ПОСТАНОВА
Іменем України
12 червня 2020 року
м. Київ
справа №560/4126/18
провадження №К/9901/17935/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єзерова А.А.,
суддів: Стрелець Т.Г., Желєзного І.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні адміністративну справу
за касаційною скаргою Управління Держпраці в Хмельницькій області
на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 15.02.2019 (головуючий суддя Ковальчук О.К.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28.05.2019 (колегія суддів у складі головуючого судді Кузьменка Л.В., суддів Шидловського В.Б., Франовської К.С.)
у справі №560/4126/18
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "ВТМ"
до Управління Держпраці у Хмельницькій області
про визнання протиправними та скасування постанови та припису.
I. РУХ СПРАВИ
1. ТОВ "Будівельна компанія "ВТМ" звернулось до суду з позовом до Управління Держпраці у Хмельницькій області, в якому просило визнати протиправними та скасувати постанову відповідача від 27.11.2018 №22/611 про накладення штрафу у розмірі 111690,00 грн та визнати протиправним і скасувати припис від 12.11.2018 №22-01/3149-ІВ-818 про усунення виявлених порушень, яким зобов`язано директора ТОВ "Будівельна компанія "ВТМ" ОСОБА_1 укласти в письмовій формі трудовий договір з громадянином ОСОБА_2, допустити до роботи ОСОБА_2., після укладення трудового договору з ним на підставі наказу чи розпорядження власника або уповноваженого ним органу та повідомити Державну фіскальну службу про прийняття працівника на роботу.
2. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 15.02.2019, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28.05.2019, позов задоволено повністю.
3. У поданій касаційній скарзі Управління Держпраці в Хмельницькій області із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
4. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на підставі наказу від 24.10.2018 за № 212 та направлення від 24.10.2018 за № 931/18, управлінням Держпраці у Хмельницькій області проведено інспекційне відвідування ТОВ "Будівельна компанія "ВТМ" на предмет додержання законодавства про працю, за результатами чого складено акт інспекційного відвідування за № 22-01/3149-ІВ від 05.11.2018, яким зафіксовано порушення суб`єктом господарювання вимог трудового законодавства.
5. Під час інспекційного відвідування, проведеного 24.10.2018 у ТОВ "Будівельна компанія "ВТМ" в працівника ОСОБА_2 посадовою особою Управління Держпраці у Хмельницькій області відібрані письмові пояснення.
6. На підставі акту перевірки відповідачем винесено припис від 12.11.2018 року за №22-01/3149-ІВ-818 з вимогою усунути порушення статей 21, 24 Кодексу законів про працю України, Постанови КМУ від 17.06.2015 № 13 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу", які зафіксовані у вказаному акті перевірки.
7. Позивач скористався правом оскарження вказаних акта та припису в адміністративному порядку, однак вказані звернення позивача залишені відповідачем без задоволення.
8. 14.11.2018 першим заступником начальника Управління Держпраці у Хмельницькій області Логвин О.О. за наслідками розгляду справи про накладення штрафу на підставі вказаного акту перевірки, постановою про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами за №22/611, за порушення позивачем вимог частини 1,3 статті 24 КЗпП України, Постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 413, відповідальність за які передбачено абзацом 2 частини 2 статті 265 КЗпП України, накладено на ТОВ "Будівельна компанія "ВТМ" штраф у розмірі 111 690,00 грн.
9. Не погодившись із вказаними постановою та приписом, позивач оскаржив їх до суду.
III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ.
10. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що твердження відповідача щодо фактичного допуску громадянина ОСОБА_2 до роботи без укладення трудового договору та повідомлення територіальної державної фіскальної про прийняття працівників на роботу саме позивачем, є безпідставним та недоведеними з боку відповідача, оскільки під час судового розгляду встановлено, що ОСОБА_2 працевлаштований в іншій юридичній особі.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
11. Відповідач у своїй касаційній скарзі наголошує, що саме позивачем як роботодавцем було допущено до роботи громадянина ОСОБА_2 без укладення трудового договору. Спірні обставини підтверджуються письмовими поясненнями ОСОБА_2 та не спростовуються наявним у справі доказами.
12. Позивач у відзиві на касаційну скаргу просив залишити рішення попередніх інстанцій без змін.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
13. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне зазначити наступне.
14. Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу законів про працю України працівники реалізують право на працю шляхом укладання трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.
15. Згідно з ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
16. За приписами ст. 265 Кодексу законів про працю України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.