ПОСТАНОВА
Іменем України
11 червня 2020 року
Київ
справа №813/2488/17
провадження №К/9901/880/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Губської О. А., Єресько Л. О.,
розглянув у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Мостиського районного суду Львівської області, Територіального управління Державної судової адміністрації в Львівській області про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та за затримку розрахунку при звільненні, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2018 року, прийняте у складі: головуючого судді Гулькевич І. З., та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2018 року, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Старунського Д. М., суддів: Багрія В. М., Рибачука А. І.
І. Суть спору
1. У липні 2017 року ОСОБА_1 (надалі також ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Мостиського районного суду Львівської області, Територіального управління Державної судової адміністрації в Львівській області, в якому просив:
1.1. визнати протиправним і скасувати наказ в.о. голови Мостиського районного суду Львівської області № 55/к від 21 червня 2017 року "Про відрахування зі штату Мостиського районного суду Львівської області судді ОСОБА_1 ";
1.2. поновити його на посаді судді Мостиського районного суду Львівської області з дати незаконного звільнення ("відрахування зі штату суду"), тобто з 22 червня 2017 року;
1.3. зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації в Львівській області нарахувати і виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу з 22 червня 2017 року по дату поновлення на посаді судді Мостиського районного суду Львівської області;
1.4. зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації в Львівській області нарахувати і виплатити середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з 21 червня 2017 року по 30 червня 2017 року.
2. Обґрунтовуючи свої вимоги, зазначив, що 21 червня 2017 року в.о. голови Мостиського районного суду Львівської області ОСОБА_2 на підставі рішення Вищої ради правосуддя від 06 червня 2017 року № 1398/0/15-17 "Про відмову у внесенні подання Президентові України про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Мостиського районного суду Львівської області" видано наказ № 55/К "Про відрахування зі штату Мостиського районного суду Львівської області судді ОСОБА_1 " з 21 червня 2017 року у зв`язку із припиненням повноважень судді. Із вказаним наказом не погоджується, вважажаючи його протиправним, прийнятим із порушенням норм Закону України "Про судоустрій та статус суддів", законодавства про працю та таким, що підлягає скасуванню.
3. Відповідач Мостиський районний суд Львівської області позов не визнав, просив у його задоволенні відмовити. В обгрунтування заперечень посилався на положення пункту п`ятого статті 24 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", якими закріплено, що голова суду повідомляє Вищу кваліфікаційну комісію суддів України та Державну судову адміністрацію України, а також через веб-портал судової влади про вакантні посади суддів у суді у триденний строк з дня їх утворення. Зазначав, що інформація, розміщена на веб-сайті суду про відрахування ОСОБА_1 із штату суду, не містить конфіденційної інформації і є загальнодоступною.
4. Відповідач Територіальне управління позов також не визнав та зазначав, що відповідно до підпункту 2 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України повноваження суддів, призначених на посаду строком на пять років, припиняються із закінченням строку, на який їх було призначено. Такі судді можуть бути призначені на посаду судді в порядку, визначеному законом. У звязку із тим, що Вища рада правосуддя своїм рішенням від 06 червня 2017 року № 1398/0/15-17 у внесенні подання Президентові України про призначення позивача на посаду судді Мостиського районного суду Львівської області відмовила, повноваження судді припинилися та, відповідно, припинилися і трудові відносини між останнім та відповідним судом, в. о. голови суду Мостиського районного суду Львівської області прийнято наказ про відрахування позивача зі штату суду Мостиського районного суду Львівської області.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
5. Указом Президента України від 04 листопада 2009 року №904/2009 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Мостиського районного суду Львівської області строком на п`ять років. Строк повноважень судді закінчився 04 листопада 2014 року. 29 квітня 2014 року позивачем подано до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України заяву про рекомендацію його для обрання на посаду судді Мостиського районного суду Львівської області безстроково.
6. Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 26 грудня 2014 року №293/бо-14 позивача рекомендовано для обрання на посаду судді Мостиського районного суду Львівської області безстроково. Рекомендація разом з матеріалами 31 жовтня 2016 року надійшли до Вищої ради правосуддя та 15 листопада 2016 року передані члену Вищої ради правосуддя ОСОБА_3 для проведення перевірки.
7. Рішенням Вищої ради правосуддя №1398/0/15-17 від 06 червня 2017 року відмовлено у внесенні подання Президентові України про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Мостиського району суду Львівської області у зв`язку із виявленням обставин, що свідчать про невідповідність кандидата критерію доброчесності, професійної етики та є обставинами, які можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв`язку з призначенням вказаного судді на посаду.
8. 21 червня 2017 року на адресу Мостиського районного суду Львівської області надійшло рішення Вищої ради правосуддя від 06 червня 2017 року №1398/0/15-17 "Про відмову у внесенні подання Президентові України про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Мостиського району суду Львівської області".
9. Наказом в.о. голови Мостиського районного суду Львівської області від 21 червня 2017 року №55/к суддю ОСОБА_1 відраховано зі штату Мостиського районного суду Львівської області з 21 червня 2017 року.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
10. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2018 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2018 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
11. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що підставою для прийняття спірного рішення стали встановлені Вищою радою правосуддя обставини допущення позивачем поведінки, яка у питаннях моралі, етики та доброчесності не узгоджується з його публічним зобов`язанням сумлінно виконувати обов`язки судді, дотримуватися морально-етичних принципів поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді та принижують авторитет судової влади.
12. Так, Вищою радою правосуддя при прийнятті рішення про відмову у внесенні подання Президентові України про призначення позивача на посаду судді Мостиського районного суду Львівської області досліджувалися: лист Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю СБУ від 13 лютого 2017 року №14/5/2-497, постанова про відмову в порушенні кримінальної справи від 05 листопада 2012 року, постанова про порушення кримінальної справи від 05 вересня 2012 року, постанова про закриття кримінальної справи від 05 листопада 2012 року, висновок за результатами перевірки матеріалів щодо внесення подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді. За результатами дослідження вказаних документів Рада дійшла висновку про невідповідність вказаного кандидата критерію доброчесності та професійної етики та прийняла рішення від 06 червня 2017 року №1398/0/15-17 про відмову у внесенні подання Президентові України про призначення позивача на посаду судді Мостиського районного суду Львівської області.
13. Вказане рішення Вищої ради правосуддя від 06 червня 2017 року №1398/0/15-17 про відмову у внесенні подання Президентові України про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Мостиського районного суду Львівської області оскаржувалося останнім, проте, за наслідками розгляду рішенням Верховного суду України від 29 січня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя, третя особа - Вища кваліфікаційна комісія суддів України, про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії відмовлено повністю.
14. Суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність винесення наказу № 55/к від 21 червня 2017 року "Про відрахування судді ОСОБА_1 зі штату Мостиського районного суду Львівської області у зв`язку із припиненням повноважень суді", указуючи, що винесення такого наказу зумовлено припиненням повноважень позивача як судді та, відповідно, припиненням трудових відносин між ним та Мостиським районним судом Львівської області.
15. З огляду на встановлену судом правомірність оскаржуваного позивачем наказу, відмовлено в задоволенні у поновленні його на посаді судді Мостиського районного суду Львівської області та зобов`язанні Територіальне управління Державної судової адміністрації в Львівській області нарахувати і виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу.
16. Щодо позовної вимоги про зобов`язання Територіального управління Державної судової адміністрації в Львівській області нарахувати і виплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, з 21 червня 2017 року по 30 червня 2017 року, то суд дійшов висновку, що вказані вимоги не грунтуються на вимогах чинного законодавства, оскільки відповідно до положень статті 116 Кодексу законів про працю України якщо працівник в день звільнення не працював, то суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
17. Суд апеляційної інстанції з позицією суду першої інстанції погодився повністю та констатував, що указом Президента України від 04 листопада 2009 року № 904/2009 ОСОБА_1 призначено на посаду судді вперше строком на 5 років. При цьому продовження повноважень судді після спливу п`ятирічного строку не було безумовним. Процедура передбачала обрання судді безстроково Верховною Радою України. Відтак, Конституція України у редакції, що діяла на час призначення позивача на посаду судді, не гарантувала йому право на безстрокове обрання після закінчення строку повноважень, тобто повноваження ОСОБА_1 як судді припинено із спливом п`ятирічного річного терміну його призначення Президентом України 04 листопада 2014 року. Після 04 листопада 2014 року суддя ОСОБА_1 припинив здійснювати судочинство (розгляд справ) саме у зв`язку з відсутністю повноважень.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
18. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх рішення скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
19. В обґрунтування касаційної скарги, з поміж іншого, вказує на те, що в оскаржуваному наказі не зазначено жодної з передбачених законом підстав для припинення повноважень судді, а така підстава як "закінчення строку, на який суддю призначено" виключена із статті 126 Конституції України та Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у 2016 році. Указує, що Вищою радою правосуддя не виносилося жодного рішення про його звільнення як судді або про припинення повноважень як судді.
20. Вважаючи своє звільнення незаконним, стверджує про наявність законних підстав для поновлення його на посаді судді Мостиського районного суду Львівської області з дати незаконного звільнення, а саме: з 22 червня 2017 року, та задоволення вимог щодо зобов`язання Територіального управління Державної судової адміністрації в Львівській області нарахувати і виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу з 22 червня 2017 року по дату поновлення на посаді судді Мостиського районного суду Львівської області та середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з 21 червня 2017 року по 30 червня 2017 року.
21. Територіальне управління Державної судової адміністрації в Львівській області подало відзив на касаційну скаргу, в якому указує, що на виконання наказу в.о. голови Мостиського районного суду Львівської області № 55/к від 21 червня 2017 року "Про відрахування зі штату Мостиського районного суду Львівської області судді ОСОБА_1 " та відповідно до вимог Положення про територіальне управління Державної судової адміністрації України в Львівській області, затвердженого Головою Державної судової адміністрації України 25 вересня 2015 року, управлінням проведено позивачу виплату за невикористані відпустки. З приводу вимог щодо стягнення коштів за час затримки розрахунку при звільненні зазначає, що здійснити розрахунок з позивачем безпосередньо у день звільнення не виявлилося можливим, оскільки строк опрацювання органом Казначейства підтверджуючих факт взяття бюджетного зобов`язання документів визначається відповідною кількістю операційних днів.
22. Мостиський районний суд Львівської області правом подати відзив на касаційну скаргу не скористався.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
23. За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
24. 08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
25. Згідно з пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
26. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами Кодексу адміністративного судочинства України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.
27. Приписами частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
28. Відповідно до частини другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
29. Згідно положень статті 128 Конституції України (у редакції, чинній на момент призначення позивача на посаду судді та до закінчення строку, на який його призначено) перше призначення на посаду професійного судді строком на п`ять років здійснюється Президентом України. Всі інші судді, крім суддів Конституційного Суду України, обираються Верховною Радою України безстроково, в порядку, встановленому законом.
30. Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" (надалі Закон № 1401-VIII) внесено зміни до Конституції України, зокрема, пункт 1 частини першої статті 131 Конституції України викладено у такій редакції: "В Україні діє Вища рада правосуддя, яка: 1) вносить подання про призначення судді на посаду...".