Постанова
Іменем України
03 червня 2020 року
м. Київ
справа № 591/2521/17-ц
провадження № 61-34559св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),
Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач (відповідач) - ОСОБА_1,
відповідач(позивач) - ОСОБА_2,
третя особа - приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Шокола Наталія Валеріївна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Апеляційного суду Сумської області від 29 березня 2018 року у складі колегії суддів: Ткачук С. С., Криворотенка В. І., Кононенко О. Ю. та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 10 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Ткачук С. С., Криворотенка В. І., Кононенко О. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Шокола Н. В., про визнання права власності на житловий будинок та земельні ділянки відповідно до договорів купівлі-продажу.
Позов мотивовано тим, що 30 серпня 2013 року між ним та ОСОБА_2, інтереси якої за довіреністю представляла ОСОБА_3, були укладені договори купівлі-продажу земельних ділянок та житлового будинку, загальною вартістю 430 016,00 грн, відповідно до умов яких остаточний розрахунок повинен був бути здійснений до 01 червня 2014 року.
Зазначав, що під час укладання вказаних договорів ним було сплачено
50 016,00 грн. Через відсутність ОСОБА_2 на території м. Суми
та неможливість проведення остаточного розрахунку, ним 16 березня
2016 року було передано 243 000,00 грн через її представника -
ОСОБА_3 , про що було складено відповідну розписку.
У подальшому сторона продавця (відповідачка) ухилялась від прийняття коштів - остаточного розрахунку у розмірі 137 000,00 грн.
10 березня 2017 року ним були направлені на всі відомі адреси
ОСОБА_3 листи з метою здійснення остаточного розрахунку, які остання відмовлялась отримувати.
Зазначав, що 24 квітня 2017 року у приміщенні приватного нотаріуса відбулась зустріч стосовно проведення остаточного розрахунку
із ОСОБА_2, яка відмовилась від його проведення.
З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просив суд зобов`язати ОСОБА_2 виконати зобов`язання за договорами купівлі-продажу від 30 серпня
2013 року, зокрема: земельної ділянки з розстрочкою платежу № 5787, земельної ділянки з розстрочкою платежу № 5790 та житлового будинку
із розстрочкою платежу № 5784, та одержати від нього грошову суму у розмірі 137 000,00 грн; визнати за ним право власності на: земельні ділянки, загальною площею 0,034 га та 0,0331 га, кадастрові номери 5910136300:07:009:0042 та 5910136300:07:009:0029, які розташовані
за адресою: АДРЕСА_1 ; житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований
за адресою: АДРЕСА_1, що знаходиться на земельній ділянці, загальною площею 0,0340 га, кадастровий номер 5910136300:07:009:0042, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 145590359101.
У травні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом
до ОСОБА_1 про розірвання договорів.
Позов мотивовано тим, що у відповідності до умов договорів купівлі-продажу від 30 серпня 2013 року, при їх укладанні ОСОБА_1 за договором № 5784 сплатив 39 368,00 грн із 275 368,00 грн, за № 5787 - 6 360,00 грн
із 78 360,00 грн, за № 5790 - 4 288,00 грн із 76 288,00 грн, а решту повинен був сплатити до 01 червня 2014 року.
Зазначала, що до вказаної дати ОСОБА_1 свої зобов`язання, передбачені пунктом 4 договору № 5784, пунктом 2.1 договору № 5787 та пунктом 2.1 договору № 5790 не виконав і не сплатив решту коштів у сумі 380 000,00 грн.
16 березня 2016 року ОСОБА_1 сплатив частину боргу у розмірі
243 000,00 грн, проте це відбулося вже після 01 червня 2014 року. Крім того, борг у розмірі 137 000,00 грн залишився несплаченим.
Зазначала, що за період із червня 2014 року по травень 2017 року вартість нерухомості значно зросла, а національна валюта знецінилась.
Вважала, що частковий розрахунок, який відбувся 16 березня 2016 року,
не дає ОСОБА_1 підстав отримати право власності на предмет одного
із укладених договорів, оскільки у цьому випадку буде порушений принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою.
З урахуванням викладеного, ОСОБА_2 просила суд розірвати договори купівлі-продажу: житлового будинку з господарськими будівлями
і спорудами АДРЕСА_1, який знаходиться на земельній ділянці, площею 0,0340 га, кадастровий номер 5910136300:07:009:0042; земельної ділянки, площею 0,0340 га, кадастровий номер 5910136300:07:009:0042, яка розташована за адресою:
АДРЕСА_1 ; земельної ділянки, площею 0,0331 га, кадастровий номер 5910136300:07:009:0029, яка розташована за адресою:
АДРЕСА_2 , що були укладенні 30 серпня 2013 року із розстрочкою платежу до 01 червня 2014 року та посвідчені приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Шокола Н. В., зареєстровані
у реєстрі за № № 5784, 5787 та 5790.
Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 04 вересня 2017 року об`єднано в одне провадження № 591/2521/17 за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Шокола Н. В., про визнання права власності
та зобов`язання вчинити дії та справу № 592/5746/17 за позовом
ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання договорів, присвоївши справі
№ 591/2521/17.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 12 грудня 2017 року позов ОСОБА_2 задоволено.
Розірвано договір купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_1, який знаходиться на земельній ділянці, площею 0,0340 га, кадастровий номер 5910136300:07:009:0042, укладений 30 серпня 2013 року, посвідчений нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Шоколою Н. В., зареєстрований у реєстрі за № 5784.
Розірвано договір купівлі-продажу земельної ділянки, площею 0,0340 га, кадастровий номер 5910136300:07:009:0042, яка розташована за адресою:
АДРЕСА_1 , укладений 30 серпня 2013 року, посвідчений нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Шоколою Н. В., зареєстрований у реєстрі за № 5787.
Розірвано договір купівлі-продажу земельної ділянки, площею 0,0331 га, кадастровий номер 5910136300:07:009:0029, яка розташована за адресою:
АДРЕСА_2 , укладений 30 серпня 2013 року, посвідчений нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Шоколою Н. В., зареєстрований у реєстрі за № 5790.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Шокола Н. В., про визнання права власності на житловий будинок та земельні ділянки відповідно до договорів купівлі-продажу, відмовлено у зв`язку із його необґрунтованістю.
Скасовано заходи забезпечення, застосовані ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 31 травня 2017 року, у вигляді заборони ОСОБА_2 вчиняти дії по відчуженню: земельної ділянки, загальною площею 0,034 га, кадастровий номер 5910136300:07:009:0042, яка розташована за адресою:
АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 332456; земельну ділянку, загальною площею 0,0331 га, кадастровий номер 5910136300:07:009:0029, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_2 на підставі державного акта
на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 481659; житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою:
АДРЕСА_1 , що знаходиться на земельній ділянці, загальною площею 0,034 га, кадастровий номер №5910136300:07:009:0042, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 145590359101.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позов ОСОБА_1
не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не було доведено належним чином вжиття заходів з виконання умов договору у встановлений спірними договорами строк, а передача у березні 2016 року частини коштів відбулась особі, яка не мала на той час повноважень з представництва прав
та інтересів продавця.
При цьому задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив із того, що порушення ОСОБА_1 пункту 4 договору
№ 5784, пункту 2.1 договору № 5787 та пункту 2.1 договору № 5790 є істотним порушенням кожного договору, оскільки ОСОБА_2 не було отримано грошові кошти, на які вона розраховувала при укладенні цих договорів.
Не отримана ОСОБА_2 грошова сума за вказаними договорами складає значну частину вартості проданого майна. Продавцем було надано достатній строк для вирішення питання проведення оплати за договорами, але грошові кошти у зазначеній сумі не були нею отримані, їх цінність через інфляційні процеси у державі значно зменшилася. Крім того, без розірвання договорів ОСОБА_2 позбавлена можливості продати вказане нерухоме майно іншій особі, що порушує її права.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Апеляційного суду Сумської області від 29 березня 2018 року
з урахуванням ухвали цього ж суду від 10 квітня 2018 року про виправлення описки, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 12 грудня 2017 року у частині відмови у задоволенні вимог ОСОБА_1 про визнання права власності
на земельні ділянки, у задоволенні зустрічних вимог ОСОБА_2
та у частині розподілу судових витрат - скасовано та прийнято у цій частині нову постанову.
Позовні вимоги ОСОБА_1 у частині визнання права власності на земельні ділянки задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на:
земельну ділянку, загальною площею 0,0340 га, цільове призначення -
02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, категорія земель - землі житлової та громадської забудови, вид використання земельної ділянки - 02.01, кадастровий номер - 5910136300:07:009:0042, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що належить продавцю відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки із розстрочкою платежу від 30 серпня 2013 року - ОСОБА_2, на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ № 332456, виданого 23 травня 2011 року Сумською міською радою та зареєстрованого управлінням Держкомзему у м. Суми від 25 травня 2011 року у книзі записів реєстрації державних актів на право власності
на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 591013631000693, та згідно з планом меж земельної ділянки, зазначеним у державному акті на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ № 332456 та витязі з Державного земельного кадастру про земельну ділянку за номером витягу НВ-5900127662013 від 03 квітня 2013 року має таким опис меж: від А до Б – земельна ділянка
АДРЕСА_3 Б до В – землі загального користування (проїзд), від В до Г – земельна ділянка АДРЕСА_4 земельна ділянка
АДРЕСА_2 до А - земельна ділянка АДРЕСА_6, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 145596559101;
земельну ділянку, загальною площею 0,0331 га, цільове призначення -
02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), категорія земель - землі житлової
та громадської забудови, вид використання земельної ділянки - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель
і споруд, кадастровий номер - 5910136300:07:009:0029, яка розташована
за адресою: АДРЕСА_2, що належить продавцю відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки із розстрочкою платежу від 30 серпня 2013 року - ОСОБА_2, на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_1, виданого
21 березня 2012 року Сумською міською радою та зареєстрованого управлінням Держкомзему у м. Суми від 28 березня 2012 року у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі
за № 591010001002363, та згідно з кадастровим планом земельної ділянки, що є додатком до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку за номером витягу НВ-5900127652013 від 03 квітня 2013 року, має такий опис меж: від А до Б – земельна ділянка
АДРЕСА_1 В - земельна ділянка
АДРЕСА_7 до Г – земельна ділянка АДРЕСА_8 до А – земельна ділянка АДРЕСА_2, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 145601259101.
У задоволені позову ОСОБА_2 відмовлено.
У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Суд апеляційної інстанції виходив із того, що висновки суду першої інстанції щодо не виконання ОСОБА_1 грошового зобов`язання за договорами купівлі-продажу земельних ділянок є помилковими і не відповідають обставинам справи.
Пунктом 3.2 спірних договорів купівлі-продажу земельних ділянок було передбачено, що згідно статей 182, 210 ЦК України та частини четвертої статті 334 ЦК України право власності на земельні ділянки у покупця виникає з моменту повного розрахунку та підписання заяви про повний розрахунок засвідченої нотаріально, яка буде надана продавцем або її законним представником покупцю та державної реєстрації права у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Суд апеляційної інстанції вважав, що оскільки покупець ( ОСОБА_1 )
16 березня 2014 року виконав своє грошове зобов`язання і повністю сплатив ціну за продаж земельних ділянок, але відповідачка відмовилася визнати цей факт і відмовляється подати нотаріусу заяву про повний розрахунок, його вимога про визнання за ним права власності на земельні ділянки, вартість яких він повністю сплатив і відповідно до статті 655 ЦК України виконав свої грошові зобов`язання, але це право не визнається відповідачкою, і вона відмовилася написати заяву про повний розрахунок за продаж земельних ділянок, заявила вимоги про розірвання цих договорів, а тому є правові підстави для захисту невизнаного права власності позивача на ці об`єкти нерухомого майна на підставі вимог статті 392 ЦК України.
Щодо відмови у задоволенні позовних вимог про визнання права власності на житловий будинок з господарськими спорудами, то суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції, оскільки після передачі відповідачці 16 березня 2016 року грошової суми у розмірі 243 000,00 грн та погашенням боргової суми за продаж земельних ділянок, несплачена залишкова сума за продаж будинку на час ухвалення рішення становила 137 000,00 грн. На час розгляду справи зазначені кошти не були сплачені, хоча вони були в наявності, позивач вживав всі можливі заходи
та спроби до виплати зазначених коштів стороні продавця,
але безрезультатно, тобто у нього не було ухилення від виконання зобов`язань за договорами купівлі-продажу як житлового будинку,
так і земельних ділянок.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у червні 2018 року до Верховного Суду,
ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просила скасувати постанову та ухвалу суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права,
що призвело до неправильного вирішення справи судом апеляційної інстанції та помилкового скасування рішення суду першої інстанції.
Зазначала, що Сумським міським відділом поліції за заявою ОСОБА_1
від 06 травня 2017 року щодо вчинення ОСОБА_3 злочину, передбаченого статтею 190 КК України (шахрайство), у результаті якого ОСОБА_3 обманним шляхом заволоділа належними йому
243 000,00 грн, зазначену інформацію було внесено до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 12017200440001762.
Вважала, що суд першої інстанції правильно встановив ту обставину,
що кошти у сумі 243 000,00 грн знаходяться у ОСОБА_10 та не врахував вказані кошти у рахунок часткової оплати боргу ОСОБА_1 ОСОБА_2, надавши можливість ОСОБА_1 стягнути ці кошти із ОСОБА_3 шляхом подання цивільного позову під час судового розгляду вказаної кримінальної справи.
Також, вважала, що судом апеляційної інстанції до спірних правовідносин неправильно застосовано норми статті 377 ЦК України у поєднанні
зі статтею 120 ЗК України. Суд апеляційної інстанції помилково вважав,
що вона та ОСОБА_1 уклали три самостійні договори купівлі-продажу,
за якими останній може розраховуватись окремо, незалежно один
від одного, та набувати право власності на предмет кожного договору окремо.