Постанова
Іменем України
27 травня 2020 року
м. Київ
справа № 473/1381/17
провадження № 61-16073св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І., Калараша А. А., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи: Вознесенська міська рада Миколаївської області, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 20 листопада 2017 року у складі судді Висоцької Г. А. та постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 30 січня 2018 року у складі колегії суддів: Базовкіної Т. М., Кушнірової Т. Б., Прокопчук Л. М.
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Вознесенська міська рада Миколаївської області, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області, про поділ майна подружжя,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, який уточнила у процесі розгляду справи, посилаючись на те, що з 03 липня 1990 року до 25 травня 2010 року перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі.
У період шлюбу ними на підставі договору купівлі-продажу від 24 червня 1995 року було придбано житловий будинок АДРЕСА_1, який був зареєстрований на відповідача.
У спірному житловому будинку проживає вона та їх діти.
Згоди щодо поділу майна сторонами не досягнуто, від продажу або компенсації половини його вартості ОСОБА_2 відмовляється.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила поділити майно, яке є спільною сумісною власністю з відповідачем та визнати за нею право власності на 1/2 частку житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, який складається із: житлового будинку А-1 загальною площею 82,3 кв. м; погребу а-1 п/д; прибудови а-1; тамбуру в-1; гаражу Б-1; убиральні Г-1; літнього душу Д-1; ганку а-1г; басейну для збору води № 1; огорожі № 2; воріт № 3; огорожі № 4 і трубопроводу № 5.
Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 жовтня 2017 року залучено до участі у справі як третіх осіб Вознесенську міську раду Миколаївської області та Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 20 листопада 2017 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що спірний житловий будинок є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1, але не може бути предметом поділу між сторонами, оскільки літня кухня (ІІ поверх) В-2 площа забудови - 49,7 кв. м, тамбур в-1 площею 6,0 кв. м, сарай Є-1 площею 11,2 кв. м побудовані без отримання документів на будівництво та 07 вересня 2017 року КП "Вознесенське МБТІ" при інвентаризації визначені як самовільне будівництво.
Постановою Апеляційного суду Миколаївської області від 30 січня 2018 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 залишено без задоволення, а рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 20 листопада 2017 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У квітні 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 20 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 30 січня 2018 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції на порушення норм процесуального права не застосував до спірних правовідносин правову позицію Верховного Суду України, висловлену у постанові від 07 вересня 2016 року у справі № 6-47цс16, згідно з якою об`єкт незавершеного будівництва, зведений за час шлюбу, може бути визнаний об`єктом права спільної сумісної власності подружжя із визначенням часток.
Суди попередніх інстанцій помилково застосували правову позицію Верховного Суду України, висловлену у постанові від 30 вересня 2015 року у справі № 6-286цс15, оскільки ця справа і справа, яка була предметом перегляду Верховним Судом України не є тотожними.
На час розгляду справи будівництво будинку завершено, в тому числі самочинно збудованих споруд, будинок фактично експлуатується за своїм функціональним призначенням. Проте, самочинно збудовані приміщення не приймаються до експлуатації і право власності на них не оформляється з вини відповідача.
Визнаючи тамбур в-1, сарай Є-1 та літню кухню В-2 самочинними спорудами, позивач не включала їх до складу спірного майна, що підлягало поділу.
Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
З 03 липня 1990 року до 25 травня 2010 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі.
Під час перебування у зареєстрованому шлюбі 24 червня 1995 року сторони придбали на підставі договору купівлі-продажу житловий будинок АДРЕСА_1 житловою площею 40,6 кв. м, з господарськими будівлями та спорудами, а саме: гараж Б-1, споруду № 1 , огорожу № 2 , № 4, убиральні Г-1.
За ОСОБА_2 зареєстровано право власності на зазначений житловий будинок, що підтверджується довідкою Комунального підприємства "Вознесенське МБТІ" від 15 травня 2017 року.
Згідно з висновком суб`єкта підприємницької діяльності про вартість майна від 26 вересня 2017 року вартість об`єкту - спірного житлового будинку АДРЕСА_1 з надмірними будівлями та спорудами складає 191 311 грн без утримання ПДВ.
Судами також встановлено, що право власності на земельну ділянку за вказаною адресою за сторонами не зареєстровано, що підтверджується інформацією з відділу у Вознесенському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області.
Згідно з технічною інвентаризацією, що відображена у технічному паспорті від 07 вересня 2017 року, спірний житловий будинок складається із: житлового будинок літера А-1 загальною площею 82,3 кв. м, житловою площею 40,6 кв. м, господарських будівель та споруд, а саме: гаражу літера Б-1, літньої кухні літера В-2, літнього душу літера Д-1, сараю літера Є-1, басейну для збору води-споруда № 1, трубопроводу № 5, огорож №№ 2-4, убиральні літера Г-1.
Під час проведення технічної інвентаризації встановлено, що власником здійснено самочинне будівництво ІІ поверху літньої кухні літера В-2 (площа забудови 49,7 кв. м), тамбуру літера В-1 площею 6,0 кв. м, сараю літера Є-1 площею 11,2 кв. м.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області.
24 травня 2018 року справа № 473/1381/17 надійшла до Верховного Суду.
Відповідно до підпунктів 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, (з наступними змінами та доповненнями) та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 02 квітня 2020 року № 1 "Про заходи, спрямовані на належне здійснення правосуддя", у справі призначено повторний автоматизований розподіл.
Доповідачем у цій справі відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Литвиненко І. В., у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Висоцької В. С., Фаловської І. М.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 квітня 2020 року справу призначено до судового розгляду Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в кількості п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Згідно з частиною третьою статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.