву на касаційну скаргу не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи.
20 березня 2017 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).
Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, щокасаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, позивач є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва від 25.12.2012 №20093843.
Посадовими особами відповідача, у період з 24.02.2014 по 07.04.2014 проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2013.
За результатами перевірки складено акт №520/08-15-22-021/00428494 від 14.04.2014 (далі - Акт перевірки).
Згідно висновків Акту перевірки, контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог:
- п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.4, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 144 792, 00 грн;
- пп. 168.1.1, пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 ПК України та абзаців "г","е" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, в результаті чого за 2011-2013 роки не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб в сумі 4 031, 82 грн, в тому числі 2011 рік - 3 633, 00 грн та 2013 рік - 398, 82 грн.
На підставі Акту перевірки, відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення:
- від 15.04.2014 №0000872200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 180 297, 50 грн, з яких за основним платежем - 144 792, 00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 35 505, 50 грн;
- від 24.04.2014 №0003151701, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платників податків у вигляді заробітної плати на загальну суму 5 039, 78 грн, з яких за основним платежем - 4 031, 82 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1 007, 96 грн.
Надаючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, суд виходить з наступного.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Податковим кодексом України (далі - ПК України) в редакції, що була чинною на момент їх виникнення.
Згідно з вимогами ст. 19 КонституціїУкраїниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України по податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.