ПОСТАНОВА
Іменем України
11 червня 2020 року
Київ
справа №820/154/17
адміністративне провадження №К/9901/37935/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Олендера І.Я.,
суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Салтівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2017 року (суддя Зінченко А.В.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року (судді: Мельнікова Л.В. (головуючий), Бенедик А.П., Донець Л.О.) у справі № 820/154/17 за позовом ОСОБА_1 до Салтівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,
УСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Салтівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі - відповідач, контролюючий орган, Салтівська ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області) про скасування податкового повідомлення-рішення від 19.05.2016 № 4180-13.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення було прийнято контролюючим органом всупереч та не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, оскільки відповідач зробив висновки про недотримання позивачем чинного податкового законодавства не обґрунтовані посиланням на відповідні обставини.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2017 року адміністративний позов задоволено повністю. Скасовано податкове повідомлення-рішення Вовчанської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області від 19.05.2016 № 4180-13. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що контролюючий орган приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 19.05.2016 № 4180-13 діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, оскільки судом встановлено, що позивачем не було порушено вимог законодавства щодо сплати орендної плати з фізичних осіб.
4. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Салтівська ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи просило скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2017 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.
5. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року апеляційну скаргу Салтівської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області залишено без задоволення. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2017 року змінено з підстав та мотивів задоволення позову. Суд апеляційної інстанції погоджуючись із висновком суду першої інстанції, що контролюючий орган приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 19.05.2016 № 4180-13 діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, зазначив, що факт не визначення контролюючим органом ОСОБА_2 податкового зобов`язання із земельного податку, не може слугувати підставою для подвійного оподаткування земельної ділянки, на якій розташовані нежитлові будівлі: виробнича споруда літ. "А-1", загальною площею 478,3 кв.м., прохідна літ. "Б-1", вбиральня літ. "У", тобто. - орендна плата (позивач ОСОБА_1 ) і земельний податок ( ОСОБА_2 ).
Короткий зміст вимог касаційної скарги
6. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, Салтівська ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області подала касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2017 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року та прийняти рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 4 грудня 2009 грудня між позивачем та Вовчанською міською радою Харківської області на п`ятнадцять років укладений договір оренди землі № 149 (земельної ділянки, площею 0,1000 га, розташованої в АДРЕСА_1 ), який зареєстрований 23 грудня 2009 року Вовчанським РВ ХРФ ДП "Центр ДЗК" №040969000066.
27 серпня 2014 року приватним нотаріусом ХМНО Погребною Т.П. посвідчений договір купівлі-продажу позивачем ОСОБА_1 гр. ОСОБА_2 нежитлових будівель, - виробничої споруди літ. "А-1", загальною площею 478,3 кв.м., прохідної літ. "Б-1", вбиральні літ. "У", які розташовані на орендованій земельній ділянці. За умовами договору, окрім іншого, покупець повідомлений про необхідність оформлення земельних правовідносин з виконкомом Вовчанською міської ради, та про обов`язковість платежів, пов`язаних з землекористуванням. 14 жовтня 2014 року позивач звернувся до міського голови м. Вовчанська з проханням розірвати договір оренди земельної ділянки від 4 грудня 2009 року № 149. 3 грудня 2015 року контролюючим органом на адресу позивача скерована податкова вимога № 1355-25 про необхідність погашення суми податкового боргу, розмір якого станом на 2 грудня 2015 року складає 9 763,86 грн.
Рішенням VI сесії Вовчанської міської ради Харківської області VII скликання № 10.5- VII від 26 лютого 2016 року дія вказаного договору оренди земельної ділянки припинена, земельна ділянка віднесена до фонду земель запасу міської ради. Пунктом 3 цього рішення визначено, про необхідність міськради та ОСОБА_1 укласти додаткову угоду про припинення дії цього договору оренди, яку належить зареєструвати у встановленому законодавством порядку.
Рішенням контролюючого органу від 19 травня 2016 року за № 4180-13 позивачу визначена сума податкового зобов`язання за 2016 рік за платежем - орендна плата з фізичних осіб в розмірі 16 430,52 грн.
За наслідками розгляду скарги позивача ОСОБА_1 рішенням Головного управління ДФС у Харківській області від 22 листопада 2016 року в задоволені скарги відмовлено. Скарга позивача, яка була направлена 7 грудня 2016 року до ДФС України, залишена без розгляду.
Рішенням судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області від 15 лютого 2017 року у справі № 617/997/16-ц частково задоволена апеляційна скарга Вовчанської міської ради Харківської області і змінено рішення Вовчанського районного суду Харківської області від 28 листопада 2016 року по цій справі. Рішенням суду апеляційної інстанції визнаний припиненим договір оренди земельної ділянки № 149 від 4 грудня 2009 року, укладений між ОСОБА_1 та Вовчанською міською радою Харківської області, площею 0,1000 га, розташованої на території Вовчанської міської ради Харківської області по АДРЕСА_1, в частині орендаря ОСОБА_1 . Суд апеляційної інстанції зазначив, що до особи, якій перейшло право власності на нежитлові будівлі, які знаходяться на орендованій земельній ділянці, також переходить і право оренди на цю земельну ділянку. Тобто, з 27 серпня 2014 року платником земельного податку з земельної ділянки, на якій знаходиться придбаний об`єкт нерухомості, є гр. ОСОБА_2 .
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
8. В доводах касаційної скарги контролюючий орган цитує норми матеріального та процесуального права, перелічує порушення, які на його думку допущено позивачем та вказує на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій окремих положень Земельного кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), а також того, що до контролюючого органу не надходила інформація щодо розірвання договору оренди земельної ділянки № 149 від 4 грудня 2009 року, укладеного між ОСОБА_1 та Вовчанською міською радою Харківської області, що у своїй сукупності призвело до неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушень норм процесуального права при прийнятті рішення.
9. Позивачем відзиву (заперечень) на касаційну скаргу надано не було.
10. Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року №2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
11. Податковий кодекс України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин):
11.1. Пункт 287.1 статті 287.
Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.
11.2. Пункт 288.1 статті 288.
Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.
Форма надання інформації затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної податкової політики.
12. Земельний кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):
12.1. Частини перша та друга статті 120.
У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.