ПОСТАНОВА
Іменем України
12 червня 2020 року
Київ
справа №826/24557/15
адміністративне провадження №К/9901/31667/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві
на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 червня 2016 року (головуючий суддя - Федорчук А.Б.)
та на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2017 року (колегія суддів: головуючий суддя - Ісаєнко Ю.А., судді - Губська Л.В., Федотов І.В.)
у справі №826/24557/15
за позовом Приватного підприємства "Алекс-П"
до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2015 року Приватне підприємство "Алекс-П" (далі - позивач, платник, Підприємство) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, контролюючий орган, ДПІ в Оболонському районі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 червня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2017 року, адміністративний позов задоволено повністю: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 01.07.2015 №0004002202 та №0004012202.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що надані позивачем первинні документи, в сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами, підтверджують реальність господарських відносин позивача з контрагентами ПП "ПРОМ-ТЕХ-СНАБ", ТОВ "ТОНВЕЙ КОНСАЛД", та ТОВ "ФІНПРОМ ГРУП "ДІОНІКА"", натомість відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не надано належних та допустимих доказів відсутності фактичного виконання договорів укладених з вказаними вище контрагентами у періоді, що перевірявся.
Не погодившись з зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що укладені між позивачем та вказаними вище контрагентами договори реально не виконувались, а були оформлені з метою штучного формування витрат та податкового кредиту Підприємства, посилаючись при цьому на акт Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Фінансово-промислова група "Діоніка"", а також на отриману від інших органів ДФС інформацію, зокрема щодо відсутності основних фондів та трудових ресурсів у контрагента позивача ТОВ "ТОНВЕЙ КОНСАЛТ" та його відсутністю за місцезнаходженням; не підтвердження реальності здійснення операцій з отримання товарів (робіт, послуг) ПП "ПРОМ-ТЕХ-СНАБ" у контрагентів продавців, тощо.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31 травня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.
30 листопада 2017 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач зазначає про законність в обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій та безпідставність доводів, викладених у касаційній скарзі.
30 травня 2017 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).
Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, щокасаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, посадовими особами відповідача проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ПП "ПРОМ-ТЕХ-СНАБ" за липень, серпень, вересень, жовтень 2014 року, ТОВ "ТОНВЕЙ КОНСАЛТ" за жовтень, листопад 2014 року, ТОВ "ФІНПРОМ ГРУП "ДІОНІКА" за грудень 2014 року.
За результатами перевірки складено акт від 05.06.2015 № 510/26-54-22-02/31958235 (далі - Акт перевірки).
Згідно висновків Акта перевірки, контролюючий орган встановив порушення позивачем вимог:
- підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 149.1 статті 149 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено суму податку на прибуток підприємства, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету на загальну суму 277 562, 00 грн за 2014 рік;
- пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 201, пункту 201.1 статті 201, пункту 200.1, пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого платником занижено суму ПДВ, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на суму 308 403, 00 грн, у т.ч.: за липень 2014 року - 52 962, 00 грн, за серпень 2014 року - 59 529, 00 грн, за вересень 2014 року - 51 566, 00 грн, за жовтень 2014 року - 74 827, 00 грн, за листопад 2014 року - 36 327, 00 грн, за грудень 2014 року - 33 192, 00 грн.
На підставі Акта перевірки, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 01.07.2015:
№ 0004002202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 416 343, 00 грн, в тому числі за основним платежем - 277 562, 00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 138 781, 00 грн;
№0004012202, яким платнику збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 462 605, 00 грн, в тому числі за основним платежем - 308 403, 00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 154 202, 00 грн.
Контролюючий орган дійшов висновку провідсутність фактичного виконання умов договорів, укладених між позивачем та ПП "ПРОМ-ТЕХ-СНАБ", ТОВ "ТОНВЕЙ КОНСАЛТ", ТОВ "ФІНПРОМ ГРУП "ДІОНІКА".
Надаючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, суд виходить з наступного.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Податковим кодексом України (далі - ПК України) в редакції, що була чинною на момент їх виникнення.
Згідно з вимогами ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з пп. 14.1.27 п. 14.1 статті 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником);
Пунктом 138.2 статті 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до п. 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.