ПОСТАНОВА
Іменем України
04 червня 2020 року
Київ
справа №П/811/2346/14
адміністративне провадження №К/9901/5734/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
за участю секретаря Томах О.О.
представника позивача - не прибув,
представника відповідача - Данілова С.О.
касаційну скаргу Кіровоградської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (правонаступник Головне управління ДПС у Кіровоградській області)
на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19.08.2014 (Головуючий суддя Нагібіна Г.П.)
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.08.2015 (Головуючий суддя Дурасова Ю.В., судді: Проценко О.А., Туркіна Л.П.)
у справі № П/811/2346/14
за позовом Приватного акціонерного товариства "Креатив"
до Кіровоградської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області
про скасування податкових повідомлень-рішень,-
В С Т А Н О В И В:
У липні 2014 року Приватне акціонерне товариство "Креатив" (далі - позивач, ПП "Креатив") звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Кіровоградської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (далі - відповідач, Кіровоградська ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області), в якому просило суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 17.03.2014 № 0000452202 та № 0000462202.
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19.08.2014, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.08.2015, адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19.08.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.08.2015 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Позивач процесуальним правом надати заперечення на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.01.2018 касаційну скаргу було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами відповідача, згідно із підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пунктів 79.1, 79.2 статті 79 Податкового кодексу України, на підставі наказу від 24.02.2014 № 354 була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПАТ "Креатив" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з контрагентами ПАТ "Імперія С" за період з 01.10.2013 по 31.10.2013, ТОВ ВКФ "ТСН" ЛТД за період з 01.10.2013 по 31.10.2013, ТОВ "Берилій Стандарт" за період з 01.10.2013 по 30.11.2013, ПП "Телеком Парк" за період з 01.11.2013 по 30.11.2013, за результатами якої складено акт від 28.02.2014 № 44/11-23-22-02/3114625 та зроблено висновок про порушення позивачем вимог пункту пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України в результаті чого підприємством завищено від`ємне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за жовтень 2013 року на суму 9 199 126,00 грн; пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 12 936 852,00 грн, в тому числі за листопад 2013 року на суму 12 936 852,00 грн.
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем 17.03.2014 прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000452202, яким зменшено розмір від`ємного значення з податку на додану вартість на суму 9 199 126 грн та № 0000462202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 19 405 278 грн, в тому числі 12 936 852 грн - за основним платежем та 6 468 426 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Як вбачається з акту перевірки від 28.02.2014 № 44/11-23-22-02/3114625 та доводів касаційної скарги підставою для визначення позивачу зазначених сум грошових зобов`язань слугували висновки перевіряючих про відсутність факту реальної поставки товарів на адресу позивача від ПАТ" Імперія С", ТОВ ВКФ "ТСН" ЛТД, ТОВ "Берилій Стандарт", ПП "Телеком Парк" з урахуванням реального часу здійснення операцій, відсутності управлінського і технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень тощо. Такі висновки ґрунтуються на отриманій відповідачем інформації від Кіровоградської ОДПІ про результати перевірки ПАТ "Імперія С" викладені у акті № 7/11-23-22-07/05513862 від 04.02.2014, від ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва про результати перевірки ПП "Телеком Парк" викладені у акті № 7/22-00/33367874 від 03.02.2014, від Кіровоградської ОДПІ про результати перевірки ТОВ ВКФ "ТСН" ЛТД викладені у акті № 13/11-23-22-07/13757147 від 12.02.2014, від Кіровоградської ОДПІ про результати перевірки ТОВ "Берилій Стандарт" викладені у акті № 36/11-23-22-07/38858093 від 14.02.2014.
Суд першої інстанції, висновки якого підтримав суд апеляційної інстанції та погоджується колегія суддів суду касаційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з такого.
Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.
Відповідно до пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Податкова накладна, згідно пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.