Постанова
Іменем України
09 червня 2020 року
м. Київ
справа № 761/27515/13-ц
провадження № 61-40033 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І.,
Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Інтервіамонт",
відповідач - ОСОБА_1,
третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерінвестброк",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 19 березня
2018 року у складі судді Притули Н. Г. та постанову Київського апеляційного суду від 03 липня 2018 року у складі колегії суддів: Махлай Л. Д.,
Кравець В. А., Лапчевської О. Ф.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Інтервіамонт" (далі - ТОВ "Інтервіамонт", товариство) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1, в якому, з урахуванням збільшених позовних вимог, просило стягнути з останнього на свою користь заборгованість
за договором купівлі-продажу цінних паперів у розмірі 7 756 352,54 грн,
з яких: сума основного боргу - 2 139 000,00 грн; пеня - 3 084 350,09 грн;
три проценти річних - 363 220,00 грн та інфляційні втрати у розмірі
2 169 782,45 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначало, що 18 березня 2011 року
між товариством та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу цінних паперів № Б249-1, за умовами якого товариство зобов`язалося передати у власність ОСОБА_1 цінні папери на суму 2 139 000,00 грн,
а останній зобов`язався прийняти їх та здійснити відповідну оплату. Товариство свої зобов`язання за договором виконало, що підтверджується актом прийому-передачі цінних паперів від 18 березня 2011 року, проте ОСОБА_1 не здійснив оплату придбаних цінних паперів у строки, визначені договором.
З урахуванням наведеного та уточнених позовних вимог ТОВ "Інтервіамонт" просило суд позов задовольнити.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 07 листопада
2014 року, внесеною до журналу судового засідання, до участі у справі залучено як співвідповідача товариство з обмеженою відповідальністю "Аверс-Сіті" (далі - ТОВ "Аверс-Сіті") та як третю особу - товариство
з обмеженою відповідальністю "Інтерінвестброк" (далі -
ТОВ "Інтерінвестброк").
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 08 липня
2016 року задоволено клопотання ТОВ "Інтервіамонт" про закриття провадження у справі в частині позовних вимог до ТОВ "Аверс-Сіті", провадження у цій частині закрито.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 19 березня
2018 року позов ТОВ "Інтервіамонт" задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Інтервіамонт" заборгованість
за договором купівлі-продажу цінних паперів від 18 березня 2011 року
№ Б249-1 у розмірі 2 139 000,00 грн, пеню у розмірі 3 084 350,09 грн,
три проценти річних у розмірі 363 220,00 грн, інфляційну складову у розмірі 2 169 782,45 грн та 3 441,00 грн судового збору.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач не виконав зобов`язання за договором купівлі-продажу цінних паперів, а тому має нести цивільно-правову відповідальність, передбачену законом та умовами договору.
Районний суд зазначив, що сторони передбачили у договорі купівлі-продажу цінних паперів порядок нарахування пені (пункт 5.1 договору). При цьому відповідач доказів на підтвердження виконання своїх зобов`язань щодо сплати коштів за договором суду не надав, розрахунок пені, наданий товариством, відповідає вимогам закону та умовам договору.
Крім того, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання. Указані розрахунки, зроблені позивачем, є вірними.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 03 липня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 19 березня
2018 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, щосудом першої інстанції вірно з`ясовані фактичні обставини справи та дана їм належна правова оцінка, а його висновки підтверджуються матеріалами справи
та ґрунтуються на нормах діючого законодавства.
Апеляційний суд вказав, що відповідач не виконав зобов`язань, взятих
на себе за договором купівлі-продажу цінних паперів, а тому має сплатити вартість цінних паперів, яка визначена у договорі, та штрафні санкції
за несвоєчасне виконання умов договору.
Крім того, відповідач не заявляв про застосування позовної давності
до спірних правовідносин, а норми ГК України щодо строку нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання на вказані правовідносини не поширюються.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у липні 2018 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права
та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до Верховного Суду
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду
від 23 липня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано цивільну справу № 761/27515/13-ц із Шевченківського районного суду міста Києва, зупинено виконання рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 19 березня 2018 року та постанови Київського апеляційного суду від 03 липня 2018 року до закінчення касаційного провадження у справі, надано строк для подання відзиву
на касаційну скаргу.
У вересні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
У квітні 2020 року згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана судді-доповідачеві.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій надали неправильну оцінку висновку експертів за результатами проведення комплексної судово-технічної експертизи документів та судово-почеркознавчої експертизи від 20 квітня 2016 року
№ 2741/15-34/2742/15-33/2743/15-32, відповідно до якого друкований текст на аркушах договору купівлі-продажу цінних паперів виконаний
за допомогою різних струменевих принтерів, тобто в різний період часу,
що свідчить про можливу недостовірність наданого позивачем доказу.
Вказує, що судами попередніх інстанцій не досліджувалося питання переходу спірних векселів до відповідача і чи були вони на момент продажу власністю товариства.
Крім того, розмір пені, стягнутої за оскаржуваними судовими рішеннями
на користь позивача, значно перевищує розмір основної заборгованості, однак судами самостійно не застосовано положення частини третьої статті 551 ЦК України та не зменшено розмір пені, заявленої до стягнення.
Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу
У серпні 2018 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ТОВ "Інтервіамонт", у вересні
2018 року - від ТОВ "Інтерінвестброк", в яких вказується, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, просять залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі
в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Відповідно до частини четвертої статті 656 ЦК України до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).
Положеннями статті 692 ЦК України закріплено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.