ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 червня 2020 року
м. Київ
Справа № 910/16288/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Губенко Н.М. - головуючий, Кролевець О.А., Ткач І.В.,
за участю секретаря судового засідання - Охоти В.Б.,
представників учасників справи:
позивача - Коновалової Н.О.,
відповідача - Ляха К.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Морський торговельний порт "Южний"
на постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Владимиренко С. В., Демидова А. М., Ходаківська І. П.
від 10.12.2019
за позовом Державного підприємства "Морський торговельний порт "Южний"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про спонукання до виконання умов мирової угоди,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
Державне підприємство "Морський торговельний порт "Южний" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Державного підприємства "Розрахунковий центр Міністерства Інфраструктури України" про спонукання до виконання мирової угоди, затвердженої ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2013, шляхом стягнення заборгованості за невиконання умов мирової угоди у розмірі 2 125 736,00 грн, 3 % річних у розмірі 185 375,83 грн та інфляційних втрат у розмірі 790 220,23 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Державним підприємством "Розрахунковий центр Міністерства Інфраструктури України" не виконано мирову угоду, затверджену ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2013 № 61/243.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.01.2019 здійснено заміну відповідача - Державного підприємства "Розрахунковий центр Міністерства Інфраструктури України" на правонаступника - Акціонерне товариство "Українська залізниця".
2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
Державне підприємство "Морський торговельний порт "Южний" звернулось з позовом до Державного підприємства "Розрахунковий центр Міністерства Інфраструктури України" про стягнення 5838013,70 грн заборгованості за договором про надання безвідсоткової поворотної позики № УП-341 від 29.05.2009.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.06.2011 у справі № 61/243 позов задоволено повністю.
03.06.2013 на стадії виконання судового рішення між Державним підприємством "Морський торговельний порт "Южний" та Державним підприємством "Розрахунковий центр Міністерства Інфраструктури України" було укладено мирову угоду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2013 затверджено мирову угоду, укладену між Державним підприємством "Морський торговельний порт "Южний" та Державним підприємством "Розрахунковий центр Міністерства Інфраструктури України" в процесі виконання рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2011 у справі № 61/243.
Умовами мирової угоди передбачено повернення боржником грошових коштів в сумі 5025736,00 грн, відповідно до погодженого сторонами графіку.
Державним підприємством "Розрахунковий центр Міністерства Інфраструктури України" виконано умови мирової угоди частково та сплачено на користь позивача 2900000,00 грн.
27.02.2018 у зв`язку з невиконанням відповідачем умов мирової угоди позивач звернувся до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві із заявою № 1079/02/102/18 про примусове виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 08.07.2013 у справі № 61/243, якою було затверджено мирову угоду.
13.03.2018 Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві повернув ухвалу про затвердження мирової угоди без прийняття її до виконання, відповідно до пункту 6 частини 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" з посиланням на невідповідність останньої вимогам виконавчого документа.
У зв`язку із тим, що ухвала суду про затвердження мирової угоди не відповідає вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження", тобто не має статусу виконавчого документа, позивач звернувся із даним позовом про спонукання до виконання мирової угоди.
3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.03.2019 ухвалено спонукати Акціонерне товариство "Українська залізниця" до виконання мирової угоди від 03.06.2013, затвердженої ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2013 у справі № 61/243, шляхом стягнення на користь Державного підприємства "Морський торговельний порт "Южний" заборгованості у розмірі 2 125 736, 00 грн за невиконання мирової угоди. В іншій частині у позові відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:
- відповідачем не виконано, укладену між сторонами спору, мирову угоду, затверджену ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2013 у справі № 61/243, відтак заявлена вимога в частині стягнення з відповідача залишку суми заборгованості у розмірі 2125736,00 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню;
- враховуючи те, що положеннями мирової угоди сторонами досягнута згода про те, що 3 % річних та інфляційні втрати боржником сплаті не підлягають, позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат не можуть бути задоволені;
- посилання відповідача на сплив позовної давності є безпідставним, оскільки лист № 54/290-15 від 18.11.2015 свідчить про визнання відповідачем частини несплаченого боргу за мировою угодою, що є підставою для переривання строку позовної давності в розумінні частини 3 статті 264 Цивільного кодексу України.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2019: "рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2019 у справі № 910/16288/18 скасовано частково та ухвалено нове рішення в цій частині, яким задоволено позовні вимоги частково. Стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Державного підприємства Державного підприємства "Морський торговельний порт "Южний" основний борг в сумі 675 736,00 грн, 3 % річних в сумі 58 927,88 грн та інфляційних нарахувань в розмірі 264 174, 90 грн, 14 982,58 грн витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви, 7 269,51 грн судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги та судовий збір за перегляд касаційної скарги в розмірі 9 693,08 грн. Стягнуто з Державного підприємства "Морський торговельний порт "Южний" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" 32 625,00 грн судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги та судовий збір за перегляд касаційної скарги в розмірі 43 500,00 грн. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2019 у справі № 910/16288/18 залишено без змін".
Постанова апеляційного господарського суду мотивована тим, що:
- позивачем не доведено суду відсутності передавального акту від 31.07.2015, затвердженого Міністерством інфраструктури України від 18.08.2015, активів та зобов`язань Державного підприємства "Розрахунковий центр Міністерства Інфраструктури України" до Акціонерного товариства "Укрзалізниця" на момент його державної реєстрації 21.10.2015 із зазначенням про правонаступництво Державного підприємства "Розрахунковий центр Міністерства Інфраструктури України", тоді як відсутність передавального акту, затвердженого органом, який прийняв рішення про припинення юридичної особи є підставою для відмови у державній реєстрації створюваної юридичної особи - правонаступника відповідно до частини 4 статті 107 Цивільного кодексу України;
- лист Державного підприємства "Розрахунковий центр Міністерства Інфраструктури України" від 18.11.2015 № 54/230-15 має інформаційний характер, містить повідомлення щодо реорганізації підприємств залізничного транспорту та утворення нової акціонерної компанії - Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця". Даний лист не містить підстави для переривання позовної давності, відсутні прохання про відстрочення сплати боргу та гарантії сплати;
- лист від 18.11.2015 підписаний головою комісії з реорганізації Державного підприємства "Розрахунковий центр Міністерства Інфраструктури України" Левчун О.П., яка на момент його написання не мала повноважень визнавати чи відхиляти вимоги Державного підприємства "Морський торговельний порт "Южний", оскільки все майно, права та обов`язки на той час перейшли до правонаступника Акціонерного товариства "Укрзалізниця", яке вже було зареєстроване, а тому лише посадові особи Акціонерного товариства "Укрзалізниця" повинні були представляти боржника у відносинах з Державним підприємством "Морський торговельний порт "Южний" в силу закону, на підставі установчих документів або довіреності;
- судом першої інстанції не враховано, що мировою угодою сторонами було врегульовано питання щодо стягнутих інфляційних втрат та 3 % річних, які були нараховані внаслідок порушення позичальником умов договору про надання безвідсоткової поворотної позики № УП-341 від 29.05.2009, тобто - в пунктах 4, 9 мирової угоди Державне підприємство "Морський торговельний порт "Южний" відмовилось від стягнення збитків, інфляційних втрат (сума - 635 000,00 грн) та 3 % річних (сума - 203 013,70 грн) у зовсім інших зобов`язаннях та, відповідно, розмірах;
- за результатами здійсненого судом власного перерахунку інфляційні втрати складають 264 174,90 грн за період з січня 2016 року по листопад 2018 року та 3% річних - 58 927,88 грн за період 01.01.2016 по 27.11.2018, які підлягають задоволенню судом;
- в іншій частині позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних розрахунок здійснений на суми боргу строк позовної давності за якими сплив;
- посилання відповідача на передавальний акт від 31.07.2015, затверджений Міністерством інфраструктури України від 18.08.2015, відповідно до якого підтверджені вартість і склад активів та зобов`язань Державного підприємства "Розрахунковий центр Міністерства Інфраструктури України", а також зазначено, що правонаступництво щодо всього майна, усіх прав та обов`язків Державного підприємства "Розрахунковий центр Міністерства Інфраструктури України" після його реорганізації шляхом злиття переходить до Акціонерного товариства "Укрзалізниця", не прийняте судом апеляційної інстанції до уваги згідно із частиною 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідачем не доведена суду апеляційної інстанції поважність причин не надання його суду першої інстанції.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2019 у даній справі в частині відмови у задоволенні позовних вимог, та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що:
- відповідачем при розгляді справи судом першої інстанції не зазначалось про те, що лист від 18.11.2015 № 54/290-15 підписано неуповноваженою особою, відповідно і не надавалось жодного доказу на підтвердження зазначеного, відтак суд апеляційної інстанції повинен був відхилити дані аргументи на підставі частини 4 статті 165 Господарського процесуального кодексу України;
- відповідач не зазначив будь-яких доводів неможливості зазначення обставин щодо повноважень підписанта листа від 18.11.2015 № 54/290-15 під час розгляду даного спору судом першої інстанції;
- апеляційним господарським судом не враховано, що відповідно до пункту 7.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 перебіг позовної давності повинен відраховуватися з дати обізнаності позивача про факт відмови у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 08.07.2013 у справі № 61/243, а саме з 30.03.2018;
- судом апеляційної інстанції проігноровано той факт, що всупереч позиції наведеній в апеляційній скарзі щодо відсутності повноважень у голови комісії з реорганізації Левчун О.П., в абзаці 8 на сторінці 5 апеляційної скарги відповідачем наголошувалось на тому, що абзац 3 того ж листа, підписаного тією ж особою, свідчив про визнання боржником частини боргу за 1 та 2 квартали 2015 року, що було підставою для переривання позовної давності для всіх платежів здійснених до 31.08.2015, тобто і платежів здійснених в 3 кварталі 2015 року.
6. Доводи інших учасників справи
Акціонерне товариство "Українська залізниця" подало відзив на касаційну скаргу Державного підприємства "Морський торговельний порт "Южний", в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, як таку, що прийнята з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
7. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, та згідно із компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
8. Джерела права й акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 03.06.2013 на стадії виконання судового рішення між Державним підприємством "Морський торговельний порт "Южний" та Державним підприємством "Розрахунковий центр Міністерства Інфраструктури України" було укладено мирову угоду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2013 затверджено мирову угоду, укладену між Державним підприємством "Морський торговельний порт "Южний" та Державним підприємством "Розрахунковий центр Міністерства Інфраструктури України" в процесі виконання рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2011 у справі № 61/243.
Мирова угода підпадає під ознаки зобов`язання у цивільно-правовому розумінні з усіма наслідками, що з цього випливають. Наступне затвердження мирової угоди судом не змінило правового характеру цієї угоди, оскільки зазначені процесуальні дії суду були лише однією з форм завершення розгляду справи судом і ніяк не позначалися на правовій природі укладеної сторонами мирової угоди (така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 917/672/17).
Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовами мирової угоди передбачено повернення боржником грошових коштів в сумі 5025736,00 грн, відповідно до погодженого сторонами графіку: 3 квартал 2013 року - 200 000 грн; 4 квартал 2013 року- 200 000 грн; 1 квартал 2014 року- 500 000 грн; 2 квартал 2014 року - 500 000 грн; 3 квартал 2014 року - 500 000 грн; 4 квартал 2014 року - 500 000 грн; 1 квартал 2015 року- 650 000 грн; 2 квартал 2015 року - 650 000 грн; 3 квартал 2015 року - 650 000 грн; 4 квартал 2015 року - 675 736грн.
Державним підприємством "Розрахунковий центр Міністерства Інфраструктури України" виконано умови мирової угоди частково та сплачено на користь позивача 2900000,00 грн.
Невиконаними залишилися зобов`язання зі сплати платежів, що мали бути здійснені у 1-му - 4-му кварталах 2015 року, що і стало підставою для звернення позивачем 30.11.2018 із даним позовом.
Відповідачем заявлено про застосування позовної давності.
Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).
Перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 Цивільного кодексу України).
За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина 5 статті 261 Цивільного кодексу України).
За змістом частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи, яка звертається з позовом. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушено право позивача (скаржника), за захистом якого той звернувся. У разі коли таке право не порушене, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право особи дійсно порушено, але позовна давність сплинула і про це зроблено заяву іншої стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку із спливом позовної давності - за відсутністю поважних причин її пропуску.
Відповідно до статті 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України).
Відмовляючи у застосуванні позовної давності суд першої інстанції виходив з того, що лист № 54/290-15 від 18.11.2015 свідчить про визнання відповідачем частини несплаченого боргу за мировою угодою, що є підставою для переривання позовної давності в розумінні частини 3 статті 264 Цивільного кодексу України.