ПОСТАНОВА
Іменем України
11 червня 2020 року
Київ
справа №816/1895/18
адміністративне провадження №К/9901/67282/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Кашпур О.В., Смоковича М.І.
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу №816/1895/18
за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Полтавської митниці Державної фіскальної служби про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період затримки виконання рішення суду, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Полтавської митниці Державної фіскальної служби України на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19 липня 2018 року, постановлене в складі: головуючого судді Удовіченка С.О., і постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2018 року, ухвалену в складі колегії суддів: головуючого судді Спаскіна О.А., суддів Любчич Л.В., Калитки О.М.,
УСТАНОВИВ:
І. Обставини справи
1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Полтавської митниці Державної фіскальної служби України (далі - відповідач-1, Полтавська митниця ДФС України), Державної фіскальної служби України (далі - відповідач-2, ДФС України) із вимогами: стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу на загальну суму 93943,12 грн за час затримки виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 серпня 2016 року за період із 08 серпня 2016 року по 14 січня 2018 року, стягнути з ДФС України, Полтавської митниці ДФС України на користь позивача 5000 грн відшкодування витрат на правову допомогу.
2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.08.2016 у справі №826/24337/15, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2016 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.06.2017, його було поновлено на посаді начальника Полтавської митниці ДФС України та стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу. Однак у частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Полтавської митниці ДФС України рішення суду було виконане 15.01.2018 шляхом видання наказу №56-о, тобто лише через 1 рік і 2 місяці від дати набрання законної сили постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.08.2016. З огляду на зазначене позивач змушений звернутися до суду з цим позовом про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в загальній сумі 93943,12 грн.
3. Відповідачі проти позову заперечували, зазначили, що на виконання судового рішення у справі №826/24337/15 наказом ДФС України від 15.01.2018 №56-0 "Про виконання рішення суду" скасовано наказ ДФС України від 26.10.2015 №3406-о "Про звільнення ОСОБА_1 " та поновлено останнього на посаді начальника Полтавської митниці ДФС України. Відповідно до правової позиції, викладеної Верховним Судом України у постанові від 01.07.2015 у справі №6-435цс15, затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі слід вважати невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин. Проте в матеріалах позовної заяви відсутня інформація про звернення ОСОБА_1 з відповідною заявою до ДФС України про поновлення на роботі, що свідчило б про його бажання бути поновленим на роботі. Також позивачем не зазначено щодо встановлення виконавчою службою строку для подачі звіту про виконання судового рішення.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
4. У період до 26.10.2015 ОСОБА_1 обіймав посаду начальника Полтавської митниці ДФС України.
5. Наказом голови ДФС України Насірова Р.М. від 26.10.2015 №3406-о ОСОБА_1 звільнено з посади начальника Полтавської митниці ДФС України з підстав, передбачених Законом України "Про очищення влади" (том 1, а.с. 97 зі звороту).
6. Не погодившись із зазначеним наказом, ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до ДФС України, Голови ДФС України Насірова Р.М., Полтавської митниці ДФС України про визнання протиправним і скасування наказу від 26.10.2015 №3406-о, поновлення на посаді начальника Полтавської митниці ДФС України, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, звернення до негайного виконання постанови в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у межах суми стягнення за один місяць.
7. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.08.2016 у справі №826/24337/15, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2016 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.06.2017, позов ОСОБА_1 задоволено: визнано протиправним і скасовано наказ ДФС України від 26.10.2015 №3406-о; поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Полтавської митниці ДФС України; стягнуто з Полтавської митниці ДФС України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 49195,84 грн; допущено до негайного виконання постанову в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Полтавської митниці ДФС України, стягнення з Полтавської митниці ДФС України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць, що становить 5416,32 грн (том 1, а.с. 23-43).
8. Відповідно до норм Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України; у редакції, чинній до 15.12.2017) постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.08.2016 у справі №826/24337/15 набрала законної сили 10.11.2016.
9. Водночас у частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Полтавської митниці ДФС України, стягнення з Полтавської митниці ДФС України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць, що становить 5416,32 грн, постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.08.2016 у справі №826/24337/15 підлягала негайному виконанню.
10. Як свідчать матеріали справи, наказом в.о. голови ДФС України Продана М.В. від 15.01.2018 №56-о "Про виконання рішення суду", на виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.08.2016, скасовано наказ ДФС України від 26.10.2015 №3406-о "Про звільнення ОСОБА_1 " та поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Полтавської митниці ДФС України (том 1, а.с. 99).
11. Отже, фактично судове рішення у справі №826/24337/15 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Полтавської митниці ДФС України, яке підлягало негайному виконанню, було виконане лише 15.01.2018.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
12. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 19 липня 2018 року, яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2018 року, адміністративний позов задоволено частково: стягнуто з Полтавської митниці ДФС України на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу у зв`язку із затримкою виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 серпня 2016 року у справі №826/24337/15 за період із 09 серпня 2016 року по 14 січня 2018 року включно у загальному розмірі 93681 (дев`яносто три тисячі шістсот вісімдесят одна) грн 44 коп; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ДФС України на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн 00 коп.
13. Суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив із того, що відповідачі підставою, що зумовила несвоєчасне виконання судового рішення у справі №826/24337/15, вказують те, що позивач самостійно не звертався до ДФС України із відповідною заявою про поновлення на роботі, яка б свідчила про його бажання бути поновленим, а також на невстановлення органом виконавчої служби для ДФС України строку для подачі звіту про виконання судового рішення.
14. Ці доводи, на думку судів попередніх інстанцій, є безпідставними та необґрунтованими, оскільки норми Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не містять застережень з приводу того, що власник або уповноважений ним орган, не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив додаткових дій, як подання роботодавцю відповідної заяви про поновлення на роботі чи пред`явлення рішення до примусового виконання, що вказують на його бажання поновитися на роботі.
15. Довідками Полтавської митниці ДФС України визначено, що середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 261,68 грн (том 1, а.с. 20, 84). Кількість днів вимушеного прогулу ОСОБА_1 у зв`язку із затримкою виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.08.2016 у справі №826/24337/15 складає 359 днів, як встановлено довідкою головного бухгалтера (том 1, а.с. 85). Однак часом затримки виконання цього судового рішення є період із 09.08.2016 (наступний день за датою ухвалення рішення про поновлення позивача на посаді) по 14.01.2018 (день, що передував дню видання наказу про поновлення на роботі), тому суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що кількість днів вимушеного прогулу останнього становить не 359, а 358 днів.
16. Також судами попередніх інстанцій встановлено, що за період з 09.08.2016 по 14.01.2018 ОСОБА_1 не знаходився на обліку в підпорядкованих структурних підрозділах (органах) Державної служби зайнятості та не отримував допомоги по безробіттю.
17. Сторонами не заперечується та обставина, що Полтавська митниця ДФС України є окремою юридичною особою та має статус розпорядника бюджетних коштів нижчого рівня. Відповідно нарахування та виплату заробітної плати своїм працівникам проводить безпосередньо сама Полтавська митниця ДФС України.
18. Таким чином, ураховуючи розмір середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 та кількість днів вимушеного прогулу, розмір середньої заробітної плати останнього за час вимушеного прогулу у зв`язку із затримкою виконання судового рішення у справі №826/24337/15, який підлягає стягненню з Полтавської митниці ДФС України, складає 93681,44 грн (358 днів х 261,68 грн).
19. Стосовно вимоги позивача про стягнення з ДФС України, Полтавської митниці ДФС України на його користь витрат на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн, суди попередніх інстанцій вказали, що згідно із статтею 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
20. Розмір правової допомоги у справі №816/1895/18 у сумі 5000,00 грн визначений та узгоджений пунктом 6 договору від 01.06.2018 №11 на ведення адміністративної справи, який укладений між адвокатом Москаленком І.О. та клієнтом ОСОБА_1. (том 1, а.с.14). З метою підтвердження здійснення правової допомоги, наданої позивачу адвокатом Москаленком І.О. у цій справі, представник позивача надав до суду першої інстанції детальний розрахунок витрат (том 1, а.с.230). Оплата правової допомоги, згідно з договором від 01.06.2018 №11, підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера від 01.06.2018 (том 1, а.с. 16).
21. Заважаючи на викладене та ураховуючи підтвердження під час розгляду справи факту несвоєчасного виконання судового рішення у справі №826/24337/15 саме ДФС України, як повноважним органом, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про необхідність стягнення на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань останнього.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
22. У касаційній скарзі Полтавська митниця ДФС України, не погоджуючись із рішенням судів попередніх інстанцій, просить їх скасувати з підстав неправильного застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
23. Касаційну скаргу скаржник мотивує тим, що затримкою виконання рішення суду про поновлення на роботі слід вважати невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин.
24. Водночас під час судового розгляду справи позивачем не доведено факту звернення з відповідною заявою до ДФС України про поновлення на роботі, що, на думку скаржника, не дає підстав стверджувати про наявність у останнього бажання (волевиявлення) щодо такого поновлення.
25. Щодо стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу скаржник зазначив, що матеріали справи не містять належних доказів обґрунтування понесених витрат на послуги адвоката. Позивачем також не вказано будь-яких доводів у підтвердження наданого ним розрахунку з наведеною детальною калькуляцією вартості послуг.
26. Скаржник звертає увагу, що позовна заява у цій справі та відзив на апеляційну скаргу підписані ОСОБА_1. Жодних доказів того, що такі документи були складені саме представником позивача матеріали справи не містять. Таких відомостей не містить і наданий представником позивача договір про надання адвокатських послуг.
27. За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 грудня 2018 року касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Бевзенку В.М., суддям Данилевич Н.А., Желтобрюх І.Л.
28. Ухвалою Верховного Суду від 17 січня 2019 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.
29. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду - від 08 травня 2020 року №766/0/78-20, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача в цій справі, призначений повторний автоматизований розподіл указаної касаційної скарги.
30. За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 травня 2020 року касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Кашпур О.В., Смоковичу М.І.
31. Позивач скористався своїм правом і надіслав до суду відзив на касаційну скаргу, у якому, посилаючись на висновки та установлені судами попередніх інстанцій обставини, просив відмовити в її задоволенні, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.
V. Джерела права та акти їхнього застосування
32. 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15.01.2020 №460-XI "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон №460-XI), яким до окремих положень КАС України унесені зміни.
33. Водночас пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №460-XI передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
34. З урахуванням викладеного, розглядаючи цю справу, Суд керується положеннями КАС України, що діяли до набрання чинності змін, унесених Законом №460-IX.
35. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
36. Згідно із частиною п`ятою статті 124 Конституції України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) судові рішення є обов`язковими для виконання на всій території України.