ПОСТАНОВА
Іменем України
11 червня 2020 року
Київ
справа №826/6737/17
адміністративне провадження №К/9901/66119/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Кашпур О.В.,
суддів - Радишевської О.Р., Уханенка С.А.
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Головної державної фітосанітарної інспекції, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Міністерства аграрної політики та продовольства України, про стягнення коштів, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1, поданою адвокатом Кишенею Володимиром Сергійовичем, на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2018 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого Епель О.В., суддів Карпушової О.В., Сорочка Є.О.,
У С Т А Н О В И В :
І. Короткий зміст позовних вимог
1. У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головної державної фітосанітарної інспекції, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Міністерства аграрної політики та продовольства України, про стягнення 120831,25 грн заробітної плати за період з 21 грудня 2007 року по 21 квітня 2010 року.
ІІ. Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
2. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 травня 2018 року позов задоволено частково. Стягнуто з Головної державної фітосанітарної інспекції на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 21 грудня 2007 року по 20 квітня 2010 року в розмірі 117074,57 грн за вирахуванням з цієї суми податку на доходи фізичних осіб та єдиного соціального внеску. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
3. Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки з 21 грудня 2007 року (20 грудня 2007 року позивачем подано до суду позовну заяву щодо незаконного звільнення) по 20 квітня 2010 року (21 квітня 2010 року позивача наказом поновлено на посаді) заробітна плата ОСОБА_1 не виплачувалась, то він має право на отримання за цей період середнього заробітку за час вимушеного прогулу за статтею 235 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у розмірі 117074,57 грн.
4. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2018 року апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області задоволено. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 травня 2018 року скасовано та в задоволенні позову відмовлено.
5. Суд апеляційної інстанції не погодився з рішенням суду першої інстанції та відмовив у задоволенні позову, пославшись на те, що за правилами статті 235 КЗпП України вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу розглядаються одночасно з прийняттям рішення про поновлення працівника на роботі й постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2009 року в справі №22-а-24244/08 стягнуто з Міністерства аграрної політики України на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 5064 грн, а підставою для звернення до суду з позовом у цій справі є саме незгода ОСОБА_1 із визначеним періодом та розміром заробітної плати за час вимушеного прогулу, яка була йому виплачена відповідачем при виконанні вказаного судового рішення. За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що доводи ОСОБА_1 і підстави звернення до суду зводяться до переоцінки доказів судом, не ґрунтуються на нормах Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та суперечать принципу юридичної визначеності. Також суд апеляційної інстанції зазначив про те, що відповідальність роботодавця у разі затримки виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, регламентовано статтею 236 КЗпП України, а позов у цій справі поданий з інших підстав, тому наведена норма не може бути застосована судом. Водночас суд апеляційної інстанції вказав, що статтями 382, 383 КАС України регламентовано інститут судового контролю за виконанням судових рішень, проте позивач обрав інший спосіб захисту, звернувшись до суду з новим позовом, який має інші підстави подання, ніж позовна заява у справі №22-а-24244/08, однак також фактично передбачає вирішення питання про відшкодування середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги
6. Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, адвокат Кишеня В.С., який діє в інтересах ОСОБА_1, подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2018 року та залишити в силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 травня 2018 року.
7. Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувана постанова є незаконною, прийнятою судом апеляційної інстанції з неправильним застосуванням частини другої статті 235 КЗпП України та порушенням норм процесуального права. У касаційній скарзі вказано про те, що цей позов стосується стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 21 грудня 2007 року по 20 квітня 2010 року, який раніше не був предметом судового розгляду і відмовивши в задоволенні цього позову, суд апеляційної інстанції позбавив позивача права на захист його порушених прав.
IV. Позиція інших учасників справи
8. Головним управлінням Держпродспоживслужби в Київській області подано відзив на касаційну скаргу з проханням залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2018 року - без змін, оскільки вона прийнята з додержанням норм матеріального і процесуального права.
9. Міністерством аграрної політики та продовольства України відзив на касаційну скаргу не подано.
V. Рух справи у суді касаційної інстанції
10. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Бевзенка В.М., суддів Данилевич Н.А., Шарапи В.М. ухвалою від 22 листопада 2018 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
11. За результатом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 07 травня 2020 року на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 07 травня 2020 року №752/0/78-20 касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду: Кашпур О.В. (судді-доповідачу, головуючому судді), Радишевській О.Р., Уханенку С.А.
12. Ухвалою Верховного Суду в складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В. від 10 червня 2020 року справу прийнято до провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами на 11 червня 2020 року.
VI. Стислий виклад обставин справи, установлених судами першої та апеляційної інстанцій
13. 27 листопада 2007 року наказом Міністерства аграрної політики України №230-п ОСОБА_1 було звільнено з посади начальника Головної державної інспекції з карантину рослин України "Укрголовдержкарантин".
14. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2009 року в справі №22-а-24244/08 наказ Міністерства аграрної політики України від 27 листопада 2007 року №230-п визнано протиправним і скасовано. Зобов`язано Міністерство аграрної політики України поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Головної державної інспекції з карантину рослин України "Укрголовдержкарантин". Стягнуто з Міністерства аграрної політики України на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 5064 грн.
15. Позивачем постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2009 року не оскаржувалася, а ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03 грудня 2009 року вона за касаційними скаргами відповідачів залишена без змін.
16. Наказом Міністерства аграрної політики України від 21 квітня 2010 року №75-п на виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2009 року в справі №22-а-24244/08 поновлено з 27 листопада 2007 року ОСОБА_1 на посаді начальника Головної державної інспекції з карантину рослин - Головного державного інспектора з карантину рослин.
17. Наказом Міністерства аграрної політики України від 21 квітня 2010 року №76-п ОСОБА_1 з 21 квітня 2010 року звільнено з посади начальника Головної державної інспекції з карантину рослин - Головного державного інспектора з карантину рослин за переведенням до Херсонської обласної державної адміністрації.
VІІ. Джерела права й акти їхнього застосування
18. За приписами частин першої та другої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
19. Відповідно до статті 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
VІІІ. Позиція Верховного Суду
20. Верховний Суд наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів і вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судами першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.