ПОСТАНОВА
Іменем України
11 червня 2020 року
Київ
справа №2340/3029/18
адміністративне провадження №К/9901/8818/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді: Губської О.А.,
суддів: Білак М.В., Кашпур О.В.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 2340/3029/18
за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа - Головне територіальне управління юстиції у Черкаській області про стягнення середнього заробітку, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2018 року (головуючий суддя: Паламар П.Г.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2019 року (колегія суддів: головуючий суддя: Собків Я.М., судді: Степанюк А.Г., Файдюк В.В.),
ВСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. Позивач звернулася до суду з позовом до Міністерства юстиції України, третя особа - Головне територіальне управління юстиції у Черкаській області, в якому просила:
стягнути з Міністерства юстиції України на її користь середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 08 червня 2016 року по 31 липня 2018 року в сумі 406673, 23грн.
1.1. Позов обґрунтовано тим, що рішенням суду позивача поновлено на роботі з 13 травня 2015 року та стягнуто на її користь з Міністерства юстиції України середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з травня 2015 року по 07 червня 2016 року в сумі 71428,50грн. Однак, станом на час розгляду справи Міністерством юстиції України рішення суду не виконано та не вчинено дії щодо поновлення позивача на посаді. Позивач вважає, що у зв`язки з цим має право на стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 Кодексу законів про працю України, Порядку № 100, Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку № 159.
ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
2. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2019 року, адміністративний позов задоволено повністю.
2.1. Стягнуто з Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки в поновленні на роботі за період з 08 червня 2016 року по 31 липня 2018 року включно у розмірі 406673,23 грн.
2.2. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з встановленого факту затримки з вини відповідача виконання судового рішення про поновлення позивача на посаді та визнав наявними підстави для стягнення на її користь середнього заробітку за весь час затримки.
ІІІ. Касаційне оскарження
3. Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального та матеріального права, просить скасувати ці судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
3.1. В обґрунтування касаційної скарги вказує, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки, на його думку, в спірних правовідносинах не підлягає застосуванню коефіцієнт коригування при обчисленні середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі. Також вважає безпідставним витребування судом довідки про розмір середньої заробітної плати за прирівняними посадами до посади, з якої позивач був звільнений. Крім цього, зазначає про безпідставне неврахування судами під час обрахунку суми середнього заробітку, який підлягає стягненню на користь позивача, виплат, які позивач отримувала за час затримки виконання судового рішення. Вказує про помилкове встановлення судами факту наявності вини Міністерства юстиції України у невиконанні рішення суду про поновлення позивача на посаді, оскільки судове рішення оскаржувалось в касаційному порядку з підстави неоднакової судової практики в подібних правовідносинах, а тому Міністерство не повинне було під час очікування остаточного судового рішення поновлювати позивача на посаді. Після ухвалення Верховним Судом постанови від 19 червня 2018 року, наказом від 27 серпня 2018 року позивач була поновлена на посаді, на її користь проведено примусове списання коштів. При цьому, позивач не зверталася до органів державної виконавчої служби з метою примусового виконання судового рішення, тому висновок судів попередніх інстанцій про наявність з боку відповідача протиправної бездіяльності щодо невиконання судового рішення про поновлення її на роботі не відповідає дійсності. Водночас, вказує, що спірне питання мало вирішуватись позивачем в порядку виконання судового рішення та у строки, визначені статтею 373 Кодексу адміністративного судочинства України, а не шляхом звернення до суду з новим позовом.
4. Позивач подала відзив на касаційну скаргу, за змістом якого висловила незгоду з викладеними відповідачем в скарзі доводами та повідомила свою думку про правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо підстав для задоволення позову, просила судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
IV. Встановлені судами фактичні обставини справи
5. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2016 року скасовано наказ Міністерства юстиції України від 12 травня 2015 року №1498/к "Про звільнення ОСОБА_1 " та поновлено позивача на посаді заступника начальника Головного управління юстиції у Черкаській області з 13 травня 2015 року.
6. Також, цим судовим рішенням стягнуто з Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 13 травня 2015 року по 07 червня 2016 року в сумі 71428,50 грн. (без урахування обов`язкових податків та зборів, які повинні з неї утримуватись).
7. Вказана постанова суду в частині поновлення на посаді та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць допущена до негайного виконання.
8. Проте, поновлення позивача на посаді здійснено на підставі наказу від 27 серпня 2018 року № 3277/к "Про поновлення", за змістом якого її поновили на посаді заступника начальника Головного управління юстиції у Черкаській області з 13 травня 2015 року на підставі постанови Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі №823/1293/15, постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2016 року у справі № 823/1293/15.
9. Водночас, до трудової книжки позивача НОМЕР_1 запис на підставі наказу про її поновлення на посаді на виконання рішення суду не внесено.
10. Крім того, ОСОБА_1 не виплачено заробітну плату за час вимушеного прогулу та середній заробіток за час затримки виконання судового рішення.
11. Позивач, вважаючи такі дії відповідача протиправними, а також вважаючи, що порушено її права на отримання середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення, звернулася з цим позовом до суду.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
12. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
13. Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
14. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
15. За приписами статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
16. Частинами першою, другою, шостою статті 43 Конституції України визначено право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
17. Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини (абзац 1 статті 1 Кодексу законів про працю України).
18. Відповідно до статті 3 Кодексу законів про працю України, законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
19. Відповідно до частини сьомої статті 235 Кодексу законів про працю України, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
20. Згідно зі статтею 236 Кодексу законів про працю України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
21. Порядок обчислення середнього заробітку для визначення оплати вимушеного прогулу визначений у Порядку №100.
22. Згідно з пунктом 5 Порядку №100, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
23. Відповідно до пункту 8 Порядку №100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
24. Згідно з пунктом 10 Порядку №100, зокрема, у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. На госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей.
25. Виходячи з відкоригованої таким чином заробітної плати у розрахунковому періоді, за встановленим у пунктах 6, 7 і 8 розділу IV Порядку №100 визначається середньоденний (годинний) заробіток. У випадках, коли підвищення тарифних ставок і окладів відбулось у періоді, протягом якого за працівником зберігався середній заробіток, за цим заробітком здійснюються нарахування тільки в частині, що стосується днів збереження середньої заробітної плати з дня підвищення тарифних ставок (окладів).
26. Відповідно до частин другої, третьої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
27. Згідно зі статтею статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
28. Пунктом 3 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.
VI. Позиція Верховного Суду
29. Перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд виходить із такого.
30. Приписами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.