ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 червня 2020 року
м. Київ
Справа № 902/519/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кролевець О.А. - головуючий, Губенко Н.М., Ткача І.В.,
за участю секретаря судового засідання - Черненка О.В.
за участю представників:
Позивача: Січевлюк В.А.
Відповідача: не з`явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Барський птахокомбінат"
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.02.2020
(головуючий - Розізнана І.В., судді Василишин А.Р., Мельник О.В.)
та рішення Господарського суду Вінницької області від 10.10.2019
(суддя Тварковський А.А.)
у справі №902/519/18
за позовом Приватного акціонерного товариства "Барський птахокомбінат"
до ОСОБА_1
про визнання недійсним договору,
ВСТАНОВИВ:
1. У зв`язку з відпусткою судді Студенця В.І. склад судової колегії суду касаційної інстанції змінився, що підтверджується Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 28.05.2020, який наявний в матеріалах справи.
Короткий зміст позовних вимог і заперечень
2. Приватне акціонерне товариство "Барський птахокомбінат" (далі - ПрАТ "Барський птахокомбінат") звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) про визнання недійсним договору про обов`язковий викуп товариством іменних акцій від 02.05.2018, що укладений між ОСОБА_1 та ПрАТ "Барський птахокомбінат".
3. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що договір укладено з порушенням законодавства, а саме, у договорі не визначено істотної умови договору - ціни викупу акцій, порушено порядок укладення договору, крім того, договір порушує фундаментальні засади цивільного законодавства щодо добросовісності у цивільних правовідносинах та принцип свободи підприємництва, встановлені у Цивільному кодексі України.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Справа розглядалась судами неодноразово.
4. Постановою Верховного Суду від 30.07.2019 постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.04.2019 та рішення Господарського суду Вінницької області від 07.12.2018 скасовано в частині вирішення питання про розподіл судових витрат ОСОБА_1, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги у справі, в цій частині справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
По суті заявлених позовних вимог, судові рішення не переглядались судом касаційної інстанції, зважаючи на положення ст. 300 ГПК України, оскільки не оскаржувались до суду касаційної інстанції.
5. Під час нового розгляду справи, щодо розподілу судових витрат у справі, рішенням Господарського суду Вінницької області від 10.10.2019 стягнуто з ПрАТ "Барський птахокомбінат" на користь ОСОБА_1 15 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції. Судові витрати на професійну правничу у розмірі 30 000,00 грн залишено за ОСОБА_1
6. Приймаючи судове рішення у справі суд посилався на те, що зі змісту платіжних документів, саме: квитанцій № ТS 204740 від 06.09.2018 на суму 10 000 грн, з призначенням платежу "плата за юридичні послуги" та № 0.0.1158844381.1 від 16.10.2018 на суму 20 000 грн з призначенням платежу: "плата за юридичні послуги зг. дог. від 03.09.18", неможливо встановити, що кошти за вказаними квитанціями перераховано відповідачем саме на підставі укладеного з адвокатом договору про надання правничої допомоги у справі 902/519/18, а тому вказані квитанції не прийнято судом першої інстанції як належний та допустимий доказ понесення вказаних витрат у розмірі 30 000,00 грн, отже судові витрати у розмірі 30 000,00 грн залишено за відповідачем.
Щодо витрат на правничу допомогу, що надавались адвокатом у суді апеляційної інстанції (під час первісного розгляду справи по суті позовних вимог), у розмірі 15 000,00 грн, суд встановивши, що відповідачем обґрунтовано належними та допустимими доказами понесення вказаних витрат на правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн, дійшов висновку про наявність підстав про відшкодування зазначених витрат за рахунок позивача.
7. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.02.2020 рішення Господарського суду Вінницької області від 10.10.2019 залишено без змін, стягнуто з ПрАТ "Барський птахокомбінат" на користь ОСОБА_1 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.
8. Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 15 000,00 грн.
Крім того, апеляційний суд визнав обґрунтованими вимоги ОСОБА_1 про відшкодування витрат у розмірі 10 000,00 грн, що понесені відповідачем у зв`язку з оплатою ним правничої допомоги у суді апеляційної інстанції, в якому переглядалось рішення суду першої інстанції від 10.10.2019, а тому, апеляційний суд дійшов висновку про стягнення з позивача 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.
Щодо витрат на правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн, суд апеляційної інстанції вказав, що апеляційна скарга не містить вимог про оскарження рішення суду першої інстанції в частині витрат на правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн, а тому, зважаючи на положення ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), в апеляційному порядку не переглядається.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
9. ПрАТ "Барський птахокомбінат" не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, звернулось до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати прийняті у справі судові рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні вимог щодо розподілу судових витрат.
10. У касаційній скарзі ПрАТ "Барський птахокомбінат" зазначає, що:
- апеляційний суд неправомірно вказав на те, що адвокат, як самозайнята особа, для цілей оподаткування обирає форму здійснення своєї діяльності, тобто або проводить незалежну професійну діяльність, або здійснює діяльність як фізична особа -підприємець,
- суд першої інстанції безпідставно посилався на правові висновки викладені Верховним Судом у справі № 520/3939/19, на що не звернув уваги і суд апеляційної інстанції,
- водночас, скаржник зазначає, що судові рішення у справі, в порушення вимог ст.ст. 76, 77 ГПК України, ґрунтуються на неналежних доказах.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
11. У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 просить рішення та постанову залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, посилаючись на безпідставність доводів та вимог, викладених у касаційній скарзі.
12. Крім того, відповідач звернувся до суду касаційної інстанції з заявою про стягнення з позивача витрат у розмірі 7 000,00 грн на професійну правничу допомогу у Верховному Суді.
Позиція Верховного Суду
13. Колегія суддів зазначає, що, як вбачається з матеріалів касаційної скарги судові рішення оскаржуються в частині здійснення розподілу судових витрат, в іншій частині судові рішення не оскаржуються, а тому, згідно з частиною 1 статті 300 ГПК України, в касаційному порядку в цій частині не переглядаються.
14. Перевіривши повноту встановлення судами попередніх інстанцій обставин справи та правильність застосування ними норм процесуального права в частині задоволених вимог про стягнення витрат на правничу допомогу, заслухавши доповідь судді-доповідача, та представника позивача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
15. Статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
16. Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" - гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
17. Згідно з ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
18. Відповідно до статті 16 ГПК України - учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
19. Як встановлено судами, згідно, Єдиного реєстру адвокатів України, 19.04.2017 Радою адвокатів Одеської області, видано свідоцтво №002981 про право на заняття ОСОБА_2 адвокатською діяльністю.
20. Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
21. Згідно з частинами першою - шостою статті 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами
22. Частиною 4 пунктом 2 статті 129 ГПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі відмові в позові - на позивача.
23. За змістом частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
24. Аналіз наведених положень частини четвертої статті 126 ГПК України, а також статті 129 цього Кодексу дає підстави для висновку, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
25. Як вказувалось постановою Верховного Суду від 30.07.2019 постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.04.2019 та рішення Господарського суду Вінницької області від 07.12.2018 скасовано в частині вирішення питання про розподіл судових витрат Землякова А.М., пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги під час розгляду справи, в цій частині справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
26. Направляючи на новий розгляд справу в частині розподілу судових витрат Землякова А.М., касаційний суд вказував на те, що суди попередніх інстанцій приймаючи рішення про відмову у задоволенні заяви про стягнення витрат професійну правничу допомогу, не надали належної правової оцінки доказам наданим представником відповідача, на підтвердження надання правничої допомоги у справі, при цьому, судами не було обґрунтовано судове рішення з урахуванням положень ст.ст. 126, 129 ГПК України, крім того, судами у резолютивній частині рішення не було зазначено про розподіл судових витрат.