ПОСТАНОВА
Іменем України
12 червня 2020 року
Київ
справа №1640/2323/18
адміністративне провадження №К/9901/68495/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Соколова В.М.,
суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2018 року ( суддя - Супрун Є.Б.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2018 року (головуючий суддя - Перцова Т.С., судді: Жигилій С.П., Спаскін О.А.) у справі №1640/2323/18 за позовом ОСОБА_1 (далі також - позивач) до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Полтавській області (далі також -ТУ ДСА України в Полтавській області), третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України в Полтавській області, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до ТУ ДСА України в Полтавській області, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України в Полтавській області (далі також - ГУ ДКС України в Полтавській області), у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати йому суддівської винагороди у період з січня по червень 2018 року виходячи із посадового окладу судді в розмірі 10 мінімальних заробітних плат з відповідною доплатою за перебування на адміністративній посаді голови суду, виплати за вислугу років із застосуванням розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України "Про державний бюджет України на 2018 рік" від 07 грудня 2017 року № 2246-VIII (далі також - Закон № 2246-VIII);
- зобов`язати відповідача здійснити йому перерахунок і виплату суддівської винагороди та відповідних доплат за період з 01 січня по 30 червня 2018 року виходячи з щомісячного розміру посадового окладу 37230 грн, з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов`язати відповідача здійснювати йому вказані виплати надалі до внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо розміру та складових саудівської винагороди.
Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_1 посилався на протиправність дій ТУ ДСА України в Полтавській області щодо виплати суддівської винагороди з розрахунку посадового окладу визначеного із розміру мінімальної заробітної плати 1600 гривень. На думку позивача, з 1 січня 2018 року розмір мінімальної заробітної плати, встановленої Законом №2246-VIII складає 3723 грн, а тому, саме з такого розміру відповідач має обраховувати винагороду судді. Таким чином, ТУ ДСА України в Полтавській області в порушення зазначених норм, нарахувало та виплатило позивачу суддівську винагороду у меншому розмірі, ніж передбачено законодавством. Позивач вважає, що виплата суддям, які не пройшли кваліфікаційне оцінювання, відповідної винагороди в розмірі меншому, ніж визначено Законом України "Про судоустрій і статус суддів" є дискримінацією в частині оплати праці таких суддів.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2018 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2018 року, у задоволені позову відмовлено.
Мотиви, з яких суд першої та апеляційної інстанцій дійшли зазначених висновків, ґрунтуються на тому, що норми Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06 грудня 2016 року №1774-VIII (далі також - Закон №1774-VIII), впливаючи на числове вираження розміру суддівської винагороди, безпосередньо не стосуються її визначення, оскільки ними врегульовано виключно порядок застосування мінімальної заробітної плати при обрахунку суддівської винагороди. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 грн. З огляду на положення статті 133 Закону № 2453-VI розмір суддівської винагороди, починаючи з 1 січня 2018 року, у порівнянні з його розміром, що діяв протягом 2017 року, не змінився, а отже право позивача на передбачений Законом №2453-VI розмір суддівської винагороди, виходячи з розміру в 10 мінімальних заробітних плат, визначених статтею 8 Закону №2246-VIII, не порушене.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги, позиція інших учасників справи
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального й порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2018 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
На обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначив, що застосування при виплаті йому суддівської винагороди Закону №1774-VIII не має належних правових підстав, оскільки розмір винагороди судді не може визначатися цим Законом. Порядок визначення суддівської винагороди встановлено статтею 130 Конституції України, статтею 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-VІ, а тому є хибним висновки судів про те, що суддям, які не пройшли кваліфікаційного оцінювання, суддівська винагорода повинна виплачуватися з розрахункової величини у 1600 грн відповідно до Закону №1774-VІІІ. Позивач вказав, що Закон №1774-VІІІ є загальним відносно Закону України "Про судоустрій і статус суддів", і цим Законом не внесено змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо порядку визначення суддівської винагороди. При цьому, самим законодавцем у Законі №1774-VІІІ вказано, що обмеження у 1600 грн є тимчасовим, а саме діє до внесення змін до відповідних законів України. Оскільки змін на виконання положень Закону №1774-VІІІ до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" не внесено, суддівська винагорода суддів, які не пройшли кваліфікаційне оцінювання, продовжує залишатися у розмірі 10 мінімальних заробітних плат, встановлених станом на 01 січня відповідного року, що у 2018 році складає 37230 грн (10х3723). Вважає, що виплата суддям, які не пройшли кваліфікаційне оцінювання, суддівської винагороди в розмірі меншому, ніж визначено Законом України "Про судоустрій і статус суддів", є дискримінацією в частині оплати праці цих суддів, у тому числі і його.
ТУ ДСА України в Полтавській області подано відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів без змін. Зазначає, що скарга позивача не ґрунтується на нормах чинного законодавства, оскільки положення Закону № 1774-VIII хоч і не регулюють відносини судоустрою, проте ними запроваджено зміни по відношенню до загального правового регулювання розміру заробітної плати, що має бути враховано при призначенні її величини.
Рух касаційної скарги
У грудні 2018 року вказана касаційна скарга надійшла до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду.
За наслідками автоматизованого розподілу касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: судді-доповідача Білоуса О.В., суддів Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г.
Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.
Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 31 травня 2019 року, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача у цій справі, призначений повторний автоматизований розподіл указаної касаційної скарги.
За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 05 червня 2019 року касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Соколову В.М., суддям Єресько Л.О., Загороднюку А.Г.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Постановою Верховної ради України №1683-ІІІ від 11 травня 2000 року ОСОБА_1 обраний безстроково на посаду судді Диканського районного суду Полтавської області.
Відповідно до наказу голови Диканського районного суду Полтавської області від 28 серпня 2017 року №7-О/С суддю Новака Д.І. призначено на адміністративну посаду голови Диканського районного суду Полтавської області строком на три роки з 28 серпня 2017 року по 27 серпня 2020 року включно.
Встановлено ОСОБА_1 щомісячну доплату за перебування на адміністративній посаді голови суду у розмірі 10 відсотків посадового окладу судді.
Кваліфікаційне оцінювання позивач не проходив.
З січня 2018 року позивач отримував суддівську винагороду з посадового окладу у розмірі 16000 грн.
Позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок та виплату йому суддівської винагороди, включаючи її складові, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом № 2246-VIII з розміру 3723 гривень.
Листом відповідач роз`яснив, що відсутні правові підстави для перерахунку та виплати позивачу суддівської винагороди з відповідного розрахунку.
Вважаючи, що відповідачем у спірний період виплата суддівської винагороди, доплат за вислугу років судді та перебування на адміністративній посаді здійснювалася у розмірах значно менших, ніж визначено частиною третьою статті 133 Закону №2453-VІ, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Застосування норм права, оцінка доказів та висновки за результатами розгляду касаційної скарги
За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року №460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-IX), який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, виходить з наступного.
Положеннями частини другої статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів; розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій (стаття 130 Основного Закону України).
Частинами першою, другою статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року №1402-VIII визначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за:
1) вислугу років;
2) перебування на адміністративній посаді в суді;
3) науковий ступінь;
4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Частина третя цієї ж статті встановлює базові розміри посадового окладу суддів судів різних інстанцій, розрахунковою величиною яких є прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Пунктом 22 Розділу ХІІ "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року №1402-VIII передбачено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом (тобто Законом №1402-VIII), мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.