Постанова
Іменем України
27 травня 2020 року
м. Київ
справа № 642/1257/17
провадження № 61-39992св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 09 лютого 2018 року у складі судді Гримайло А. М. та постанову Апеляційного суду Харківської області від 08 червня 2018 року у складі колегії суддів: Пилипчук Н. П., Колтунової А. І., Маміної О. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про повернення безпідставно набутого майна.
Позов обґрунтовано тим, що 28 січня 1977 року він уклав шлюб з ОСОБА_3 . Із 1990 року сімейні відносини між ними фактично припинені, проте шлюб не розірваний.
Із січня 2011 року у нього фактично утворилася сім`я з ОСОБА_2, вони спільно проживали, мали спільний бюджет, вели спільне господарство. У 2013 році він вирішив придбати за власні кошти житловий будинок по АДРЕСА_1 . Проте оскільки офіційно він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3, то домовився з ОСОБА_2, що право власності на будинок буде зареєстровано на її ім`я, а вона згодом відчужить цей будинок на його користь за договором дарування. 04 червня 2013 року ним було надано продавцю будинку ОСОБА_4 кошти в сумі 8 000 грн, як завдаток на придбання вказаного житлового будинку, про що була написана відповідна розписка. Також 19 липня 2013 року між ним та ПАТ "Банк Золоті Ворота" був укладений договір споживчого кредиту № 134, за яким він отримав 170 000 грн.
19 липня 2013 року між ОСОБА_2 та ПАТ "Банк Золоті Ворота" укладено договір поруки № 134/1, за умовами якого ОСОБА_2 поручилася за належне виконання зобов`язання ОСОБА_1 за договором споживчого кредитного договору від 19 липня 2013 року № 134.
19 липня 2013 року кошти, отримані від банку за кредитним договором, були конвертовані в долари США та загальна сума - 26 000 доларів США передана ОСОБА_2 для придбання житлового будинку.
19 липня 2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Після укладення цього договору у вказаному будинку вони проживали спільно з ОСОБА_2 однією сім`єю до початку 2017 року. Проте відповідач відмовилась виконувати взяті на себе зобов`язання щодо укладення договору дарування.
Позивач посилався на те, що він передав відповідачу грошові кошти у розмірі 26 000 доларів США, для придбання житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, за умови, що в майбутньому він отримає вказаний житловий будинок у власність.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь 679 120 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 09 лютого 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції монтовано тим, що відповідач набула майно за достатніх правових підстав, у спосіб, що не суперечить цивільному законодавству. Зазначений правочин недійсним не визнаний.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Харківської області від 08 червня 2018 року апеляційну скаргуОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 09 лютого 2018 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що матеріали справи не містять доказів того, що будинок, право власності на який набула відповідач, був придбаний за кошти, належні позивачу. Суд дійшов висновку, що до правовідносин, що склалися між сторонами у справі, не підлягають застосуванню норми статті 1212 ЦК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалені судові рішення, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою судді Верховного Суду від 26 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
У квітні 2020 року згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана судді-доповідачеві.
Ухвалою Верховного Суду від 18 травня 2020 року вказану справу призначено до судового розгляду у складі колегіїз п`яти суддів.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що стаття 1212 ЦК України не підлягає застосуванню до спірних правовідносин. Висновки судів про те, що грошові кошти передавались за договором позики, суперечать позовним вимогам та позиції позивача. Позивач та відповідач не укладали договір позики, а отже, положення статті 1047 ЦК України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Крім того, судами безпідставно не були взяті до уваги показання свідків та інші наявні в матеріалах справи письмові докази, якими безпосередньо підтверджується факт передачі грошових коштів позивачем відповідачу.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У листопаді 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_2, в якому вона просила залишити оскаржувані судові рішення без змін, оскільки вони прийняті при всебічному та повному з`ясуванні обставин справи, ґрунтуються на правильному застосуванні норм чинного законодавства України.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
19 липня 2013 року відповідач набула житловий будинок АДРЕСА_1 за договором купівлі-продажу, укладеним між нею та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Чибісовою А. О. та зареєстрований у реєстрі за номером 272 (т. 1, а.с. 25).
Відповідно до розписки від 19 липня 2013 року, написаній ОСОБА_4, він отримав від ОСОБА_2 208 000 грн, що є еквівалентом 26 000 доларів США, за вказаним договором купівлі-продажу житлового будинку від 19 липня 2013 року та матеріальних претензій до ОСОБА_2 не має (т. 1 а.с. 23).
Звертаючись до суду з позовом до ОСОБА_2 про повернення безпідставно набутого майна на підставі статті 1212 ЦК України, позивачОСОБА_1 посилався на те, що 19 липня 2013 року між ним та ПАТ "Банк Золоті Ворота" було укладено кредитний договір, за умовами якого він отримав кошти у розмірі 170 000 грн з метою придбання житлового будинку АДРЕСА_1 .
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Звертаючись до суду з позовом до ОСОБА_2 про повернення безпідставно набутого майна, позивач ОСОБА_1 посилався на статтю 1212 ЦК України.
Загальні підстави для виникнення зобовʼязання у звʼязку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.