ПОСТАНОВА
Іменем України
10 червня 2020 року
м. Київ
справа №806/360/17
адміністративне провадження №К/9901/39596/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т. М.,
суддів: Бившевої Л. І., Хохуляка В. В.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Коростенської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду (суддя Семенюк М. М.) від 21 лютого 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду (головуючий суддя - Капустинський М. М., судді: Мацький Є. М., Шидловський В. Б.) від 30 травня 2017 року у справі № 806/360/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональний центр шляхобудівництва" до Коростенської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
У лютому 2017 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональний центр шляхобудівництва" (далі - ТОВ "Регіональний центр шляхобудівництва") звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Коростенської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області (далі - Коростенська ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області), у якому просило визнати протиправними дії Коростенської ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області щодо проведення перевірок ТОВ "Регіональний центр шляхобудівництва" та скасувати податкові повідомлення-рішення від 25 січня 2016 року № 0000281501, від 11 травня 2016 року № 0002731200, від 19 травня 2016 року № 0003311200 та від 16 вересня 2016 року № 0008101200.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року, позов задоволено.
Задовольняючи цей позов суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що п. 3 розд. ІІ "Прикінцеві положення" Закону України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" (далі - Закон № 71-VIII) встановлено обмеження проведення усіх видів податкових перевірок у 2015 та 2016 роках підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців, обсяг доходів яких не перевищує 20 мільйонів гривень за попередній рік. Так, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що перевірки ТОВ "Регіональний центр шляхобудівництва" проведені контролюючим органом усупереч законодавчій забороні на їх проведення, а тому винесені за результатами таких перевірок податкові повідомлення-рішення від 25 січня 2016 року № 0000281501, від 11 травня 2016 року № 0002731200, від 19 травня 2016 року № 0003311200 та від 16 вересня 2016 року № 0008101200 є протиправними.
Не погодившись із вказаними вище судовими рішеннями, Коростенська ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року і прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
На обґрунтування касаційної скарги Коростенська ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області наголошує на помилковість посилання судів попередніх інстанцій на мораторій, запроваджений п. 3 розд. ІІ "Прикінцеві положення" Закону № 71-VIII, оскільки положення зазначеного Закону не передбачають заборону (зупинення) проведення камеральних перевірок з питань, зокрема, своєчасності сплати податку на додану вартість, а також не передбачають зупинення здійснення податковим органом функцій (обов`язків) незалежно від будь-яких обставин.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 22 червня 2017 року відкрив провадження у цій справі за вказаною касаційною скаргою.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон № 2147-VIII), яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.
Відповідно до підп. 4 п. 1 розд. VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ухвалою від 09 червня 2020 року прийняв цю справу до провадження та призначив її до розгляду.
Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів встановила таке.
Протягом 2016 року Коростенською ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області було проведено ряд перевірок ТОВ "Регіональний центр шляхобудівництва", а саме:
- документальна невиїзна перевірка своєчасності сплати податку на додану вартість, за результатами якої складено акт від 16 січня 2016 року № 30/15-3, яким встановлено порушення п. 57.1 ст. 57, п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України (далі - ПК України), платником несвоєчасно сплачено податок на додану вартість в сумі 24 255,15 грн;
- камеральна перевірка своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету, за результатами якої складено акт від 01 вересня 2016 року № 1128/12-01, яким встановлено порушення п. 57.1 ст. 57, п. 203.2 ст. 203 ПК України, платником несвоєчасно сплачено податок на додану вартість в сумі 30 051,15 грн;
- документальна невиїзна перевірка даних податкової звітності з податку на додану вартість та несвоєчасної реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, за результатами якої складено акт від 05 травня 2016 року № 540/15-3/33136863, яким встановлено порушення граничних термінів реєстрації накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. Відповідальність платника передбачена п. 120-1.1 ст. 120-1 розд. ІІ ПК України;
- документальна невиїзна перевірка даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ "Регіональний центр шляхобудівництва" за жовтень-грудень 2015 року та січень-лютий 2016 року, за результатами якої складено акт від 25 квітня 2016 року № 439/15-3/33136863, яким встановлено порушення п. 187.1 ст. 187, п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПК України та розд. ІІІ наказу Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року № 21 "Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість".
На підставі вказаних вище актів перевірки, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:
- від 25 січня 2016 року № 0000281501, яким зобов`язано позивача сплатити штраф у розмірі 20 % у сумі 4 851,03 грн;
- від 11 травня 2016 року № 0002731200, яким збільшено суму грошового зобов`язання 506 171,00 грн, з них: 404 937,00 грн за податковим зобов`язанням та 101 234,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;
- від 19 травня 2016 року № 0003311200, яким застосовано до ТОВ "Регіональний центр шляхобудівництва" штраф в сумі 112 336,05 грн;
- від 16 вересня 2016 року № 0008101200, яким зобов`язано товариство сплатити штраф у розмірі 20 % у сумі 6 010,23 грн.
Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, ТОВ "Регіональний центр шляхобудівництва" звернулося до суду з цим адміністративним позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Статтею 79 ПК України передбачені особливості проведення документальної невиїзної перевірки.
Документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених ст. 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом (п. 79.1). Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному ст. 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки (п. 79.2).
Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
Водночас, колегія суддів звертає увагу, що п. 3 розд. ІІ "Прикінцеві положення" Закону № 71-VIII установлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік Державною фіскальною службою України та її територіальними органами, Державною фінансовою інспекцією та її територіальними органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб`єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Зазначене обмеження не поширюється:
- з 01 січня 2015 року на перевірки суб`єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість;
- з 01 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи-підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених п. 27 підрозд. 10 розд. XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.