ПОСТАНОВА
Іменем України
11 червня 2020 року
Київ
справа №2140/1780/18
адміністративне провадження №К/9901/2405/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Губської О. А.,
суддів: Білак М. В., Калашнікової О. В.,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу №2140/1780/18
за позовом ОСОБА_1 до Генічеського районного суду Херсонської області, третя особа - Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Херсонській області, про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2018 року, прийняту у складі колегії суддів: Крусяна А.В.,(головуючий), Градовського Ю.М., Яковлєва О.В.,
І. Суть спору
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Генічеського районного суду Херсонської області, третя особа - Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Херсонській області (далі - ДАС України у Херсонській області, третя особа), в якому просив:
1.1. визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови у внесенні до його трудової книжки запису про визнання недійсним запису №22 від 03 травня 2012 року з приводу звільнення його з посади судді Генічеського районного судді за порушення присяги судді;
1.2. зобов`язати відповідача здійснити запис про недійсність запису №22 від 03 травня 2012 року відповідно до положень пункту 2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58 або видати дублікат трудової книжки без запису про звільнення його за порушення присяги;
1.3. визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо вчинення дій по поновленню позивача на посаді судді Генічеського районного суду Херсонської області (зарахування до штату суддів цього суду) та зобов`язати прийняти таке рішення;
1.4. зобов`язати зарахувати до його стажу роботи на посаді судді Генічеського районного суду Херсонської області період роботи з 03 травня 2012 року по день видання наказу про зарахування його до штату суддів Генічеського районного суду Херсонської області.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскільки всі судові інстанції, включаючи Європейський Суд з прав людини та Верховний Суд, прийшли до висновку про те, що ОСОБА_1 було звільнено протиправно, він, як незаконно звільнена особа, поновлюється на попередній посаді, зокрема, на посаді судді Генічеського районного суду Херсонської області.
2.1. Позивачем зауважено, що в даному випадку мова не йде про його призначення на посаду судді, на яку він був призначений в установленому чинним на той час законодавством порядку, а йдеться про відновлення його статусу у зв`язку з незаконними діями суб`єктами владних повноважень, які призвели до його незаконного звільнення та у зв`язку з цим внесення відповідних записів в належну йому трудову книжку.
2.2. Крім цього, позивач зазначає, що голова Генічеського районного суду Херсонської області, посилаючись на відсутність формулювання в постанові Верховного Суду від 13 лютого 2018 року порядку та механізму поновлення його на попередній посаді, ухилився від вчинення дій щодо відновлення його порушених прав і така бездіяльність відповідача, на його думку, є протиправною та такою, що порушує його конституційні права.
3. Відповідач та третя особа позов не визнали. У запереченнях проти позову наполягали на безпідставності позовних вимог та просили відмовити в їх задоволенні.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
4. ОСОБА_1 рішенням XXII сесії Херсонської обласної ради народних депутатів №238 від 26 січня 1993 року був призначений на посаду судді Генічеського районного суду Херсонської області.
5. 31 липня 1993 року позивач склав присягу судді.
6. Постановою Верховної Ради України № 731-IV від 17 квітня 2003 року обраний суддею цього ж суду безстроково.
7. На засіданні Вищої ради юстиції 24 січня 2012 року розглянуто пропозицію члена Вищої ради юстиції від 26 вересня 2011 року про внесення подання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Генічеського районного суду Херсонської області за порушення присяги судді і прийнято рішення про внесення такого подання до Верховної Ради України.
8. 20 лютого 2012 року подання Вищої ради юстиції про звільнення ОСОБА_1 з посади судді направлено Головою Вищої ради юстиції до Верховної Ради України.
9. Верховна Рада України 12 квітня 2012 року прийняла постанову від 12 квітня 2012 року № 4639-VI про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Генічеського районного суду Херсонської області за порушення присяги.
10. Європейським Судом з прав людини 19 січня 2017 року було прийнято рішення у справі "Куликов та інші проти України" (заява №5114/09 та 17 інших, в тому числі і заява позивача №65207/12) (KULYKOV AND OTHERS v. UKRAINE (Applicationsnos. 5114/09 and 17 others - seeappendedlist), яким визнав порушення Україною стосовно позивача положень ст. 6 § 1 та 8 Конвенції.
11. Згідно з вимогами частини 2 статті 44 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод рішення набуло статусу остаточного 19 квітня 2017 року.
12. Постановою Верховного Суду України від 03 липня 2017 року скасовано постанову Вищого адміністративного суду України від 05 червня 2012 року про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до Верховної Ради України про скасування постанови про його звільнення з посади судді, та справу направлено на новий розгляд до цього ж суду.
13. Рішенням Верховного Суду від 13 лютого 2018 року позов ОСОБА_1 задоволений частково; визнано протиправною та скасовано Постанову Верховної Ради України від 12 квітня 2012 року №4639-VI про звільнення його з посади судді Генічеського районного суду Херсонської області за порушення присяги; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
14. Також судами встановлено, що трудові відносини позивача з Генічеським районним судом, згідно запису в трудовій книжці, припинені наказом в.о. керівника апарату Генічеського районного суду Херсонської області від 03 травня 2012 року, виданого на підставі постанови Верховної Ради України від 12 квітня 2012 року № 4639-VI.
15. 20 серпня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до голови Генічеського районного суду Херсонської області з заявою про поновлення на посаді судді.
16. Листом Генічеського районного суду Херсонської області №01-18/91/2018 від 22 серпня 2018 року ОСОБА_1 повідомлено, що питання поновлення на посаді судді не було предметом судового провадження. В рішенні суду не прописаний порядок та механізм поновлення на роботі, тому правових підстав щодо зарахування позивача до штату Генічеського районного суду Херсонської області немає.
17. Вважаючи підстави свого звільнення з посади судді незаконними, а наказ про звільнення, виданий Генічеським районним судом Херсонської області, втратив чинність (є недійсним), так само як і запис у трудовій книжці про його звільнення, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
18. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2018 року позов задоволено.
18.1. Визнано протиправною бездіяльність Генічеського районного суду Херсонської області щодо не поновлення ОСОБА_1 на посаді судді Генічеського районного суду Херсонської області.
18.2. Поновлено ОСОБА_1 на посаді судді Генічеського районного суду Херсонської області.
18.3. Визнано протиправною бездіяльність Генічеського районного суду Херсонської області щодо відмови у внесенні запису в належну ОСОБА_1 трудову книжку про визнання запису № 22 від 03 травня 2012 року, здійсненого в.о. керівника апарату Генічеського районного суду Херсонської області про звільнення позивача з посади судді за порушення присяги судді, недійсним.
18.4. Зобов`язано Генічеський районний суд Херсонської області здійснити запис про недійсність запису № 22 від 03 травня 2012 року відповідно до положень пункту 2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29 липня 1993 року № 58.
18.5. Зобов`язано Генічеський районний суд Херсонської області зарахувати ОСОБА_1 у стаж роботи на посаді судді Генічеського районного суду Херсонської області період роботи з 03 травня 2012 року по день видання наказу про зарахування ОСОБА_1 до штату суддів цього суду.
18.6. Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді судді Генічеського районного суду Херсонської області допущено до негайного виконання.
18.7. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки постанова Верховної Ради України, яка прийнята із порушення норм чинного на той час законодавства та без належного дотримання принципів незалежності та неупередженості, скасована, тому бездіяльність Генічеського районного суду Херсонської області щодо не поновлення ОСОБА_1 на посаді судді є протиправною, а тому позовна вимога про поновлення на посаді судді Генічеського районного суду Херсонської області підлягає задоволенню.
19. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2018 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.
19.1. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нову постанову про відмову в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції зазначив, що питання про поновлення позивача на посаді судді має бути вирішене у спосіб, встановлений чинним законодавством на даний час, тобто Вищою радою правосуддя, як єдиним компетентним органом, повноважним приймати рішення щодо призначення суддів на посади.
19.2. Судом апеляційної інстанції зазначено, що наявність лише судового рішення, яким скасовано постанову Верховної Ради України про звільнення судді із займаної посади, не є достатньою підставою для прийняття у зв`язку з цим головою суду рішення про поновлення судді на посаді та зарахування його до штату, оскільки прийняття такого рішення виходить за межі повноважень голови суду, визначених Законом України "Про судоустрій і статус суддів".
19.3. Крім цього, апеляційним судом вказано на те, що оскільки питання поновлення на посаді судді судовими органами України щодо позивача не вирішувалося, доказів звернення до Верховного Суду з заявами щодо встановлення способу та порядку виконання постанови Верховного Суду від 13 лютого 2018 року позивач суду не надав, тому ним обрано неналежний спосіб захисту своїх прав, які не можуть бути поновлені у межах даної справи.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
20. Позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення ним норм процесуального права, просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
20.1. В обґрунтування поданої касаційної скарги позивач посилається на те, що законодавство України гарантує йому саме відновлення попереднього юридичного стану, а не призначення на посаду судді.
20.2. Позивач звертає увагу на те, що декілька суддів із тих, що пройшли Європейський Суд з прав людини за таких самих обставин, наказом голови суду (без рішення адміністративних судів з таким, як у нього предметом спору) зараховані до штату суду, в якому раніше працювали і ніяких претензій до цих голів судів не заявлено, тобто, на думку скаржника, механізм поновлення незаконного звільненого судді на попередній посаді існує.
21. У відзивах на касаційну скаргу відповідач та третя особа проти її доводів заперечують, вважають, що суд апеляційної інстанції обґрунтовано залишив без задоволення позовні вимоги та просять відмовити у задоволенні касаційної скарги, залишив без змін оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції.
22. Ухвалою судді-доповідача Верховного Суду від 24 січня 2019 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
23. У зв`язку зі зміною спеціалізації та введення до іншої судової палати судді-доповідача Стрелець Т.Г. (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року №14), що унеможливлює її участь у розгляді касаційних скарг, розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду призначено повторний автоматизований розподіл касаційних скарг, зокрема, касаційної скарги у справі № 2140/1780/18 (провадження К/9901/24058/19).
24. Протоколом повторного автоматизованого розподілу від 06 червня 2019 року касаційну скаргу у справі №2140/1780/18 (провадження К/9901/24058/19) передано на розгляд колегії суддів у складі: Губська О.А. (головуючий суддя), судді: Білак М.В., Калашнікова О.В.
V. Джерела права й акти їх застосування (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
25. Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
26. Відповідно до положень статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
27. З метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди (стаття 125 Конституції України).
28. Згідно частини другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
29. Частиною першою статті 7 КАС України визначено, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
30. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, а також практика Європейського суду з прав людини є джерелом права в Україні.
31. Відносини, що виникають у зв`язку з обов`язком держави виконати рішення Європейського суду з прав людини у справах проти України регулюються Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
32. Відповідно до статті 2 вказаного Закону рішення Європейського суду з прав людини є обов`язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 зазначеної Конвенції.
33. Згідно статті 10 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" з метою забезпечення відновлення порушених прав стягувача, крім виплати відшкодування, вживаються додаткові заходи індивідуального характеру.
34. Додатковими заходами індивідуального характеру є: а) відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який стягувач мав до порушення Конвенції (restitutio in integrum); б) інші заходи, передбачені у рішенні Європейського суду з прав людини.