ПОСТАНОВА
Іменем України
11 червня 2020 року
Київ
справа №820/3333/18
провадження №К/9901/61675/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Білак М. В., Загороднюка А.Г.,
розглянув у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Червонозаводського районного суду м. Харкова, третя особа: голова Червонозаводського районного суду м. Харкова Шелест Інна Миколаївна, про визнання протиправним та скасування наказу, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04 липня 2018 року (суддя Сліденко А.В.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2018 року (судді Донець Л.О., Жигилій С.П., Бенедик А.П.),
І. Суть спору.
1. У травні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Червонозаводського районного суду м. Харкова, третя особа - голова Червонозаводського районного суду м. Харкова Шелест І.М. (далі - Голова суду), в якому просила визнати протиправним та скасувати наказ Червонозаводського районного суду міста Харкова № 02-12/491 від 26 грудня 2017 року "Про відрахування зі штату суду ОСОБА_1 ".
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначила, що у період з 29 серпня 2017 року по 16 березня 2018 року була на лікарняному, тому, відповідно до частини третьої статі 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП), не могла бути звільнена з посади судді. Зазначила також, що текст спірного наказу містить посилання на підстави звільнення, яких не передбачено рішеннями Вищої ради правосуддя. Окрім того, видання спірного наказу у період її тимчасової непрацездатності, яке настало до видання цього наказу, позбавив її гарантованого права на забезпечення за рахунок загальнообов`язкового державного соціального страхування.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
3. Указом Президента України від 10 лютого 2012 року № 83/2012 ОСОБА_1 призначена на посаду судді Червонозаводського районного суду міста Харкова вперше.
4. Відповідно до рішення Другої дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 20 лютого 2017 року № 283/дп/15-17, до позивача застосовано дисциплінарне покарання у вигляді внесення подання про звільнення з посади судді. Це рішення позивачка оскаржила до Вищої ради правосуддя.
5. Рішенням від 30 травня 2017 року № 1327/0/15-17 Вища рада правосуддя відхилила скаргу ОСОБА_1 .
6. Відтак Вища рада правосуддя прийняла рішення від 29 серпня 2017 року № 2560/0/15-17, яким звільнила позивачку з посади судді Червонозаводського районного суду міста Харкова на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.
7. Зазначене рішення Вищої ради правосуддя надійшло до Червонозаводського районного суду міста Харкова 12 вересня 2017 року.
8. На підставі цього рішення Вищої ради правосуддя та з посиланням на статтю 115 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Голова суду наказом від 26 грудня 2017 року № 02-12/491 відрахував позивачку зі штату Червонозаводського районного суду міста Харкова.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
9. Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 04 липня 2018 року позов задовольнив частково.
9.1. Визнав протиправним наказ Голови Червонозаводського районного суду міста Харкова Шелест Інни Миколаївни від 26 грудня 2017 року № 02-12/491 в частині фрази "у зв`язку із звільненням за вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді". У решті вимог - позов залишив без задоволення.
10. Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 15 серпня 2018 року залишив рішення суду першої інстанції без змін.
11. Суди першої та апеляційної інстанції зазначили, що прийняття рішення про звільнення з посади професійного судді віднесено до компетенції Вищої ради правосуддя, а не голови місцевого суду (у якому працює такий суддя).
12. Оскаржений наказ Голова суду видала на підставі рішення Вищої ради правосуддя від 29 серпня 2017 року № 2560/0/15-17; останнє і є тим рішенням, на підставі якого позивач звільнена з посади судді.
13. У цьому зв`язку суди попередніх інстанцій зауважили, що посилання на частину третю статті 40 КЗпП безпідставні, позаяк звільнення позивача з посади судді відбулось за рішенням Вищої ради правосуддя від 29 серпня 2017 року, тож на дату видання оскарженого наказу від 26 грудня 2017 року відсутні підстави для застосування вказаних норм.
14. Скасовуючи спірний наказ в частині зазначення підставою відрахування зі штату суду "вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді" суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходи з того, що голова суду безпідставно дозволив собі розширене тлумачення підстав звільнення судді, перейнявши на себе в такий спосіб повноваження давати юридичну кваліфікацію діям особи на посаді судді. На думку судів попередніх інстанцій, єдиною підставою для відрахування позивачки зі штату суду було рішення Вищої ради правосуддя від 29 серпня 2017 року № 2560/0/15-17 і цим мав би обмежитися Голова суду, видаючи спірний наказ.
IV. Касаційне оскарження
15. У касаційній скарзі позивачка, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог та постанову суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
16. Переконує, що суддя, перебуваючи на посаді і будучи зарахованим в штат суду, є працівником і перебуває у трудових відносинах із судом, в якому працює. Виникнення і припинення трудових відносин судді із судом, в якому суддя працює, спричиняє наказ голови суду про зарахування до штату суду та, відповідно, про відрахування зі штату цього суду.
17. Тож позивач вважає, що виникнення трудових відносин (як судді) пов`язане не з Указом Президента України, яким її призначено на посаду судді, а саме з виданням наказу голови суду про зарахування до штату суду, адже з цього моменту вона почала отримувати заробітну плату, сплачувати податки, страхові внески (за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням), розпочався її трудовий і страховий стаж, відтак вона набула право на соціальні виплати за загальнообов`язковим державним страхуванням, тобто виникли безпосередньо трудові відносини і пов`язані з ними трудові і соціальні гарантії. Наголосила, що без наказу про зарахування до штату суду Указ Президента України про призначення на посаду не породжував би трудових відносин.
18. Таким самим чином припинення трудових відносин також пов`язані з виданням наказу голови суду про відрахування зі штату суду. До цього часу суддя перебуває у трудових відносинах, триває її трудовий і страховий стаж, відповідно вона є застрахованою особою (за загальним загальнообов`язковим державним страхуванням) і має право на встановлені гарантії соціального захисту.
19. Позивач зазначила, що рішення Вищої ради правосуддя про звільнення з посади судді і наказ голови суду про відрахування судді зі штату суду є взаємопов`язаними юридичними фактами, які в поєднанні утворюють єдину підставу для припинення трудових відносин. Ці два юридичні факти роз`єднані в часі, але тільки в сукупності створюють правові наслідки (йдеться про припинення повноважень судді).
20. Спираючись на такі міркування позивач переконує, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення КЗпП, зокрема статті 40 КЗпП про недопустимість звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності. Судів попередніх інстанцій не взяли цього до уваги при прийнятті судових рішень, тому їхні висновки в цій справі ґрунтуються на неправильному трактуванні і застосуванні норм матеріального права.
21. Зазначила також, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, розглянувши справу без її участі і без належного повідомлення про розгляд справи.
22. Ухвалою від 18 травня 2020 року суддя-доповідач призначив справу до розгляду в порядку попереднього судового засідання на 20 травня 2020 року. У день розгляду справи надійшло клопотання ОСОБА_1 (засобами електронного зв`язку) про зупинення провадження у цій справі, у зв`язку з чим касаційний розгляд цієї прави (по суті спору) не відбувся. Ухвалою від 26 травня 2020 року колегія суддів відмовила у задоволенні згаданого клопотання, відтак призначила розгляд цієї справи (у попередньому судовому засіданні) на 10 червня 2020 року.
23. Через те, що 10 червня 2020 року один із суддів, який входить до складу колегії, перебував у відпустці, що зумовило необхідність замінити його в основному складі суду, визначеного для розгляду цієї справи, попереднє засідання перенесено на 11 червня 2020 року.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
24. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
25. За змістом пункту 4 частини першої статті 131 Конституції України в Україні діє Вища рада правосуддя, яка ухвалює рішення про звільнення судді з посади.
26. Відповідно до частини шостої статті 126 Конституції України підставами для звільнення судді <…> є 3) вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді; <…>.
27. Відповідно до частини першої статті 4 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII) судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.
28. Відповідно до частини першої статті 52 Закону № 1402-VIII суддею є громадянин України, який відповідно до Конституції України та цього Закону призначений суддею, займає штатну суддівську посаду в одному з судів України і здійснює правосуддя на професійній основі.