Постанова
Іменем України
09 червня 2020 року
м. Київ
справа № 683/1511/17
провадження № 61-48961 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І.,
Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" (після зміни
назви - акціонерне товариство "УкрСиббанк"),
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу акціонерного товариства "УкрСиббанк"
на постанову Хмельницького апеляційного суду від 15 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Костенка А. М., Гринчука Р. С., Грох Л. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2017 рокупублічне акціонерне товариство "УкрСиббанк"
(далі - ПАТ "УкрСиббанк", банк), що є правонаступником акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк" (далі - АКІБ "УкрСиббанк"), після зміни назви - акціонерне товариство "УкрСиббанк" (далі - АТ "УкрСиббанк"),звернулося до суду з позовом
до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по процентах
за користування кредитом та пені.
В обґрунтування позовних вимог банк зазначав, що 25 квітня 2008 року
між ними було укладено договір про надання споживчого кредиту
№ 11339379000, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав кредитні кошти у розмірі 108 000,00 доларів США, строком до 24 квітня 2015 року, зі сплатою 14 процентів річних за користування кредитом.
12 січня 2009 року між банком та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору, якою було внесено зміни
у графік погашення кредиту.
Вказувало, що у зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань утворилася заборгованість, яка станом
на 03 листопада 2014 року складала 49 509,47 доларів США,
що еквівалентно 641 181,50 грн. Заочним рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 04 березня 2015 року вказану заборгованість було стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (поручителя за договором поруки від 25 квітня 2008 року № 200359).
Судове рішення набрало законної сили 17 березня 2015 року, на його виконання було видано виконавчі листи.
Позивач вважав, що рішення суду про стягнення заборгованості не є підставою для припинення виконання зобов`язання за кредитним договором. Таким чином, оскільки станом на 13 червня 2017 року зобов`язання ОСОБА_1 перед банком залишалися у повному обсязі невиконаними, на його користь підлягає стягненню заборгованість
по процентах за користування кредитом у розмірі 19 795,32 доларів США
та пеня за несвоєчасне погашення процентів у розмірі 111 584,44 грн.
З урахуванням наведеного ПАТ "УкрСиббанк" просило позов задовольнити, а також вирішити питання понесених ним судових витрат.
Короткий зміст рішення суду першої інстанцій
Рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області
від 20 червня 2018 року у складі судді Андрощука Є. М. позов
ПАТ "УкрСиббанк" задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованість по процентах за користування кредитом за договором про надання споживчого кредиту від 25 квітня 2008 року № 11339379000 у розмірі
19 795,32 доларів США, що станом на 20 червня 2018 року за офіційним курсом Національного банку України становило 523 586,21 грн, пеню
за несвоєчасне погашення процентів у розмірі 111 584,44 грн та 9 414,93 грн судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що банк має право на одержання від ОСОБА_1 процентів за користування кредитом (частина перша статті 1048 ЦК України), оскільки проценти за кредитом мають сплачуватися до моменту фактичного повернення позичальником грошових коштів, а за наявності судового рішення про стягнення боргу -
до його фактичного виконання.
Звернення банку до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором і примусове виконання судового рішення за результатами розгляду такої справи є способом захисту цивільних прав та інтересів банку, і не свідчить про припинення правовідносин
між сторонами чи звільнення позичальника від обов`язку повернути несплачену суму боргу.
Кредитний договір діє і повинен виконуватися сторонами, а тому відсутні підстави для застосування позовної давності у спорі, про що було заявлено представником відповідача.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 15 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області
від 20 червня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення.
У задоволенні позову ПАТ "УкрСиббанк" відмовлено.
Стягнуто з ПАТ "УкрСиббанк" на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 14 122,40 грн.
Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, щосуд першої інстанції зробив помилковий висновок про наявність підстав для задоволення позову ПАТ "УкрСиббанк" та не врахував при розгляді справи правові позиції Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах:
від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18; від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, провадження
№ 14-154цс18.
Звернувшись до суду із позовом про стягнення з позичальника
та поручителя кредитної заборгованості у повному обсязі, банк реалізував своє право на дострокове пред`явлення вимоги в порядку частини другої статті 1050 ЦК України, чим змінив строк виконання у повному обсязі кредитного зобов`язання. Таким чином, у позивача припинилося право нараховувати проценти за кредитом.
При цьому кредитним договором визначено строк кредитування, тобто строк до якого позичальник зобов`язаний повернути кредит, а саме -
24 квітня 2015 року, а отже після спливу цього строку в банку теж припинилось право нараховувати передбачені договором проценти.
Разом з цим, банк неправомірно нараховував проценти, у розмірі, передбаченому в кредитному договорі, за період з 03 листопада 2014 року по 13 червня 2017 року.
Необґрунтованою є вимога позивача про стягнення нарахованої на проценти неустойки, оскільки така вимога є додатковою до вимоги
про стягнення процентів за користування кредитом.
Крім того, апеляційний суд зазначив, що кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів та пені, однак така позовна вимога до позичальника до суду не заявлялася.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2018 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, АТ "УкрСиббанк", посилаючись
на неправильне застосування судом норм матеріального права
та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Хмельницького апеляційного суду від 15 листопада 2018 року і залишити
в силі рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 20 червня 2018 року.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду
від 14 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано цивільну справу № 683/1511/17 із Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області, зупинено виконання постанови Хмельницького апеляційного суду від 15 листопада 2018 року до закінчення касаційного провадження у справі та надано строк для подання відзиву
на касаційну скаргу.
У березні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
У квітні 2020 року згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана судді-доповідачеві.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції зробив помилковий висновок про відсутність відстав для стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом і пені та не врахував,
що за умовами договору кредит вважається повернутим після зарахування грошових коштів у повному обсязі на рахунок банку. При цьому проценти нараховуються на суму кредитних коштів, які фактично надані банком позичальнику, та не повернуті останнім.
Вказує, що звернення до суду з вимогою про дострокове повернення всіх сум за кредитним договором у зв`язку з порушенням умов договору (частина друга статті 1050 ЦК України) не свідчить про односторонню відмову від договору, а є наслідком невиконання чи неналежного виконання боржником договірних зобов`язань.
Посилається на відповідну судову практику Верховного Суду України
та Верховного Суду.
Крім того, у касаційній скарзі АТ "УкрСиббанк" заявляє клопотання
про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав, передбачених частинами четвертою та пʼятою статті 403 ЦПК України, оскільки є необхідність відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, (провадження № 14-154цс18), а справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Клопотання мотивоване тим, що указана справа містить виключну правову проблему щодо системного застосування статті 1048 ЦК України та частини третьої статті 1049 ЦК України. Вказує, що при розгляді справи підлягають врахуванню правові позиції Верховного Суду України, відповідно до яких наявність судового рішення про стягнення заборгованості не позбавляє банк права на отримання плати за користування кредитними коштами,
і від яких не відступала Велика Палата Верховного Суду.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У березні 2019 року ОСОБА_1 подав до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що постанова Хмельницького апеляційного суду від 15 листопада 2018 року є законною
та обґрунтованою, просить залишити її без змін, а касаційну скаргу -
без задоволення.
Зазначає, що у задоволенні клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду слід відмовити, оскільки відсутні підстави для відступу від правових висновків, викладених у постановах:
від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18; від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, провадження
№ 14-154цс18.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України
від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" передбачено,
що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких
не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку,
що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції
до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга АТ "УкрСиббанк" задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати
або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти.
Відповідно до частини другої статті1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.