Постанова
Іменем України
10 червня 2020 року
м. Київ
справа № 604/1022/17
провадження № 61-43929св18
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Ігнатенка В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Авто Просто",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 16 квітня 2018 року у складі судді Сташків Н. Б. та постанову Апеляційного суду Тернопільської області від 02 серпня 2018 року у складі колегії суддів: Ходоровського М. В., Бершадської Г. В., Ткач О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Просто" (далі - ТОВ "Авто Просто") про захист прав споживачів та визнання недійсним договору.
На обґрунтування позовних вимог зазначав, що 10 жовтня 2017 року між ним та ТОВ "Авто Просто" з метою придбання автомобіля марки Chevrolet Aveo за ціною 364 940 грн, був укладений договір № 731275, предметом якого є надання учаснику фінансових послуг з адміністрування фінансових активів для придбання товарів в групах, спрямованих на придбання автомобіля, за рахунок об`єднання грошових коштів учасників через систему АвтоТак. На виконання вказаного договору ним було перераховано винагороду за послуги в розмірі 17 517,12 грн та періодичний платіж і щомісячну винагороду в сумі 4 858,57 грн.
Посилаючись на те, що договір від 10 жовтня 2017 року № 731275 суперечить вимогам Закону України "Про захист прав споживачів", оскільки ТОВ "Авто Просто" здійснено формування та експлуатацію пірамідальної схеми, яка передбачає надання споживачу послуг, спрямованих на придбання товарів за сплачені кошти, виключно за рахунок залучення інших споживачів, що прямо заборонено статтею 19 Закону України "Про захист прав споживачів", крім того, такий договір укладено внаслідок помилки, ОСОБА_1 просив визнати його недійсним.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Підволочиського районного суду Тернопільської області від 16 квітня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними, оскільки укладена між сторонами угода відповідає вимогам чинного законодавства, у тому числі й вимогам Закону України "Про захист прав споживачів". Оспорюваний договір в рамках системи придбання товарів у групах не є утворенням та розвитку пірамідальних схем у розумінні пункту 7 частини третьої статті 19 Закону України "Про захист прав споживачів. Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності в діяльності ТОВ "Авто Просто" під час укладення оспорюваного правочину ознак нечесної підприємницької практики, які б свідчили про несправедливість умов договору.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Тернопільської області від 02 серпня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішенняПідволочиського районного суду Тернопільської області від 16 квітня 2018 року залишено без змін.
Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, який всебічно та повно з`ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази, унаслідок чого ухвалив законне і обґрунтоване рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У вересні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалені у справі судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанції не враховано, що умови оспорюваного договору у розумінні статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" є несправедливими, порушують принцип добросовісності, призводять до істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків сторін та завдають шкоди споживачеві. Усупереч вимогам статті 12 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" та статті 15 Закону України "Про захист прав споживачів" позивачу до укладення оспорюваного договору не було надано повної та достовірної інформації щодо послуги, яку він отримує, що призвело до введення його в оману, внаслідок чого ним підписано договір всупереч справжнього волевиявлення, а в силу вимог статті 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 ЦК України), такий правочин визнається судом недійсним. Неврахування судами даних обставин вплинуло на ухвалення необґрунтованих рішень щодо відмови в задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Верховного Суду від 15 січня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У поданому в лютому 2019 року відзиві, ТОВ "Авто Просто" просить касаційну скаргу ОСОБА_1, доводи якої вважає необґрунтованими, залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення, які ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, без змін, посилаючись на те, що оспорюваний договір укладено між сторонами у повній відповідності до вимог чинного законодавства України, законність такого договору не можливо ставити під сумнів, оскільки діяльність ТОВ "Авто Просто" перевіряється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері фінансових послуг та нею надано ліцензію на провадження такої діяльності.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Встановлено, що 10 жовтня 2017 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Авто Просто" укладено договір № 731275, предметом якого є надання учаснику фінансових послуг з адміністрування фінансових активів для придбання автомобіля за рахунок об`єднання грошових коштів учасників через систему АвтоТак. Того ж дня між сторонами укладено додаток № 1 до цього договору.
Вказаний договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами й діє протягом 10 років, але в будь-якому разі до моменту виконання обома сторонами всіх зобов`язань, передбачених договором (пункт 5 договору № 731275 від 10 жовтня 2017 року).
10 жовтня 2017 року ОСОБА_1 уклав договір доручення № 731275 з Товариством з обмеженою відповідальністю "АТ Сервіс" (далі - ТОВ "АТ Сервіс"), відповідно до умов якого повірений від імені довірителя зобов`язується перерахувати винагороду за послуги ТОВ "Авто Просто".
На виконання умов договору, ОСОБА_1 10 жовтня 2017 року перерахував на користь ТОВ "АТ Сервіс" винагороду в розмірі 17 517,12 грн, а 02 листопада 2017 року на користь ТОВ "Авто Просто" періодичний платіж та щомісячну винагороду в сумі 4 858,57 грн, що підтверджується квитанціями від 10 жовтня 2017 року № 35 та від 02 листопада 2017 року № 15.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину та визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі судового рішення.
Згідно з частинами першою, другою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до частини першої статті 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (частина перша статті 229 ЦК України).