ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 червня 2020 року
м. Київ
Справа № 922/2417/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Пількова К. М.,
секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,
за участю представників:
позивача - Ворожбянова А. М. (в порядку самопредставництва),
відповідача - Ганчар І. Д. (адвокат),
розглянув касаційну скаргу Харківської міської ради на постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.02.2020 (головуючий - Слободін М. М., судді Сіверін В. І., Терещенко О. І.) у справі
за позовом Харківської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "КСВ Естейт"
про стягнення 1183654,78 грн.
Короткий зміст і підстави позовних вимог
1. У липні 2019 року Харківська міська рада (далі - Харківська міськрада, Міськрада) звернулася до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КСВ Естейт" (далі - ТОВ "КСВ Естейт", Товариство) про стягнення з відповідача 1183654,78 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки загальною площею 0,1765 га (кадастровий номер 6310137500:07:018:0060) по вул. Академіка Павлова, 120 у м. Харкові (далі - спірна земельна ділянка), з посиланням на статтю 189 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та статті 1212- 1214 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
2. Позовна заява обґрунтовується тим, що Товариство у період з 01.09.2017 по 30.06.2019 (далі - спірний період) без достатніх правових підстав фактично використовувало спірну земельну ділянку, яка належить до комунальної власності територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міськради, та на якій розташована належна відповідачу нежитлова будівля літ. "З-3", внаслідок чого ТОВ "КСВ Естейт" зберігає кошти, не сплачуючи орендної плати за користування земельною ділянкою без укладення договору оренди землі, тим самим збільшує вартість власного майна, а Міськрада втрачає належне їй майно (кошти від орендної плати), тобто відбувається безпідставне збереження коштів у виді недоотриманої орендної плати за рахунок Харківської міськради.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Господарського суду Харківської області від 10.10.2019 (суддя Суслова В. В.) позов задоволено повністю у зв`язку з обґрунтованістю позовних вимог.
4. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 24.02.2020 скасовано рішення Господарського суду Харківської області від 10.10.2019 та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.
5. Постанова мотивована посиланням на положення статті 13 Конституції України, статей 1212, 1214 ЦК України, статей 20, 189 ЗК України, статей 1, 50 Закону України "Про землеустрій" та статті 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з посиланням на які апеляційний суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог з огляду на те, що: 1) земельна ділянка, кадастровий номер 6310137500:07:018:0060, ніколи не формувалася з метою функціонування та обслуговування нежитлової будівлі літ. "З-3", яка вже існувала станом на 08.12.2014; 2) достеменно знаючи, що формування земельної ділянки для функціонування та обслуговування нежитлової будівлі літ. "З-3" не відбулося, власник цієї земельної ділянки (позивач) на протязі 5-ти років не вчинив жодних дій, спрямованих на належне формування земельної ділянки (належне визначення площі та призначення земельної ділянки) для функціонування та обслуговування вказаної будівлі, тому в цьому спорі ризики зазначеної бездіяльності, в тому числі ризики неотримання плати за користування землею третіми особами, несе Міськрада; 3) той факт, що станом на день вирішення спору будівлі літ. "А-6" юридично не існує, оскільки в силу поділу вона була перетворена на декілька самостійних будівель, в тому числі будівлю літ. "З-3", жодним чином не спростовує висновку про те, що спірна земельна ділянка не призначена для функціонування та обслуговування нежитлової будівлі літ. "З-3"; 4) позивач не довів факт використання відповідачем земельної ділянки площею 0,1765 га; 5) немає необхідності перевірки оцінки проведеного позивачем розрахунку розміру позовних вимог, оскільки у цьому спорі невідома площа землі, яка використовується відповідачем, і до встановлення цієї площі будь-який розрахунок є нікчемним.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
6. Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, Харківська міськрада звернулася з касаційною скаргою, у якій просить зазначену постанову скасувати повністю і прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог повністю.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
7. В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на неправильне застосування та порушення судом апеляційної інстанції положень статей 286, 289 ПК України, статей 1212, 1214 ЦК України, статей 19, 20, 791 ЗК України, статей 1, 50 Закону України "Про землеустрій", статей 20, 23 Закону України "Про оцінку земель", статті 15 Закону України "Про Державний земельний кадастр" та статей 86, 236, 237, 269 ГПК України, наголошуючи, що: 1) апеляційний суд не врахував викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 та постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 28.02.2020 у справі № 913/169/18 правового висновку про те, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України; 2) апеляційний суд не врахував викладеного у постанові Верховного Суду від 10.02.2020 у справі № 922/981/18 правового висновку про те, що неналежне виконання своїх обов`язків з боку Харківської міськради не є підставою для звільнення відповідача від обов`язку сплачувати за користування сформованою земельною ділянкою, у зв`язку з чим суд безпідставно послався на бездіяльність Міськради щодо впорядкування відносин із землекористування між сторонами; 3) апеляційний суд не врахував викладеного у постановах Верховного Суду від 29.01.2019 у справах № 922/3780/17 і № 922/536/18, від 11.02.2019 у справі № 922/391/18, від 12.04.2019 у справі № 922/981/18 від 12.06.2019 у справі № 922/902/18 правового висновку про те, що земельна ділянка, за використання якої позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти, повинна бути сформована як об`єкт цивільних прав; 4) у постанові Верховного Суду України від 08.04.2015 у справі № 6-32цс15 не наведено жодного висновку про тотожність чи подібність понять "цільове призначення" земельної ділянки і "вид використання" земельної ділянки, тому необґрунтованим є висновок суду апеляційної інстанції про зворотне; 5)дослідження проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки не має будь-якого юридичного значення для вирішення цього спору по суті, а висновок апеляційного суду про розроблення проекту землеустрою з порушенням вимог закону виходить за межі позовних вимог; 6) бездоказовим є висновок суду апеляційної інстанції про відсутність користування відповідачем усією площею спірної земельної ділянки, оскільки, на відміну від Міськради, Товариство не надало жодних доказів використання ним меншої площі земельної ділянки, аніж сформованої як об`єкт цивільних прав; 7) висновок апеляційного суду про "нікчемність" розрахунку позивача суперечить земельному законодавству, позаяк цей розрахунок було проведено на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виданого Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Харківській області).
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
8. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити у її задоволенні з мотивів, викладених у оскаржуваній постанові.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
9. У листі ГУ ДФС у Харківській області від 14.08.2018 № 19858/9/20-40-12-14-22 зазначено, що ТОВ "КСВ Естейт" не є платником плати за землю по вул. Академіка Павлова, 120 у м. Харкові.
10. Згідно з листом Департаменту земельних відносин Харківської міськради від 30.08.2018 № 5818/0/225-18 на земельну ділянку по вул. Академіка Павлова, 120 у м. Харкові обліковуються договори оренди землі з іншими суб`єктами господарювання та на земельні ділянки з кадастровими номерами 6310137500:07:018:0026, 6310137500:07:018:0034, 6310137500:07:018:0027, 6310137500:07:018:0031, 6310137500:07:018:0023. Вказані земельні ділянки є іншими від земельної ділянки по вул. Академіка Павлова, 120 у м. Харкові з кадастровим номером 6310137500:07:018:0060, яка використовується ТОВ "КСВ Естейт".
11. Розрахунок розміру безпідставно збережених ТОВ "КСВ Естейт" коштів у розмірі орендної плати здійснено Харківською міськрадою на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки по вул. Академіка Павлова, 120 у м. Харкові (кадастровий номер 6310137500:07:018:0060) від 02.07.2019 № 1109/0/45-19, виданого Відділом у м. Харкові ГУ Держгеокадастру у Харківській області.
12. З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 22.07.2019 № 174690510 вбачається, що право власності на нежитлову будівлю літ. "З-3" загальною площею 2386,6 м2 з 31.08.2017 зареєстровано за ТОВ "КСВ Естейт" на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 31.08.2017 № 839.
13. Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 23.07.2019 № НВ-0003479382019 земельна ділянка площею 0,1765 га, кадастровий номер 6310137500:07:018:0060, по вул. Академіка Павлова, 120 у м. Харкові знаходиться у комунальній власності. Категорія земель - землі житлової та громадської забудови; вид використання - для реконструкції універсального оптового-роздрібного магазину літ. "А-6" з метою розширення торговельного залу на 1-му поверсі і приміщень 4-го поверху для розміщення цеху кондитерських та кулінарних виробів та реконструкції нежитлових приміщень 2-го поверху в будівлі літ. "А-6" з прибудовами для розширення торговельно-складських приміщень та подальшої експлуатації та обслуговування нежитлових будівель і споруд. Датою державної реєстрації вказаної земельної ділянки є 08.12.2014.
14. 23.07.2019 Департаментом територіального контролю Харківської міськради здійснено обстеження земельної ділянки з урахуванням звіту з геодезичної зйомки земельної ділянки по вул. Академіка Павлова, 120 у м. Харкові, розробленого Товариством з обмеженою відповідальністю "Геодезично-вишукувальний центр" та витягу з Державного земельного кадастру від 23.07.2019 № НВ-0003479382019.
15. За результатами зазначеного обстеження складено акт від 23.07.2019, яким зафіксовано, що: 1) на сформованій земельній ділянці площею 0,1765 га (кадастровий номер 6310137500:07:018:0060) по вул. Академіка Павлова, 120 у м. Харкові розташована одна нежитлова будівля літ. "З-3", право власності на яку зареєстровано за ТОВ "КСВ Естейт"; 2) ТОВ "КСВ Естейт" з 01.09.2017 по теперішній час використовує земельну ділянку площею 0,1765 га (кадастровий номер 6310137500:07:018:0060) для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. "З-3" по вул. Академіка Павлова, 120 у м. Харкові без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до статей 125, 126 ЗК України.
16. Розрахунок розміру безпідставно збережених ТОВ "КСВ Естейт" коштів у розмірі орендної плати здійснено Харківською міською радою на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки по вул. Академіка Павлова, 120 у м. Харкові (кадастровий номер 6310137500:07:018:0060) від 02.07.2019 № 1109/0/45-19, виданого Відділом у м. Харкові ГУ Держгеокадастру у Харківській області.
Позиція Верховного Суду
17. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав.
18. Згідно зі статтею 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
19. Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
20. Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України у вказаній редакції).
21. З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".
22. Оскільки відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
23. Відповідно до частини 2 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом "д" частини першої статті 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
24. За змістом вказаних положень Цивільного та Земельного кодексів України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.
25. Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина 1 статті 1166 ЦК України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина 2 статті 1166 ЦК України).
26. Натомість предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
27. Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
28. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.
29. За змістом положень глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
30. Частиною 1 статті 93 та статтею 125 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 цього Кодексу).
31. Таким чином, за змістом вказаних положень виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини 2 статті 120 ЗК України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.
32. З урахуванням положень статей 120, 125 ЗК України та статті 1212 ЦК України, колегія суддів погоджується з твердженням скаржника про неврахування судом апеляційної інстанції викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 та постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 28.02.2020 у справі № 913/169/18 правового висновку про те, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України.
33. Згідно з частинами 1-4, 9 статті 791 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6-7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
34. Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.
35. Про необхідність застосування статті 791 ЗК України та положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" при розгляді позову про стягнення безпідставно збережених коштів у виді недоотриманої орендної плати неодноразово зазначалося Верховним Судом, зокрема у постановах від 29.01.2019 у справах № 922/3780/17 та № 922/536/18, від 11.02.2019 у справі № 922/391/18, від 12.04.2019 у справі № 922/981/18 та від 12.06.2019 у справі № 922/902/18, у яких міститься висновок про те, що для вирішення спору щодо фактичного користування земельною ділянкою без укладення правовстановлюючих документів та без державної реєстрації прав на неї встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є земельна ділянка, за фактичне користування якою Харківська міськрада просить стягнути безпідставно збережені кошти, сформованим об`єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові.