Постанова
Іменем України
04 червня 2020 року
м. Київ
справа № 726/1415/19
провадження № 51-6394км19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Матієк Т.В.,
суддів Мазура М.В., Яковлєвої С.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Матвєєвої Н.В.,
прокурора Сиволапа А.С.,
захисників
(в режимі відеоконференції) Мізюка В.В., Черкеза М.І.,
засудженого
(в режимі відеоконференції) ОСОБА_3,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_3 на вирок Садгірського районного суду м. Чернівців від 16 жовтня 2019 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 05 грудня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019260000000258, за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), неодноразово судимого, останнього разу - за вироком Шевченківського районного суду м. Чернівців від 27січня 2016 року за ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, звільненого 18 січня 2019 року після відбуття покарання,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК.
Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і встановлені ними обставини
За вищевказаним вироком ОСОБА_3 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців без позбавлення права керувати транспортними засобами.
Вирішено питання щодо речових доказів, процесуальних витрат і заходів забезпечення кримінального провадження.
За вироком суду ОСОБА_3 визнано винуватим у тому, що він 28 травня 2019 року близько 22:20, не маючи посвідчення водія, керуючи у стані алкогольного сп`яніння автомобілем Opel Omega, д.н.з. НОМЕР_1, по вул. Галицький Шлях зі сторони вул. Хотинської у напрямку вул. Коломийської в м. Чернівцях з перевищенням дозволеної швидкості руху (50 км/год), порушив вимоги пунктів 1.5., 2.1. "а", 2.3. "б", "д", 10.1., 12.4. Правил дорожнього руху (далі - ПДР), біля будинку № 3-б змінив напрямок руху вліво, виїхав на смугу зустрічного руху та допустив зіткнення з мотоциклом Honda-Faze, д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4, внаслідок чого останній отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких помер на місці ДТП.
Апеляційний суд залишив вирок місцевого суду без змін, а апеляційні скарги захисників Мізюка В.В., Черкеза М.І., обвинуваченого ОСОБА_3 - без задоволення.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі засуджений, посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та його особі внаслідок суворості, порушує питання про скасування вищезазначених судових рішень та призначення нового розгляду в суді першої інстанції або пом`якшення призначеного йому покарання. ОСОБА_3 стверджує, що суд не звернув уваги на доводи щодо порушення процедури відібрання у нього зразків крові, їх зберігання та направлення для проведення токсикологічної експертизи, безпідставно відмовив стороні захисту в задоволенні клопотання про витребування медичної документації, не встановив обставин відібрання крові, внаслідок чого висновок вказаної експертизи не може бути належним доказом на підтвердження факту перебування його під час ДТП у стані алкогольного сп`яніння. Суд не врахував, що гальмівна система мотоцикла була несправна, що вплинуло на технічну можливість потерпілого загальмувати для уникнення ДТП, проігнорував факт перебування ОСОБА_4 у стані алкогольного сп`яніння. Поза увагою суду залишилось і те, що на передній осі керованого ним автомобіля були встановлені колеса з різним малюнком протектора, що згідно висновку автотехнічної експертизи впливало на курсову стійкість і, на думку ОСОБА_3, призвело до ДТП. Однак суд відмовив у призначенні відповідної експертизи для перевірки цієї обставини. Також касатор стверджує, що слідчий експеримент за його участю проведено без захисника, а стороні захисту всупереч вимогам ст. 290 КПК не було відкрито медичної документації ОСОБА_3 . Вважає, що йому було призначено суворе покарання, без урахування даних про його особу та обставин, які пом`якшують покарання. Суд безпідставно послався на попередні судимості, не врахувавши, що останній злочин він вчинив з необережності. Крім того, ОСОБА_3 стверджує, що апеляційний суд повторно не дослідив доказів, залишаючи скарги його та захисників без задоволення, не навів в ухвалі переконливих підстав для прийняття такого рішення, не надав вичерпних відповідей на доводи скарг, через що ухвала цього суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК.
У запереченні на касаційну скаргу потерпілий ОСОБА_5 вважає її необґрунтованою та просить залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
Позиції учасників судового провадження
Захисники та засуджений підтримали подану касаційну скаргу, а прокурор заперечував проти її задоволення, просив оскаржені судові рішення залишити без змін.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Під час розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій, а неповнота судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, на що посилається засуджений у касаційній скарзі, не можуть бути предметом перегляду в касаційному суді.
Висновку про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, місцевий суд дійшов відповідно до вимог ст. 370 КПК на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду й оціненими згідно з положеннями ст. 94 КПК.
Такі висновки місцевий суд обґрунтував, зокрема, показаннями, даними в суді обвинуваченим ОСОБА_3, який не заперечував факту вчинення ним ДТП, свідками ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, даними протоколів слідчих дій, висновків судових експертиз та іншими письмовими доказами.
Визнавши зазначені докази достовірними, допустимими, а в сукупності - достатніми, суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому злочину і правильно кваліфікував його дії за ч. 2 ст. 286 КК.
Слідчий експеримент за участю ОСОБА_3 проведено без захисника на підставі відповідної заяви підозрюваного (т. 2, а.п. 123), порушень вимог ст. 240 КПК під час проведення вказаної слідчої дії не встановлено.
Припущення ОСОБА_3 про те, що причиною ДТП була втрата курсової стійкості автомобілем, є безпідставними та спростовані висновком комплексної судової фото- та автотехнічної експертизи від 08 липня 2019 року № 245-А, згідно якої порушення ОСОБА_3 вимог пунктів 10.1. та 12.4. ПДР перебуває у причинному зв`язку з настанням ДТП, при цьому в діях ОСОБА_4 не вбачається невідповідностей вимогам зазначених Правил, які б технічної точки зору могли б знаходитися в причинному зв`язку із настанням ДТП (т. 1, а.п. 196-203). Як зазначив експерт, у дорожньо-транспортній обстановці, коли автомобіль під керуванням ОСОБА_3 виїхав на зустрічну смугу руху, тобто на смугу руху мотоцикла, без гальмування, де вони надалі зіткнулися, досліджувати питання щодо технічної можливості у водія ОСОБА_4 уникнути зіткнення не має змісту, адже ні гальмування мотоцикла, ні його повна зупинка не виключали зіткнення, оскільки автомобіль за заданих умов його руху, міг наїхати і на повністю зупинений мотоцикл. Зіткнення транспортних засобів не виключалось і при виконанні ОСОБА_4 маневру, оскільки в цьому випадку, приймаючи рішення, він мав би прогнозувати перетинання не з самим автомобілем, який небезпечно змінив напрямок руху, а з гіпотетичною точкою його можливого перебування і рухомий автомобіль у будь-який момент часу може змінити темп і напрямок руху.