ПОСТАНОВА
Іменем України
10 червня 2020 року
м. Київ
справа №826/111/16
адміністративне провадження №К/9901/39299/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т. М.,
суддів: Бившевої Л. І., Хохуляка В. В.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва (суддя Келеберда В. І.) від 01 червня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду (головуючий суддя - Шостак О. О., судді: Желтобрюх І. Л., Мамчур Я. С.) від 20 вересня 2016 року у справі № 826/111/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КМД-Трейдінвест Україна" до Державної податкової інспекції в Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправною та скасування податкової вимоги,
УСТАНОВИВ:
У грудні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "КМД-Трейдінвест Україна" (далі - ТОВ "КМД-Трейдінвест Україна") звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - ДПІ в Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві), у якому просило визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 23 липня 2015 року № 1401-23.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 червня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року, позов задоволено.
Задовольняючи цей позов суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що ТОВ "КМД-Трейдінвест Україна" своєчасно сплатило податкове зобов`язання по податку на додану вартість в сумі 1 586 711,00 грн, проте на рахунок одержувача зазначена сума не надійшла не з вини платника податків (позивача), а з вини банку. Таким чином, суди вважають, що товариство прикладав певних зусиль для вжиття заходів по усуненню порушень тобто, виконав усі дії, які від нього залежали.
Не погодившись із вказаними вище судовими рішеннями, ДПІ в Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій просила скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 червня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року, і прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
На обґрунтування касаційної скарги ДПІ в Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві стверджує про помилковість позиції судів попередніх інстанцій, оскільки позивачем своєчасно не виконано свого обов`язку по сплаті податкових зобов`язань, в результаті чого й утворився податковий борг, який став підставою для винесення оскаржуваної податкової вимоги та рішення про опис майна в подальшому.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 23 січня 2017 року відкрив провадження у цій справі за вказаною касаційною скаргою.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон № 2147-VIII), яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.
Відповідно до підп. 4 п. 1 розд. VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ухвалою від 09 червня 2020 року прийняв цю справу до провадження та призначив її до розгляду.
Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів встановила таке.
24 лютого 2015 року ТОВ "КМД-Трейдінвест Україна" до податкового органу подано декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки № 9022717250, в якій самостійно визначено суму податкового боргу з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 944,58 грн.
18 травня 2015 року позивачем подано до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість разом із додатком у вигляді Реєстру виданих та отриманих податкових накладних за квітень 2015 року, згідно з яких сума, яка підлягала до сплати в бюджет, складала 1 586 711,00 грн.
У зв`язку з наявністю в інтегрованих картках платника податків АІС "Податковий блок" ТОВ "КМД-Трейдінвест Україна" податкового боргу з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, 23 липня 2015 року ДПІ в Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві сформувала та надіслала податкову вимогу № 1401-23.
Цього ж дня, відповідачем було прийнято рішення про опис майна у податкову заставу № 1401-23.
Вважаючи податкову вимогу від 23 липня 2015 року № 1401-23 протиправною, ТОВ "КМД-Трейдінвест Україна" звернулося до суду з цим адміністративним позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до ч. 1, 2 та 3 ст. 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, ст. 2 та ч. 4 ст. 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду знаходить, що постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 червня 2016 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року відповідають зазначеним вимогам процесуального закону, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на наступне.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до підп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податковий кодекс України (далі - ПК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.
Пунктом 38.1 ст. 38 ПК України передбачено, що виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.
Згідно з п 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За приписами п. 59.1 ст. 59 ПК України установлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Пунктом 129.6 ст. 129 ПК України передбачено, що за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України від 05 квітня 2001 року № 2346-III "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (далі - Закон № 2346-III), з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.