ПОСТАНОВА
Іменем України
12 червня 2020 року
Київ
справа №802/592/17-а
адміністративне провадження №К/9901/41960/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Вінницькій області
на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 12 червня 2017 року (головуючий суддя - Воробйова І.А.)
та на ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2017 року (колегія суддів: головуючий суддя - Совгира Д.І., судді - Гонтарук В.М., Курка О.П.)
у справі №802/592/17-а
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спредом"
до Головного управління ДФС у Вінницькій області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Спредом" (далі - позивач, платник, Товариство) звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - відповідач, контролюючий орган, ГУ ДФС у Вінницькій області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.
В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило, що надані ним первинні документи підтверджують реальність виконання умов укладених між позивачем та ТОВ "Бонпассаж", ТОВ "Оушен Сістемс" договорів у періоді, що перевірявся.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 12 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2017 року, адміністративний позов задоволено:
- визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Вінницькій області № 0002141401 від 03.04.2017 форма "Р" та № 0002151401 від 03.04.2017 форма "Р";
- стягнуто на користь ТОВ "Спредом" 4 984, 15 грн судового збору сплаченого згідно платіжного доручення №1415 від 13.04.2017 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Вінницькій області.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем надано усі необхідні первинні документи, які підтверджують реальність господарських відносин платника з вказаними вище контрагентами. Зазначили, що сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а також помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність реального вчинення господарської операції, оскільки з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю, мали місце. Також суди послались на експертизу виготовленої позивачем кошторисної документації, згідно з висновками якої документація виготовлена у відповідності до вимог ДСТУ БД 1.1.-1-2013 Правила визначення вартості будівництва та відповідно до поточних цін станом на 12.10.2015. Також суди зазначили, що проведеною контролюючим органом ревізією було встановлено фактичне виконання позивачем робіт, хоча і з перевищенням обсягів. Враховуючи вищевикладене, а також те, що відповідач не заперечував факту здійснення будівельних робіт на об`єктах, суди дійшли висновку про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень контролюючого органу.
Не погодившись з зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає про відсутність факту реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Бонпассаж", ТОВ "Оушен Сістемс" з огляду на неможливість виконання контрагентами будівельно-ремонтних робіт через відсутність необхідних основних засобів та трудових ресурсів. Посилається на те, що у провадженні Головного слідчого управління Національної поліції України знаходяться матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42016000000000866 від 29.03.2016, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 209 Кримінального кодексу України, по факту створення та придбання невстановленими особами низки підприємств, діяльність яких містить ознаки фіктивності, які використовуються для вчинення фіктивних правочинів серед яких є ТОВ "Бонпассаж" та ТОВ "Оушен Сістемс". Також скаржник послався на протокол допиту свідка, директора ТОВ "Оушен Сістемс" - ОСОБА_1, який зазначив, що йому невідомі жодні данні відносно діяльності ТОВ "Оушен Сістемс", місце його реєстрації та знаходження зазначеного суб`єкта господарювання. Вказав, що банківських установ з метою відкриття банківських рахунків не відвідував, співробітники даного підприємства йому не відомі, жодних документів щодо фінансово-господарської діяльності цього підприємства він не підписував, тощо.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.
11 грудня 2017 року від позивача надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких Товариство зазначило про законність і обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій та безпідставність доводів, викладених у касаційній скарзі.
20 березня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).
Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, щокасаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, посадовими особами відповідача у період з 03.03.2017 по 10.03.2017 проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства під час проведення фінансово-господарських операцій із суб`єктами підприємницької діяльності ТОВ "Бонпассаж" та ТОВ "Оушен Сістемс" за період з 01.11.2015 по 23.11.2016.
За результатами перевірки складено акт від 17.03.2017 за №113/1401/39177989 (далі- Акт перевірки).
Згідно висновків Акту перевірки, контролюючим органом встановлено порушення Товариством вимог:
- п.п. 134.1.1. п. 134.1. ст. 134 Податкового кодексу України, у зв`язку із чим позивачем занижено податок на прибуток за 2015 рік на суму 139 092 грн та п.198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.2. ст. 200 Податкового кодексу України, у зв`язку із чим Товариством занижено податок на додану вартість за період з 01.11.2015 по 30.06.2016 на загальну суму 154 547 грн, у тому числі: листопад 2015 року - 74 021 грн; грудень 2015 року - 31 888 грн; лютий 2016 року - 4 224 грн; березень 2016 року - 15 521 грн; квітень 2016 року - 21 574 грн; червень 2016 року- 7 319 грн.
На підставі Акту перевірки, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 03.04.2017:
- № 00021411401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 139 093 грн;
-№ 00021511401 на загальну суму 193 184 грн, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 154 547 грн та застосовано штрафні санкції у розмірі 25% у сумі 38 637 грн.
Контролюючий орган дійшов висновку провідсутність фактичного виконання умов договорів, укладених між позивачем та вказаними вище контрагентами у періоді, що перевірявся.
Відповідно до статті 159 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2015) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вищенаведені вимоги кореспондуються з приписами Кодексу адміністративного судочинства України ( в редакції, що діє з 15.12.2015, далі - КАС України).
На думку колегії суддів, оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій зазначеним вимогам не відповідають виходячи з наступного.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Податковим кодексом України (далі - ПК України, тут і далі в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно з п. 14.1.181 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.