ПОСТАНОВА
Іменем України
11 червня 2020 року
Київ
справа №803/1817/16
адміністративне провадження №К/9901/31801/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Олендера І.Я.,
суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2017 (судді: Гулид Р.М. (головуючий), Кузьмич С.М., Улицький В.З.) у справі №803/1817/16 за позовом Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків,
У С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Луцька об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Волинській (далі - позивач, контролюючий орган) звернулась до суду з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач, Підприємець) про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна Підприємця.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не допустив посадових контролюючого органу до проведення планової виїзної документальної перевірки 28.11.2016, 29.11.2016, та щоденно з 06.12.2016 по 09.12.2016, у зв`язку з чим 12.12.2016 на підставі підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України прийнято рішення про застосування адміністративного арешту майна Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 . У зв`язку з зазначеним контролюючий орган просить підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна Підприємця.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 27.01.2017 позов задоволено, підтверджено обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна платника податків - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, застосованого рішенням Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 12.12.2016.
Рішення обґрунтовано тим, що оскільки позивачем не було допущено посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки, то відповідно контролюючий орган правомірно застосовано умовний адміністративний арешт майна платника податків Підприємця, згідно із рішенням від 12.12.2016, а тому вимога щодо підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків є обґрунтованою та підлягає до задоволення.
4. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2017 рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду обґрунтовано висновком про те, що в ході розгляду справи не встановлено відмови платника податків від проведення документальної перевірки та не допуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2017 та залишити в силі Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 27.01.2017.
6. Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом 14.11.2016 прийнято наказ №1244 "Про проведення планової виїзної документальної перевірки" Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 22.01.2014 по 31.12.2015. Підставою для проведення перевірки в наказі зазначено п. 77.1, п.77.4 ст. 77 Податкового кодексу України та план-графік проведення документальних перевірок суб`єктів підприємницької діяльності на IV квартал 2016 року.
28.11.2016 контролюючим органом видано направлення №1200 та №1201 на проведення документальної планової виїзної перевірки Підприємця .
На підставі вказаних наказу та направлень на перевірку, які були направлені на адресу позивача, посадовими особами контролюючого органу 28.11.2016, 29.11.2016, 06.12.2016, 07.12.2016, 08.12.2016 та 09.12.2016 було здійснено вихід за місцем проживання та за місцем розташування об`єкту оподаткування - бару " ІНФОРМАЦІЯ_1 ": АДРЕСА_1, з метою здійснення планової виїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 22.01.2014 року по 31.12.2015 року.
Згідно актів про не допуск та відмову від проведення документальної планової виїзної перевірки від 06.12.2016 №1268/10/03-13-13-01, від 07.12.2016 №1269/10/03-13-13-01, від 08.12.2016 №1283/10/03-13-13-01 та від 09.12.2016 №1286/10/03-13-13-01 при виході за вищевказаною юридичною адресою, де знаходиться приватний житловий будинок, вхід був обмежений через те, що вхідні ворота та хвіртка були замкнені, на телефонні дзвінки ніхто не відповідав. При виході за місцем здійснення торгівлі підакцизними товарами 06.12.2016 бармен повідомила, що не володіє інформацією про місцезнаходження ОСОБА_1, а 09.12.2016 року бар "ІНФОРМАЦІЯ_1 " був зачинений.
Враховуючи обставини, зафіксовані в складених актах про неможливість доступу до проведення документальної планової виїзної перевірки, заступником начальника Луцької ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області на підставі пп. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України 12.12.2016 було прийнято рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.
Предметом позову є підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна відповідача.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
8. У доводах касаційної скарги позивач цитує норми матеріального та процесуального права та зазначає, що судом апеляційної інстанції невраховано факту неможливості проведення перевірки, що зафіксовано у відповідних актах. Вказане свідчить про обґрунтованість накладення адміністративного арешту на майно позивача.
9. Відповідач не реалізував своє процесуальне право щодо подання відзиву на касаційну скаргу позивача.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
10. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):
10.1. Підпункт 20.1.4 пункту 20.1 статті 20.
Контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
10.2. Пункт 75.1 статті 75.
Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
10.3. Пункт 77.6 статті 77.
Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.
10.4. Пункт 81.1 статті 81.
Посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.
При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.
У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.