ПОСТАНОВА
Іменем України
12 червня 2020 року
Київ
справа №825/1765/16
адміністративне провадження №К/9901/31734/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Головного управління ДФС у Чернігівській області
на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2016 року (головуючий суддя - Поліщук Л.О.)
та на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2017 року (колегія суддів: головуючий суддя - Твердохліб В.А., судді - Костюк Л.О., Троян Н.М.)
у справі №825/1765/16
за позовом Комунального підприємства "Чернігівське тролейбусне управління" Чернігівської міської ради
до Головного управління ДФС у Чернігівській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2016 року Комунальне підприємство "Чернігівське тролейбусне управління" Чернігівської міської ради (далі - позивач, платник, Підприємство) звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Чернігівській області (далі - відповідач, контролюючий орган, ГУ ДФС у Чернігівській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.
В обґрунтування позовних вимог підприємство зазначило про правильність визначення своїх податкових зобов`язань та протиправність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення контролюючого органу.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2017 року, адміністративний позов задоволено:
- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Чернігівській області від 17.05.2016 №0001451400;
- присуджено з Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на користь Комунального підприємства "Чернігівське тролейбусне управління" Чернігівської міської ради, за рахунок бюджетних асигнувань, судові витрати в сумі 3 033, 29 грн відповідно до платіжного доручення від 04.10.2016 № 2667.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій зазначили про безпідставність тверджень відповідача, що вартість, по якій підприємство здійснювало реалізацію учнівських квитків в міському автобусному пасажирському транспорті, не була передбачена у вигляді тарифу за проїзд в установленому законом порядку, а тому, в силу приписів п.п. 185.1 ст. 185, п.п. 187.1 ст. 187, п.п. 197.1.8 п. 197.1 ст. 197 Податкового кодексу України зазначені операції є такими, що звільнені від оподаткування ПДВ. Також суди вказали, що в даному випадку, операція з отримання компенсації витрат за спожиті комунальні послуги не є об`єктом оподаткування ПДВ, оскільки позивач не здійснює операцій з постачання комунальних послуг, вартість спожитих комунальних послуг відшкодовується окремо та не включається платником до складу плати за гуртожиток.
Не погодившись з зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що всупереч вимог ст.ст. 185, 187 Податкового кодексу України Підприємством занижено податкові зобов`язання з ПДВ на суму 75 845 грн.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 лютого 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.
09 березня 2017 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому платник зазначає про законність і обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій та безпідставність доводів, викладених у касаційній скарзі.
01 березня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).
Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, щокасаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, посадовими особами відповідача проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014 та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2013 по 31.12.2014.
За результатами перевірки складено акт від 26.04.2016 № 183/14/03328681 (том 1 а.с. 9-83, далі - Акт перевірки).
Згідно з висновками Акту перевірки, контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог, зокрема, п.п. 185.1 ст. 185, п.п. 187.1. ст. 187 Податкового кодексу України в результаті чого Підприємством занижено податок на додану вартість в сумі 123 584 грн, в т.ч. за: січень 2013 - 5 382 грн, лютий 2013 - 6 022 грн, березень 2013 - 5 536 грн, квітень 2013 - 6 253 грн, травень 2013 - 5 858 грн, червень 2013 - 4 009 грн, липень 2013 - 3 180 грн, серпень 2013 - 4 107 грн, вересень 2013 - 4 858 грн, жовтень 2013 - 3 481 грн, листопад 2013 - 6 609 грн, грудень 2013 - 4 991 грн, січень 2014 - 5 327 грн, лютий 2014 - 5 539 грн, березень 2014 - 5 186 грн, квітень 2014 - 5 408 грн, травень 2014 - 5 345 грн, червень 2014 - 3 928 грн, липень 2014 - 2 936 грн, серпень 2014 - 4 475 грн, вересень 2014 - 6 151 грн, жовтень 2014 - 5 840 грн, листопад 2014 - 5 630 грн, грудень 2014 - 7 533 грн.
На підставі Акта перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.05.2016 №0001451400, яким позивачу збільшено суму податкового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму - 202 219 грн, з яких за основним платежем у сумі 123 584 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 78 635, 00 грн (том 1 а.с. 8).
Вважаючи зазначене податкове повідомлення - рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, суд виходить з наступного.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Податковим кодексом України (далі - ПК України) в редакції, що була чинною на момент їх виникнення.
Згідно з вимогами ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до пп. 9.1.3, п. 9.1 ст. 9 ПК України податок на додану вартість є загальнодержавним податком.
Згідно з пп. 14.1.178, п. 14.1 ст. 14 ПК України податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.
Пунктом 180.1 ст. 180 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платником податку є будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.
Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з:
а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;