ПОСТАНОВА
Іменем України
Київ
10 червня 2020 року
справа №520/4590/19
адміністративне провадження №К/9901/6517/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Ханової Р. Ф.,
суддів - Гончарової І. А., Олендера І. Я.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2020 року у складі суддів Жигилія С. П., Русанової В. Б., Перцової Т. С.
у справі №520/4590/19
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДФС у Харківській області
про визнання протиправним та скасування наказу, визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
У С Т А Н О В И В :
У травні 2019 року ОСОБА_1 (далі - платник податків, позивач у справі) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування наказу від 22.03.2019 №2090 про проведення документальної планової виїзної перевірки, визнання протиправними дії Головного управління ДФС у Харківській області щодо проведення документальної планової невиїзної перевірки щодо платника податків ОСОБА_1 в період з 05.04.2019 по 15.04.2019 за адресою контролюючого органу, зобов`язання Головного управління ДФС у Харківській області утриматися від вчинення будь-яких владно-розпорядчих дій, пов`язаних з проведенням документальної планової перевірки щодо платника податків ОСОБА_1, зокрема, оформлення податкового повідомлення-рішення за наслідками проведення документальної планової перевірки платника податків ОСОБА_1 в період з 05.04.2019 по 15.04.2019 за адресою контролюючого органу.
Позов обґрунтовано тим, що контролюючим органом протиправно проведено документальну планову невиїзну перевірку позивача за адресою податкового органу на підставі наказу про проведення документальної планової виїзної перевірки від 22.03.2019 №2090 без винесення нового наказу про зміну виду перевірки з виїзної перевірки на невиїзну. Крім того, зазначив, що оскаржуваний наказ є протиправним, оскільки при намірі відповідача провести саме документальну планову виїзну перевірку податковий орган мав би ознайомити позивача з таким наказом не в день початку перевірки 05.04.2019, а не пізніше 26.03.2019.
09 вересня 2019 року Харківський окружний адміністративний суд рішенням позов задовольнив частково, визнав протиправними дії Головного управління ДФС у Харківській області щодо проведення перевірки платника податків ОСОБА_1 в період з 05.04.2019 по 15.04.2019 на підставі наказу №2090 від 22.03.2019 за адресою контролюючого органу. В іншій частині позовних вимог відмовив.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції висновувався з протиправності проведення перевірки позивача на підставі наказу про проведення документальної планової виїзної перевірки №2090 від 22.03.2019 за адресою контролюючого органу, з огляду на те, що контролюючим органом фактично проведено документальну планову невиїзну перевірку позивача за адресою податкового органу без зміни виду перевірки з виїзної перевірки на невиїзну або винесення нового наказу на підставі отриманої заяви позивача про проведення вказаної перевірки за адресою податкового органу.
28 січня 2020 року Другий апеляційний адміністративний суд скасував рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2019 року у справі №520/4590/19 в частині задоволення позовних вимог та прийняв у цій частині постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовив.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції мотивував своє рішення правомірністю проведення планової виїзної перевірки позивача на підставі наказу №2090 від 22.03.2019 за адресою податкового органу, не змінивши при цьому вид перевірки та підстави її проведення, оскільки така проведена за бажанням позивача згідно з поданої ним заяви від 05.04.2019.
Не погодившись із рішеннями суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, просить скасувати постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2020 року у справі №520/4590/19, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2019 року залишити в силі.
У касаційній скарзі позивач зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні неправильно застосував абзац 6 підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України та абзац 13 пункту 1.4.2 Наказу Державної фіскальної служби України від 31.07.2014 № 22 за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
24 квітня 2020 року Верховний Суд ухвалою відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача після усунення її недоліків, зазначених в ухвалі цього ж суду від 10 березня 2020 року, витребував справу №520/4590/19 з Харківського окружного адміністративного суду.
Підставою для відкриття касаційного провадження у справі №520/4590/19 є пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
04 травня 2020 року справа №520/4590/19 надійшла до Верховного Суду.
10 червня 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу позивача, в якому податковий орган посилаючись на її необґрунтованість, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін. Одночасно податковий орган заявив клопотання про заміну сторони її правонаступником згідно зі статтею 52 КАС України, а саме Головне управління ДФС у Харківській області замінити на Головне управління ДПС у Харківській області у зв`язку з реорганізацією податкового органу.
Суд визнає заявлене клопотання обґрунтованим та здійснює заміну відповідача у справі Головне управління ДФС у Харківській області на Головне управління ДПС у Харківській області.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Касаційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.
Верховний Суд, переглянувши рішення суду апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.
Суди першої та апеляційної інстанцій установили.
ОСОБА_1 зареєстрований в порядку, визначеному чинним законодавством як фізична особа - підприємець, перебуває на податковому обліку як платник податків, основним видом господарської діяльності є оптова торгівля сільськогосподарськими машинами й устаткуванням.
22.03.2019 керівником податкового органу прийнято наказ №2090 на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 41.1 статті 41, пункту 61.1, пункту 61.2 статті 61, підпункту 62.1.3 пункту 62.1 статті 62, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, статті 77, пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України, статті 13 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" про проведення документальної планової виїзної перевірки платника податків ОСОБА_1 з 05.04.2019 тривалістю 10 днів.
Копії наказу про проведення документальної планової виїзної перевірки від 22.03.2019 №2090, повідомлення про проведення вказаної перевірки від 22.03.2019 №332 та направлення на проведення перевірки від 03.04.2019 №871 вручено позивачу 05.04.2019, що учасники справи не заперечували.
На адресу позивача контролюючим органом направлено запит про надання інформації від 22.03.2019 № 7252/ФОП/20-40-13-06-16, а саме повідомлено про те, що податковим органом відповідно до плану - графіку проведення документальних перевірок платників податків на 2019 рік з 05.04.2019 буде проводитися документальна планова виїзна перевірка ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 31.12.2018. Таким чином, з огляду на положення підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України податковий орган просив повідомити за 1 день до початку перевірки адресу місця проведення такої перевірки.
ОСОБА_1 подав заяву до Головного управління ДФС у Харківській області про проведення документальної планової перевірки його господарської діяльності за адресою АДРЕСА_1, тобто за адресою податкового органу, яка датована 05.04.2019 (дані щодо дати отримання цієї заяви податковим органом на заяві відсутні, судами попередніх інстанцій не встановлювались).
На адресу позивача контролюючим органом направлено запит про надання інформації (пояснень) та їх документального підтвердження від 09.04.2019 №9354/ФОП/20-40-13-06-16, у якому позивача повідомлено про необхідність подати такі документи з 15.04.2019.
На запит контролюючого органу позивачем надано письмові пояснення від 15.04.2019 разом з документами на 76 арк. Також ОСОБА_1 просив уточнити, які саме документи мають бути надані для перевірки щодо нього як фізичної особи.
На підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 41.1 статті 41, пункту 61.1, пункту 61.2 статті 61, підпункту 62.1.3 пункту 62 статті 62, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, статті 77, пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України, статті 13 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та плану - графіка проведення документальних планових перевірок суб`єктів господарювання на 2019 рік, відповідно до наказу про проведення документальної планової виїзної перевірки від 22.03.2019 №2090, направлення на проведення перевірки від 03.04.2019 №871, проведено планову виїзну перевірку позивача за адресою податкового органу.
За наслідками планової виїзної перевірки в приміщенні ДФС складено акт від 25.04.2019 №1430/20-40-13-06-08/ 3121806375 про результати документальної планової виїзної перевірки позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, а також дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, повноти та своєчасності нарахування, обчислення та сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 31.12.2018.
04.06.2019 керівником податкового органу на підставі акта перевірки від 25.04.2019 №1430/20-40-13-06-08/ 3121806375 прийняті рішення №00008281306, №00008291306, №00008381306, податкові повідомлення-рішення №00008301306, №00008311306, №00008321306, №00008331306, №00008341306, №00008351306, №00008361306, №00008371306, вимога про сплату боргу (недоїмки) №00000651306 зі сплати єдиного внеску.
Вважаючи протиправними наказ про проведення перевірки та дії контролюючого органу щодо проведення стосовно позивача документальної планової виїзної перевірки за адресою податкового органу, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Враховуючи межі касаційного перегляду, встановлені статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд зазначає, що предметом касаційного оскарження є судове рішення в частині позовних вимог про визнання протиправними дій Головного управління ДФС у Харківській області щодо проведення документальної планової невиїзної перевірки платника податків ОСОБА_1 в період з 05.04.2019 по 15.04.2019 за адресою контролюючого органу.
Перевіривши рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів касаційної скарги Суд приходить до висновку про обґрунтованість її доводів та наявність підстав для скасування судового рішення, виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.