Постанова
Іменем України
27 травня 2020 року
м. Київ
справа № 520/13681/14-ц
провадження № 61-16828св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
особа, що подала скаргу - ОСОБА_1,
заінтересовано особа - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 09 жовтня 2017 року у складі судді Пучкової І. М. та постанову апеляційного суду Одеської області від 31 січня 2018 року в складі колегії суддів: Журавльова О. Г., Комлевої О. С., Кравця Ю. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії старшого державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області (далі - Київське ВДВС міста Одеси ГТУЮ в Одеській області) ОСОБА_3 .
Скарга мотивована тим, що при проведенні виконавчих дій були допущені грубі порушення, державний виконавець виніс постанову про повернення виконавчих документів, хоча рішення суду не виконано.
Просила визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця щодо не надіслання процесуальних документів про хід виконавчого провадження у справі № 520/13681/14-ц, оскільки вважає, що не проведено усіх необхідних та можливих дій з метою виконання рішення; визнати неправомірними дії державного виконавця щодо прийняття постанови за № 23349 від 05 квітня 2017 року про повернення виконавчого документу стягувачові ОСОБА_1 щодо стягнення матеріальних збитків з ОСОБА_2 у розмірі 58 35,20 грн; визнати незаконною постанову від 05 квітня 2017 року за № 23349 про повернення виконавчого документу стягувачові ОСОБА_1 щодо стягнення матеріальних збитків з ОСОБА_2 у розмірі 5 835,20 грн; визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Київського ВДВС міста Одеси ГТУЮ в Одеській області щодо прийняття 05 квітня 2017 року постанови за № 23353 про повернення виконавчого документу, виданого Київським районним судом м. Одеси стягувачові ОСОБА_1 щодо стягнення судових витрат з ОСОБА_2 у розмірі 3 723,26 грн; визнати незаконною постанову за № 23353 від 05 квітня 2017 року про повернення виконавчого документу стягувачові ОСОБА_1 щодо стягнення судових витрат з ОСОБА_2 у розмірі 3723,26 грн; зобов`язати старшого державного виконавця Київського ВДВС міста Одеси ГТУЮ в Одеській області прийняти постанову про скасування постанов за № 23349 та № 23353 від 05 квітня 2017 року про повернення виконавчих документів стягувачові; зобов`язати державного виконавця прийняти постанову про відкриття виконавчого провадження за виконавчими документами, виданими 20 березня 2017 року Київським районним судом м. Одеси щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальних збитків у розмірі 5 835,20 грн та судових витрат у розмірі 3 723,26 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 09 жовтня 2017 року, залишеною без змін постановою апеляційного суду Одеської області від 31 січня 2018 року, у задоволенні скарги відмовлено.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про наявність правових підстав для відмові у задоволені скарги. Оскільки виконавчі листи, видані 20 березня 2017 року Київським районним судом м. Одеси, щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування матеріальних збитків у розмірі 5 835,20 грн та судових витрат у розмірі 3 723 грн, не відповідають Закону України "Про виконавче провадження", дії державного виконавця є правомірними, постанови про повернення виконавчих листів не підлягають скасуванню.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 18 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі № 520/13681/14-ц, витребувано її з Харківського районного суду Харківської області.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 16 квітня 2020 року справу передано ОСОБА_4 .
Узагальнені доводи касаційної скарги
У квітні 2018 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу до Верховного Суду, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржені судові рішення та постановити нову ухвалу про задоволення скарги.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої та апеляційної інстанцій не з`ясували, чи дотримався державний виконавець положення статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" та чи відсутність відомостей про індивідуальний податковий номер є підставою для державного виконавця невиконанням рішення суду.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що рішенням Київського районного суду м. Одеси від 06 грудня 2016 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 у відшкодування матеріальних збитків 5 835,20 грн, та судові витрати у розмірі 3 723,26 грн.
Рішенням апеляційного суду Одеської області від 23 лютого 2017 року змінено рішення Київського районного суду м. Одеси від 06 грудня 2016 року у частині відшкодування моральної шкоди, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 у відшкодування моральної шкоди 2 000,00 грн, та судові витрати у розмірі 121,80 грн.
Київський районний суд м. Одеси, згідно зі статті 368 ЦПК України, на підставі заяви представника стягувача 20 березня 2017 року видав виконавчі листи, які стягувач подав до виконавчої служби.
У виконавчих листах, виданих 20 березня 2017 року Київським районним судом м. Одеси, зазначено, що дата народження та ідентифікаційний податковий номер боржника ОСОБА_2 невідомий. Проте, з матеріалів цивільної справи за № 520/13681/14-ц вбачається, що відповідач ОСОБА_2 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 .
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України (в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ". Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 09 жовтня 2017 року та постанову апеляційного суду Одеської області від 31 січня 2018 року Верховний Суд здійснює за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Згідно із положеннями частини другої статі 389 ЦПК України (в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
Мотиви і доводи, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини п`ятої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до статті 383 ЦПК України 2004 року сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.