Постанова
іменем України
4 червня 2020 року
м. Київ
справа № 664/3798/15-к
провадження № 51-4897км19
Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Матієк Т.В.,
суддів Мазура М.В., Могильного О.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Матвєєвої Н.В.,
прокурора Курило І.В.,
захисників (в режимі відеоконференції) Овчаренка О.І., Чухрая В.М.,
засудженої (в режимі відеоконференції) ОСОБА_3,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисників Овчаренка О.І. та Чухрая В.М. в інтересах засудженої ОСОБА_3 на вирок Цюрупинського районного суду Херсонської області від 28 грудня 2018 року та ухвалу Херсонського апеляційного суду від 27 червня 2019 рокуу кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за№ 1201523015000842, за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Чорноморське Голопристанського району Херсонської області, жительки АДРЕСА_1, такої, що не має судимостей,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК.
Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і встановлені ними обставини
За вироком Цюрупинського районного суду Херсонської області від 28 грудня 2018 року ОСОБА_3 визнано винуватою та засуджено за ч. 2 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК (у редакції, що діяла до набрання чинності Законом України № 2046-VIII)засудженій ОСОБА_3 зараховано у строк відбування покарання строк тримання під вартою з 20 серпня 2015 року по 21 серпня 2015 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні.
За вироком суду ОСОБА_3 визнано винуватою у тому, що вона 19 серпня 2015 року близько 23:30, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, у приміщенні будинку АДРЕСА_2 на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків із потерпілим ОСОБА_4, умисно, з метою заподіяння тяжких тілесних ушкоджень шляхом завдання одного удару господарсько-побутовим ножем у ділянку грудної клітки зліва спричинила останньому тяжке тілесне ушкодження у виді сліпого проникаючого колото-різаного поранення в підключичній ділянці зліва ближче до плечового кінця ключиці з пошкодженням підпахвової артерії, крововиливом у м`які тканини по ходу раневого каналу і навколо нього, що супроводжувалося гострою крововтратою та спричинило смерть ОСОБА_4 .
Херсонський апеляційний суд ухвалою від 27 червня 2019 року залишив апеляційні скарги обвинуваченої та її захисників без задоволення, а вирок місцевого суду - без змін.
Вимоги касаційних скарги та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі захисники, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неповноту судового розгляду та невідповідність висновків судів обох інстанції фактичним обставинам справи, просять вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, захисники вказують на допущену судами обох інстанцій неповноту судового розгляду (неврахування показань свідка ОСОБА_5 та критична оцінка показань обвинуваченої щодо наявності порізів на її руці, які ОСОБА_3 отримала під час бійки з ОСОБА_6 та ОСОБА_4, які підтверджуються висновком судово-імунологічної експертизи від 30 травня 2015 року № 210, а також висновками судово-медичних експертиз від 16 жовтня 2015 року № 127ц та від 22 жовтня 2015 року № 204) і на невідповідність висновків цих судів фактичним обставинам справи (невстановлення місцевим судом механізму завдання удару потерпілому, розміру підмишечної артерії, її місцезнаходження, характеру її пошкодження і направлення раневого каналу), що позбавило суди обох інстанцій встановити істину у справі.
Також сторона захисту зазначає про те, що вирок місцевого суду було ухвалено незаконним складом суду, оскільки заявлені стороною захисту заяви про відвід двом суддям із складу колегії були розглянуті з порушенням вимог КПК (без вислуховування думки учасників судового розгляду з приводу заявлених відводів) та безпідставно не задоволені.
Крім того, захисники вказують на необґрунтоване відхилення місцевим судом клопотання про проведення судово-медичної експертизи щодо тілесних ушкоджень у ОСОБА_3 (порізу на лівій руці), що, на переконання сторони захисту, є істотним порушенням вимог КПК та загальних засад кримінального провадження.
Також сторона захисту зазначає про те, що місцевий суд усупереч вимогам ст. 23 КПК поклав в основу обвинувального вироку суперечливі показання малолітньої ОСОБА_7 щодо обставин вчинення ОСОБА_3 інкримінованого злочину, які, на переконання скаржників, є неправдивими, оскільки відрізняються від показань, наданих цим свідком під час розгляду кримінального провадження Голопристанським районним судом Херсонської області. При цьому, оцінюючи показання малолітньої ОСОБА_7, місцевий суд безпідставно урахував висновок психолога щодо їх правдивості, адже присутній під час допиту як спеціаліст психолог не є експертом у цій галузі та не був попереджений про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих висновків.
Додатково захисники вказують про те, що суди обох інстанцій не взяли до уваги показання свідка ОСОБА_8 щодо обставин, які підтверджують причетність до цього злочину потерпілої ОСОБА_6, а також не в повній мірі враховано показання свідка ОСОБА_9 щодо бійки, яка відбулася між обвинуваченою та потерпілою.
Крім того, сторона захисту вважає необґрунтованими висновки судів обох інстанцій про те, що удару потерпілому було завдано саме ножем, оскільки вказаний ніж не був безпосередньо досліджений як речовий доказ у суді першої інстанції, а також, на переконання захисників, цей ніж є недопустимим доказом, адже був вилучений з порушенням вимог КПК.
Вказує на те, що апеляційний суд, залишаючи апеляційні скарги обвинуваченої та її захисників без задоволення, не перевірив викладених у них доводів про допущені судом першої інстанції істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та не навів в ухвалі переконливих підстав для прийняття такого рішення, не надав вичерпних відповідей на доводи, зазначені у скаргах, через що рішення цього суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК.
Позиції учасників судового провадження
Захисники та засуджена підтримали подану касаційну скаргу та просили її задовольнити.
Прокурор заперечувала проти задоволення вказаної касаційної скарги.
Мотиви Суду
Відповідно до вимог ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Під час розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій, а неповнота судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, на що посилаються захисники в касаційній скарзі, не можуть бути предметом перегляду в касаційному суді.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок місцевого суду, з яким погодився суд апеляційної інстанції, щодо доведеності винуватості засудженої ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК, зроблено з додержанням вимог ст. 23 КПК на підставі об`єктивного з`ясування усіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до вимог ст. 94 КПК.
Зокрема, свої висновки про винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення за викладених у вироку обставин суд першої інстанції обґрунтував: показаннями очевидця події - малолітнього свідка ОСОБА_7 , яка в присутності законного представника та психолога розповіла про обставини вчиненого ОСОБА_3 злочину, свідків ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_8 щодо обставин, які їм були відомі, та подій, очевидцями яких вони були; даними протоколу огляду місця події від 20 серпня 2015 року з фототаблицею до нього, за яким об`єктом огляду місця події є домоволодіння АДРЕСА_2, де було виявлено тіло потерпілого ОСОБА_4, а також місце на АДРЕСА_3, де на асфальтобетонному покритті виявлено жіночі шльопанці зеленого кольору з нашаруванням речовин бурого кольору, і навпроти подвір`я № 36 на тій же вулиці, де виявлено кухонний ніж із нашаруванням речовини бурого кольору на лезі (т. 1, а.к.п. 106-120); даними протоколу огляду предметів від 20 серпня 2015 року, за яким предметами огляду були жіночі шорти і футболка у вигляді туніки, на яких були виявлені невеликі плями бурого кольору, схожі на кров (т. 1, а.к.п. 177); даними протоколу огляду предмету від 20 серпня 2015 року (т. 1, а.к.п. 177), протоколу отримання зразків для експертизи від 28 серпня 2015 року, за яким у ОСОБА_3 відібрані зразки крові, які поміщені на марлевий тампон (т. 1, а.к.п. 183); даними висновку судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_4 від 19 вересня 2015 року № 123/ГП (т. 1, а.к.п. 167, 168), висновку судово-медичної (цитологічної) експертизи від 16 жовтня 2015 року № 127/ц з додатком № 1, відповідно до якого кров та клітинні елементи на вилученому на місці події ножі могли походити від особи з такою ж групою крові, в тому числі і від потерпілого ОСОБА_4 (т. 1, а.к.п. 124-126), висновку судово-медичної (імунологічної) експертизи жіночих шльопанців від 22 жовтня 2015 року № 204 з додатком № 1, відповідно до якого кров на вказаному вище взутті може походити від людини з такою ж групою крові, зокрема від потерпілого ОСОБА_4 (т. 1, а.к.п. 131-133), висновку дактилоскопічної експертизи від 1 вересня 2015 року № 112 з додатком № 1 у вигляді ілюстративної таблиці (т. 1, а.к.п. 137-145), висновку судово-медичної експертизи від 20 жовтня 2015 року № 210 з додатком № 1 до нього, за яким на жіночій трикотажній футболці, наданій на експертизу, знайдена кров людини, яка може походити від особи з такою ж групою крові, в тому числі і від потерпілого ОСОБА_4 (т. 1, а.к.п. 149 - 151), висновку судово-психіатричної експертизи від 8 вересня 2015 року № 478, за яким ОСОБА_3 психічними захворюваннями в сенсі ч. 2 ст. 19 КК не страждала та не страждає, виявляє змішаний розлад особистості, застосування примусових заходів медичного характеру не потребує, а за дослідницькою частиною цього ж висновку відповідно до наданих добровільно, без примусу пояснень обвинуваченої ОСОБА_3 вона схопила ніж і вдарила потерпілого один раз через те, що він почав торкатися її інтимної зони без її згоди (т. 1, а.к.п. 154-157), висновку судової експертизи холодної зброї від 22 жовтня 2015 року № 4302 з додатком № 1 до нього, відповідно до якого знаряддя злочину - ніж не є холодною зброєю (т. 1, а.к.п. 161-163), додаткового висновку судово-медичної експертизи від 15 жовтня 2015 року № 6-123/ГП, за яким утворення тілесних пошкоджень, виявлених у ОСОБА_4 під час судово-медичної експертизи трупа, за обставин, вказаних свідком - малолітньою ОСОБА_7 (у присутності батька ОСОБА_10 ) від 15 жовтня 2015 року, не виключається. (т. 1, а.к.п. 165), висновку судово-медичної експертизи (токсикологічної) від 28 серпня 2015 року № 2141 (т. 1, а.к.п. 169), висновку судово-медичної експертизи від 10 вересня 2015 року № 109-МК з таблицями до нього, відповідно до якого на підставі судово-медичної експертизи шкіряного клаптика від трупа ОСОБА_4, пошкодження шкіряного клаптика є колото-різаним і виникло від впливу колото-ріжучого знаряддя схожого на клинок ножа, що має лезо та обух з нечітко вираженими ребрами, з найбільшою шириною клинка до рівня занурення біля 20 мм (т. 1, а.к.п. 170-173), висновку судово-медичної (імунологічної) експертизи від 3 вересня 2015 року № 298 (т. 1, а.к.п. 175); даними у заяві ОСОБА_3 від 20 серпня 2015 року, за якою вона добровільно видала слідчому футболку та шорти, в яких була одягнення на момент заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_4, у листі КП "Голопристанська центральна районна лікарня" від 20 серпня 2015 року, відповідно до якого ОСОБА_3 на момент огляду медичної допомоги не потребувала (т. 1, а.к.п. 221), у листі КП "Голопристанська центральна районна лікарня" від 22 жовтня 2015 року № 48/1788, за яким ОСОБА_3 до приймального відділення не зверталася (т. 1, а.к.п. 219), а також дослідженими речовими доказами та іншими письмовими доказами, зміст яких детально відтворено у вироку.
Визнавши зазначені докази достовірними, допустимими, а в сукупності - достатніми, місцевий суд, з чим погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого їй злочину і правильно кваліфікував її дії за ч. 2 ст. 121 КК.