Постанова
Іменем України
10 червня 2020 року
м. Київ
справа № 127/12820/17
провадження № 61-17182св18
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Ігнатенка В. М.,
учасники справи:
позивач - заступник прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі Вінницької міської ради,
відповідач - ОСОБА_1,
третя особа - виконавчий комітет Вінницької міської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14 вересня 2017 року у складі судді Романюк Л. Ф. та рішення Апеляційного суду Вінницької області від 14 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Берегового О. Ю., Денишенко Т. О., Медяного В. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2017 року заступник прокурора Вінницької області звернувся до суду в інтересах держави в особі Вінницької міської ради з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про сплату коштів у розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури.
На обґрунтування позовних вимог зазначав, що 09 серпня 2013 року між Вінницькою міською радою та ОСОБА_1 був укладений договір про сплату коштів у розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури, відповідно до умов якого відповідачу визначено розмір пайової участі в розмірі 301 920 грн, яку він має сплатити до спеціального фонду міського бюджету м. Вінниця, до введення об`єкта будівництва в експлуатацію, але не пізніше 01 грудня 2013 року. Договором від 20 червня 2014 року продовжено термін сплати пайової участі до 01 листопада 2014 року.
У зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 зобов`язань за договором про сплату коштів у розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури та несплатою пайової участі, Вінницькою міською радою 15 липня 2015 року надіслано відповідачу лист-вимогу № 01-00-004-22909 про сплату коштів за договором від 09 серпня 2013 року в розмірі 301 920 грн, яка останнім не виконана.
Посилаючись на викладене та зменшивши позовні вимоги, заступник прокурора Вінницької області відповідно до положень статті 625 ЦК України просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Вінницької міської ради інфляційні втрати в сумі 242 214,49 грн та 3 % річних в розмірі 23 289 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 14 вересня 2017 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Вінницької міської ради заборгованість за договором про сплату коштів у розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури від 09 серпня 2013 року в розмірі 28 708,66 грн, з яких 5 419,87 грн, інфляційних втрат та 3 % річних в розмірі 23 288,79 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за договором про сплату коштів у розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури є обґрунтованими, проте позивачем невірно здійснено розрахунок інфляційних втрат та 3% річних.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішення суду першої інстанції лише в частині визначення розміру інфляційних втрат, оскаржив в апеляційному порядку заступник прокурора Вінницької області.
У іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржувалося та не переглядалося в апеляційному порядку.
Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 14 грудня 2017 року апеляційну скаргу заступника прокурора Вінницької області задоволено частково. Заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14 вересня 2017 року в оскаржуваній частині змінено, а саме збільшено суму інфляційних втрат, що підлягає стягненню на користь Вінницької міської ради, до 240 239,53 грн.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про те, що відповідач, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний на підставі вимог частини другої статті 625 ЦК України сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, однак зазначив, що місцевим судом здійснено невірний розрахунок інфляційних втрат.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У квітні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу із клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалені у справі судові рішення скасувати, і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанції безпідставно задоволено позовні вимоги, оскільки відповідач не прострочив виконання зобов`язань й відповідно відсутні підстави для стягнення інфляційних втрат та 3% річних. Крім того, на думку позивача суди попередніх інстанцій не повинні були брати до уваги договір про сплату коштів у розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури від 09 серпня 2013 року, який не є належним і допустимим доказом, оскільки не затверджений у встановленому порядку виконавчим комітетом Вінницької міської ради.
Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2018 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження та відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У поданому 01 червня 2018 року відзиві, заступник прокурора Вінницької області просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення апеляційного суду - без змін, посилаючись на те, що відповідач порушив грошове зобов`язання, що є підставою для застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення інфляційних втрат відповідно до статті 625 ЦК України. Мотиви наведені у касаційній скарзі не відповідають фактичним обставинам справи, спростовуються умовами договору, нормами матеріального і процесуального права, які судом застосовані правильно.
Виконавчий комітет Вінницької міської ради подав відзив в якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржувану рішення апеляційного суду - без змін, посилаючись на те, що твердження заявника в касаційній скарзі є суперечливими та такими, що ґрунтуються на суб`єктивному баченні скаржника, а тому є безпідставними.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції у незміненій частині та рішення апеляційного суду - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Встановлено, що рішенням Замостянського районного суду Вінницької області від 08 грудня 2011 року за ОСОБА_1 визнано право власності на торгівельно-готельний центр загальною площею 1006, 4 кв. м, що розташований по АДРЕСА_1 .
09 серпня 2013 року між Вінницькою міською радою та ОСОБА_1 укладено договір про сплату коштів у розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури, який затверджено рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради від 08 серпня 2013 року № 1755.
Предметом цього договору є сплата коштів до спеціального фонду місцевого бюджету м. Вінниці при здійсненні будівництва - торгівельно-готельного центру на земельній ділянці площею 0,0552 га, що розташована по АДРЕСА_1 (пункт 1.1 договору).
Пунктом 2.1 договору про сплату коштів у розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури визначено розмір пайової участі в сумі 301 920 грн, відповідно до розрахунку, що міститься в додатку до договору і є його невід`ємною частиною, сума пайової участі відповідно до пункту 2.2 даного договору сплачується замовником до введення об`єкту будівництва в експлуатацію, але не пізніше 01 грудня 2013 року.
Договором від 20 червня 2014 року про внесення змін до договору про сплату коштів у розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури від 09 серпня 2013 року, затвердженого рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради від 12 червня 2014 року, продовжено термін сплати замовником суми пайової участі до 01 листопада 2014 року.
У зв`язку з невиконання відповідачем умов договору щодо сплати суми пайової участі, Вінницькою міською радою 15 липня 2015 року надіслано ОСОБА_1 лист № 01-00-004-22909 з вимогою сплатити кошти за договором про сплату коштів у розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури від 09 серпня 2013 року.
Приміщення, що розташоване по вулиці по АДРЕСА_1 експлуатується як ресторан-готель "ІНФОРМАЦІЯ_1".
Згідно інформації Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області від 16 травня 2017 року № 1002-07-659 даних щодо реєстрації декларації про готовність до експлуатації об`єкту торгівельно-готельного центру (ресторану-готелю " ІНФОРМАЦІЯ_1 ") по АДРЕСА_1, не виявлено.
Відповідно до даних реєстру дозвільних документів Державної архітектурно-будівельної інспекції Кожухівським В. С. у жовтні 2015 року зареєстровано за № ВН 083152992460 декларацію про початок будівельних робіт, а саме реконструкції торгівельно-готельного центру по АДРЕСА_1 .
З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав на нерухоме майно вбачається, що право власності на нежитлову будівлю торгівельно-готельного центру загальною площею 1006, 4 кв. м по АДРЕСА_1 зареєстровано 08 лютого 2016 року зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі рішення Замостянського районного суду Вінницької області від 08 грудня 2011 року, справа № 2-2809/11.
Під час розгляду даної справи, 29 травня 2017 року та 30 травня 2017 року ОСОБА_1 сплачено суму основного боргу у визначеному договором розмірі пайової участі, 150 000 грн та 151 920 грн відповідно.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої-третьої статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності"порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону. Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.
Отже за правилами статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності"кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.