ПОСТАНОВА
Іменем України
11 червня 2020 року
Київ
справа №201/2067/17(2-а/201/95/17)
адміністративне провадження №К/9901/23506/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Кашпур О.В.,
суддів - Радишевської О.Р., Смоковича М.І.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу №201/2067/17
за позовом ОСОБА_1 до інспектора роти 2 батальйону Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції у м. Дніпрі Мартинець П.В. про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2017 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого Сафронової С.В., суддів Мельника В.В., Чепурнова Д.В.
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог
1. У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила:
- визнати протиправними дії відповідача та Управління патрульної поліції у м. Дніпрі, пов`язані із винесенням постанови серії АР № 017053 від 09.01.2017 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі;
- скасувати постанову серії АР № 017053 від 09.01.2017 року, винесену Інспектором роти № 2 батальйону Управління патрульної поліції у м. Дніпрі Департаменту патрульної поліції Мартинець П.В., про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі та закрити справу про адміністративне правопорушення.
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що постанова є необґрунтованою. Позивач стверджує, що було порушено вимоги статті 268 КУпАП, зокрема місце розгляду. Також, інспектором не були з`ясовані обставини, які вказували б на наявність в її діях складу правопорушення. Зазначає, що перед початком поїздки пересвідчилась, що ліхтарі функціонують, ліва фара перестала горіти саме в ході руху, про що вона дізналася під час зупинки інспектором поліції.
ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
3. Постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27 лютого 2017 року позов задоволено частково: визнано незаконними дії інспектора роти 2 батальйону Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції у м. Дніпрі Мартинець П.В. щодо складання постанови серії АР №017053 від 09 січня 2017 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 340 грн за порушення ч. 1 ст. 121 КупАП; скасовано постанову АР № 017053 від 09 січня 2017 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 340 грн за порушення ч. 1 ст. 121 КупАП; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
4. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не надав будь-яких доказів на підтвердження правомірності свого рішення щодо притягнення позивачки до адміністративної відповідальності. Суд першої інстанції вказував, що можливо керувати транспортним засобом з несправним світловим покажчиком за умови дотримання певних правил. Суд, з посиланням на Рішення Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року №5-рп/2015, дійшов висновку, що дії відповідача щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно позивача на місці зупинки транспортного засобу є протиправними, а постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню.
5. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2017 року скасовано постанову Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27 лютого 2017 року, прийнято нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
6. Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що позивачка не заперечувала проти того, що 09.01.2017 о 18:20 год. в темну пору доби, у транспортного засобу, яким вона керувала, не працювала ліва фара в режимі близького світла, а тому відповідачем правомірно було прийнято постанову, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності.
ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. Не погоджуючись із постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2017 року, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначене судове рішення суду апеляційної інстанцій та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
8. Касаційна скарга обґрунтована тим, що позивачка не порушувала правил дорожнього руху і умислу на керування транспортним засобом з непрацюючою лівою фарою в режимі ближнього світла в темну пору доби не мала. Також посилається на Рішення Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року №5-рп/2015 та зазначає, що відповідачем протиправно не було складено протокол про адміністративне правопорушення.
ІV. Позиція інших учасників справи.
9. Відповідач не скористався правом на подання до суду відзиву на касаційну скаргу.
V. Рух справи у суді касаційної інстанції
10. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2017 року.
11. За результатом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано 29 квітня 2020 року для розгляду колегії суддів у складі: Кашпур О.В. (головуючого судді), Радишевській О.Р., Смоковичу М.І. на підставі розпорядження в.о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду Н.Деревицької від 29 квітня 2020 року №699/0/78-20.
12. Ухвалою Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 13 травня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 прийнято до провадження.
13. Ухвалою Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 10 червня 2020 року справу призначено до розгляду в попередньому судовому засіданні на 11 червня 2020 року.
VI. Стислий виклад обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій
14. Як установлено судами першої та апеляційної інстанцій та вбачається з матеріалів справи, Інспектором роти № 2 батальйону Управління патрульної поліції у м. Дніпрі Департаменту патрульної поліції Мартинець П.В. 09.01.2017 винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення, відповідно до якої, ОСОБА_1, керуючи транспортним засобом "Mazda CX-7" номерний знак НОМЕР_1, 09.01.2017 року о 18 год 20 хв та рухаючись по вулиці Космонавта Комарова у м. Дніпро не дотримувалась режиму роботи світлових приладів, не горіла ліва фара в режимі близького світла в темну пору доби, чим порушила вимоги п. 31.4.3 "в" Правил дорожнього руху, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП".
VIІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ
15. Конституція України.
Частина друга статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
16. Кодекс адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017 року)
Частина друга статті 2. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Частина третя статті 2. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.