Постанова
11 червня 2020 року
м. Київ
справа № 2012/2359/2012
провадження № 51 - 2692 ск 20
Суддя Верховного Суду Другої судової палати Касаційного кримінального суду Яковлєва С. В., розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Жовтневого районного суду м. Харкова від 19 червня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 05 березня 2020 року щодо нього,
встановила:
За вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 19 червня 2017 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 121 КК до покарання у виді 2 років позбавлення волі.
В силу ст.75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробувальним терміном на 2 (два) роки, якщо протягом іспитового строку він не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього судом обов`язки.
На підставі п.3 ч.1 ст.49, ч.5 ст.74 КК ОСОБА_1 звільнено від призначеного покарання у вигляді позбавлення волі за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК, в зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишити без зміни, у вигляді підписки про невиїзд з постійного місця проживання.
Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 (і.н. НОМЕР_1 ) в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 27745,48 грн. В рахунок відшкодування моральної шкоди 50000,00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 (і.н. НОМЕР_1 ) понесені судові витрати на суму 19620,00 грн.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 05 березня 2020 року вирок місцевого суду залишено без змін.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 порушує питання про перегляд зазначених судових рішень в касаційному порядку.
В силу ч. 2 ст. 387 КПК 1960 року, зміст касаційної скарги повинен відповідати вимогам ст. 350 КПК 1960 року, відповідно до якої в скарзі, крім іншого, зазначаються вказівки на те, у чому полягає незаконність судових рішень, та доводи на обґрунтування такої позиції, а також прохання особи, яка подає скаргу, з урахуванням того, яке рішення вправі ухвалити суд касаційної інстанції.
Скаржник має вказати на конкретні істотні порушення закону, що є підставами для скасування чи зміни судових рішень, які, на його думку, допущені судом першої та апеляційної інстанцій при постановленні цих рішень, навести конкретні докази і аргументи в обґрунтування кожної позиції.