ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 червня 2020 року
м. Київ
Справа № 922/1840/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.,
за участю секретаря судового засідання - Савінкової Ю.Б.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Харківська лісова науково-дослідна станція"
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 13 лютого 2020 року (головуючий - Склярук О. І., судді - Гетьман Р. А., Дучал Н. М.) і рішення Господарського суду Харківської області від 15 жовтня 2019 року (суддя Погорелова О. В.) у справі
за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківський науково-дослідний та проектний інститут "Енергоатомтехніка"
до: 1. Державного підприємства "Харківська лісова науково-дослідна станція", 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фельдман Еко-парк",
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Харківської обласної державної адміністрації,
про визнання недійсним договору
(за участю представників: позивача - Шабас Г.В., Капустін В.В.)
Історія справи
Фактичні обставини, встановлені судами
1. 29.07.2005 Приватне акціонерне товариство "Харківський науково-дослідний та проектний інститут "Енергоатомтехніка" (далі - ПрАТ "ХНДПІ "Енергоатомтехніка", позивач) на підставі укладеного з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області договору купівлі-продажу №1094 придбало нерухоме майно - комплекс будівель та споруд дитячого оздоровчого табору "Вогник" по вул. Київське шосе, 8 у с. Черкаська Лозова Харківської області.
2. Придбане позивачем нерухоме майно дитячого оздоровчого табору "Вогник" розташоване на земельних ділянках лісового фонду на території Дергачівського району Харківської області у кварталі № 106: виділах № 1, 3, 4, 5 загальною площею 12,5 га, що перебувають у постійному користуванні Державного підприємства "Харківська лісова науково-дослідна станція" (далі - ДП "Харківська лісова науково-дослідна станція", відповідач-1) на підставі Державного акту 1993 року №Б047674.
3. Починаючи з 2005 року позивач вживав заходів щодо оформлення права користування земельною ділянкою під належним йому нерухомим майном, які виявились безрезультатними внаслідок відсутності згоди постійного землекористувача у зв`язку із встановленням розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10.04.2008 № 610-р заборони на надання такої згоди.
4. Після втрати чинності згаданим розпорядженням Кабінету Міністрів України у квітні 2017 року позивач також звертався до Харківської обласної державної адміністрації, ДП "Харківська лісова науково-дослідна станція" з метою отримання згоди на оформлення права користування лісовими ділянками під нерухомим майном, яка позивачу надана так і не була.
5. У той же час розпорядженням Харківської обласної державної адміністрації від 29.05.2018 № 336 Товариству з обмеженою відповідальністю "Фельдман Еко-Парк" (далі - ТОВ "Фельдман Еко-Парк", відповідач-2) надано лісові ділянки загальною площею 49,5 га, зокрема виділи №№ 1-3, 5, 6, 11, 12, 14 кварталу № 106, на території Дергачівського району Харківської області у довгострокове тимчасове користування за рахунок лісів, що знаходяться у постійному користуванні ДП "Харківська лісова науково-дослідна станція" для використання у рекреаційних цілях строком на 49 років.
6. 27 червня 2018 року між ДП "Харківська лісова науково-дослідна станція " та ТОВ "Фельдман Еко-Парк" укладено договір № 201 довгострокового тимчасового користування лісовими ділянками загальною площею 49,5 га, зокрема виділами №№ 1-3, 5, 6, 11, 12, 14 кварталу № 106, які розташовані за межами населеного пункту на території Дергачівського району Харківської області та знаходяться у постійному користуванні ДП "Харківська лісова науково-дослідна станція", у рекреаційних цілях строком на 49 років (далі - Договір №201).
Короткий зміст позовних вимог
7. У червні 2019 року ПрАТ "ХНДПІ "Енергоатомтехніка" звернулось до суду з позовом до ДП "Харківська лісова науково-дослідна станція" та ТОВ "Фельдман Еко-Парк" про визнання недійсним укладеного між відповідачами Договору №201 в частині передання у довгострокове тимчасове користування відповідачу-2 лісових ділянок, а саме: виділів № 1 (площею 5,3 га), № 3 (площею 0,6 га), № 5 (площею 5,8 га) кварталу 106.
8. Позовні вимоги мотивовані тим, що до позивача перейшло право користування земельною ділянкою під належним йому нерухомим майном дитячого табору "Вогник" в силу положень статті 120 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та статті 377 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), що також встановлено судовими рішеннями у справі № 922/2598/18. У зв`язку з чим Договір № 201, за яким земельні ділянки під нерухомістю позивача були передані в користування відповідачу-2, прямо порушує права першого та унеможливлює оформлення позивачем набутого в силу закону права землекористування. Тому спірний договір підлягає визнанню недійсним у відповідній частині на підставі статей 203, 215 ЦК України.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень, прийнятих судами першої та апеляційної інстанцій
9. Рішенням Господарського суду Харківської області від 15 жовтня 2019 року, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 13 лютого 2020 року, позов задоволений. Визнано недійсним Договір №201 в частині передання у довгострокове тимчасове користування відповідачу-2 лісових ділянок: виділів № 1 (площею 5,3 га), № 3 (площею 0,6 га), № 5 (площею 5,8 га) кварталу 106, які розташовані за межами населеного пункту на території Дергачівського району Харківської області для використання рекреаційних цілях строком на 49 років за рахунок земель лісового фонду.
10. Суди попередніх інстанцій виходили з таких мотивів:
- до спірних правовідносин щодо порядку користування та розпорядження землями лісового фонду пріоритетним є застосування норм ЗК України перед положеннями Лісового кодексу України, про що зазначено Верховним Судом в постанові від 08.02.2018 у справі № 910/9256/16;
- внаслідок набуття права власності на об`єкти нерухомого майна до позивача в силу імперативних приписів статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України перейшло право користування земельною ділянкою, на якій це майно розташоване, що відповідає принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та об`єктів нерухомості. Обставини як правомірності набуття позивачем права власності на нерухоме майно, так і переходу до нього в силу прямої норми закону права користування земельною ділянкою під придбаною нерухомістю також була встановлена судом у справі № 922/2598/18, у якій брали участь позивач та відповідач-1;
- враховуючи належність позивачу права користування спірними земельними ділянками, у відповідача-1 були відсутні законні підстави для передачі земельних ділянок під нерухомістю позивача в користування відповідачу-2 за Договором №201, який у зв`язку з цим є укладеним з порушенням норм чинного законодавства, а саме статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України та безумовно порушує права позивача;
11. Спростовуючи доводи відповідача-1 про те, що встановлені у справі № 922/2598/18 обставини не мають преюдиційного значення для даної справи в силу частини 2 статті 51 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) - з підстав не залучення до участі у цій справі ТОВ "Фельдман Еко-Парк", суд апеляційної інстанції зазначив таке. Унаслідок прийняття рішень у справі № 922/2598/18 жодна зі сторін спору не набула прав стосовно відповідача-2. При цьому у справі № 922/2598/18 преюдиційні обставини встановлені щодо ПрАТ "ХНДПІ "Енергоатомтехніка", а не щодо ТОВ "Фельдман Еко-Парк", а отже приписи частини 2 статті 51 ГПК України у даному випадку застосуванню не підлягають. Натомість встановлені у наведеній справі щодо ПрАТ "ХНДПІ "Енергоатомтехніка" обставини є преюдиційними для даної справи в силу частини 4 статті 75 ГПК України і ці обставини не спростовані відповідачем-2 у межах розгляду даного спору.
12. Крім того, при вирішенні даного спору суд першої інстанції окрім іншого застосував доктрину "venire contra factum proprium" (заборони суперечливої поведінки), в основі якої - принцип добросовісності. Проаналізувавши доводи сторін та оцінивши надані докази у сукупності, суд зауважив, що не зважаючи на доведену матеріалами справи обізнаність відповідача-1 про розташування на спірних лісових ділянках належного позивачу нерухомого майна та неодноразові спроби останнього здійснити оформлення належного йому права землекористування, відповідач-1, свідомо ігноруючи права позивача, передав спірні ділянки відповідачу-2 у користування на 49 років, що свідчить про недобросовісність дій відповідача-1.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та касаційне провадження
13. Не погоджуючись із оскаржуваними судовими рішеннями, відповідач-1 звернувся з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК України, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.
14. Ухвалою Верховного Суду від 26.03.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ДП "Харківська лісова науково-дослідна станція" з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК України.
15. Так, згідно з пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
- якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
- якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Аргументи учасників справи
Доводи відповідача-1, який подав касаційну скаргу (узагальнено)
16. Встановлені у справі №922/2598/18 обставини не можуть мати преюдиційного значення для даної справи в силу положень частини 2 статті 51 ГПК України, а саме внаслідок незалучення до участі у справі №922/2598/18 ТОВ "Фельдман Еко-Парк", до якого пред`явлено вимогу у даній справі та який на момент розгляду справи №922/2598/18 вже був землекористувачем спірних земельних ділянок на підставі розпорядження обласної державної адміністрації та оспорюваного договору. Касаційна скарга у цій частині мотивована відсутністю висновку Верховного Суду щодо застосування положень частини 2 статті 51 ГПК України.
17. Суди достеменно не з`ясували, яку площу земельної ділянки займає нерухомість позивача в розумінні частини 2 статті 377 ЦК України, що свідчить про застосування судами цієї правової норми всупереч правової позиції Верховного Суду у справі №907/68/18.
18. Позивач не отримав рішення уповноваженого органу про надання у користування земельної ділянки, без якого користування земельними ділянками неможливе, про що зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04.12.2018 №32/563, висновок якої не був врахований судами. Натомість спірний договір між відповідачами укладено на підставі чинного розпорядження Харківської обласної державної адміністрації від 29.05.2018 № 336.
19. Неправильним є застосування судами до спірних правовідносин статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України, з посиланням на правову позицію Верховного Суду від 18.04.2019 у справі № 913/210/18, оскільки наведені норми регулюють тільки перехід права на землю за певних умов, які щодо позивача відсутні.
20. Застосувавши положення пункту 6 статті 3 ЦК України, суд першої інстанції не визначив, у чому саме полягає недобросовісність відповідачів. У той же час критерії як добросовісної поведінки особи, так і ознаки поведінки, яка суперечить добросовісності і чесній діловій практиці, зокрема не відповідає попереднім заявам, або поведінці особи, неодноразово застосовані Верховним Суд, зокрема у постановах у справах №№ 237/142/16-ц, 390/34/17, 234/3341/15-ц, 522/16323/16-ц, 626/2681/18, 496/1561/16-ц, 626/2490/18, 365/349/16-ц, 204/1646/16-ц, 761/19764/15-ц, 686/22924/16-ц, 705/6141/14-ц, 535/674/15-ц, 2-407/11, 337/4707/17, 573/595/17, 645/33/17, 911/205/18, 903/394/18, 917/803/18, 916/1004/18, 904/3315/18, 906/408/18, 904/3383/18, 922/1382/18, 903/879/18, 904/3315/18, 904/353/19.
Позиція позивача у відзиві на касаційну скаргу (узагальнено)
21. Висновки судів про невідповідність спірного договору вимогам законодавства та порушення внаслідок його укладення прав позивача є законними та обґрунтованими, а тому оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін.
Позиція третьої особи у поясненнях на касаційну скаргу