ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 червня 2020 року
м. Київ
Справа № 910/3980/16
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кролевець О. А. - головуючий, Губенко Н. М., Ткача І. В.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Національного банку України
на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2020
(головуючий - Куксов В.В., судді Яковлєв М.Л., Шаптала Є.Ю.)
у справі №910/3980/16 Господарського суду міста Києва
за позовом Національного банку України
до Компанії "Pora Trading Limited"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача
Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра"
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача
1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Мегаполісжитлобуд", 2) Відділ державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Печерського району Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві
про звернення стягнення на предмет застави,
ВСТАНОВИВ:
1. У зв`язку з відпусткою судді Студенця В.І. склад судової колегії суду касаційної інстанції змінився, що підтверджується Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 03.06.2020, який наявний в матеріалах справи.
Короткий зміст позовних вимог
2. Національний банк України звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Компанії "Pora Trading Limited" (стара назва - Компанія "БЕРЛІНОТТО ЛІМІТЕД") про звернення стягнення за договором застави корпоративних прав від 05.05.2014 на корпоративні права в Товаристві з обмеженою відповідальністю "Мегаполісжитлобуд", а саме 85,19 % в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаполісжитлобуд", що становлять 29 069 095,54 грн, шляхом відступлення в повному обсязі Національному банку України частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаполісжитлобуд" в розмірі 85,19 % та визнання за Національним банком України права власності на предмет застави, в рахунок часткового погашення заборгованості Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" перед Національним банком України за кредитним договором № 47 від 07.10.2008 та про зобов`язання державного реєстратора внести зміни до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаполісжитлобуд", шляхом реєстрації за Національним банком України 85,19 % корпоративних прав у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаполісжитлобуд".
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.05.2017 позов задовольнено повністю.
4. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2020:
- розгляд апеляційної скарги ТОВ "Мегаполісжитлобуд" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2017 у справі №910/3980/16 відкладено на 26.08.2020 о 10 год. 30 хв.;
- зобов`язано ТОВ "Мегаполісжитлобуд" в строк до 12.03.2020 подати до Північного апеляційного господарського суду нотаріально засвідчені переклади на грецьку мову прохання про вручення за кордоном судових або позасудових документів, ухвали Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2020 у трьох примірниках, відповідне платіжне доручення про переказ збору у розмірі 21 євро на банківські реквізити Міністерства юстиції та громадського порядку Республіки Кіпр;
- для отримання необхідного для перекладу пакету документів, представнику ТОВ "Мегаполісжитлобуд" пропонується з`явитися до Північного апеляційного господарського суду 24.02.2020;
- зупинено провадження у справі № 910/3980/16 до виконання доручення про вручення судових документів або повідомлення про неможливість такого вручення.
5. В частині зупинення провадження у справі суд апеляційної інстанції мотивував свої висновки тим, що відповідач у даній справі є нерезидентом, а тому з метою його належного повідомлення про наявність спору, а також про зміну складу судової колегії, існує необхідність вручення документів відповідачу шляхом направлення судового доручення компетентному органу Кіпру (Permanent Secretary Ministry of Justice and Public Order 125 Athalassas Avenue 1461 NICOSIA), у зв`язку з чим провадження у справі підлягає зупиненню на підставі п. 4. ч. 1. ст. 228 ГПК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення їх доводів
6. Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, Національний банк України звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2020 скасувати та передати справу на розгляд до суду апеляційної інстанції.
7. Вимоги касаційної скарги обґрунтовані тим, що оскаржувана ухвала апеляційного суду постановлена з неповним з`ясуванням обставин справи, порушенням принципів господарського судочинства та є такою, що порушує права скаржника як позивача на судовий захист, оскільки: апеляційний суд не врахував можливості надсилання судових документів відповідачу безпосередньо поштою відповідно до ст. 10 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних і комерційних справах від 15.11.1965 (далі - Конвенція); у суду апеляційної інстанції не було підстав для повторного направлення до компетентного органу іноземної держави судового доручення про вручення документів у зв`язку з тим, що судом вже були вжиті заходи для повідомлення відповідача про розгляд справи судом апеляційної інстанції; має місце порушення прав позивача на розгляд справи впродовж розумного строку.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
8. ТОВ "Мегаполісжитлобуд" подало відзив на касаційну скаргу, у якому просить ухвалу суду апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Позиція Верховного Суду
9. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування апеляційним судом норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наступне.
10. Суд касаційної інстанції переглядає ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2020 лише в частині зупинення апеляційного провадження у справі, з мотивів, викладених в ухвалі Верховного Суду від 07.05.2020.
11. Як встановлено судом апеляційної інстанції, Компанія "Pora Trading Limited" (відповідач) є нерезидентом (Республіка Кіпр), яка не має свого представництва на території України, є юридичною особою, що створена і існує за законодавством країни Кіпр.
12. Згідно зі ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
13. Як передбачено частинами першою та другою ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору.
14. Відповідно до ст. 7 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.
15. За приписами до ч. 1 - 4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
16. Статтею 365 ГПК України передбачено, що іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.
17. Згідно з ч. 1, 2 ст. 367 ГПК України у разі якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; судове доручення надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.
18. Водночас названою нормою встановлено право, а не обов`язок суду звертатися у разі необхідності, з урахуванням обставин конкретної справи та вимог закону, до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави з судовим дорученням.
19. У п. 4 ч. 1 ст. 228 ГПК України передбачено, що суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у разі звернення із судовим дорученням про надання правової допомоги або вручення виклику до суду чи інших документів до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.
20. Порядок передачі судових та позасудових документів для вручення за кордоном регулюється Конвенцією, до якої Україна приєдналася 19.10.2000 відповідно до Закону України "Про приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах" від 19.10.2000.
21. Відповідно до ч. 1 ст. 1 Конвенції ця Конвенція застосовується у цивільних та комерційних справах щодо всіх випадків, коли існує потреба в передачі судових та позасудових документів для вручення за кордоном.
22. Згідно з ч. 1 ст. 2 Конвенції кожна Договірна Держава призначає Центральний Орган, обов`язком якого є отримання прохань про вручення документів, що виходять від інших Договірних Держав, і здійснення процесуальних дій відповідно до положень статей 3- 6.
23. Відповідно до ст. 5 Конвенції Центральний Орган запитуваної Держави власноручно вручає документ або забезпечує його вручення відповідним органом: a) у спосіб, визначений його внутрішнім правом для вручення документів, складених в цій державі, особам, що перебувають на її території, або b) в особливий спосіб, обумовлений запитуючим органом, якщо такий спосіб не є несумісним з законами запитуваної Держави. З урахуванням положень пункту (b) частини першої цієї статті документ може завжди бути вручений шляхом безпосередньої доставки одержувачу, який приймає його добровільно.
24. Водночас ст. 10 Конвенції передбачено, що якщо запитувана Держава не заперечує, то ця Конвенція не обмежує: a) можливості надсилати судові документи безпосередньо поштою особам, які перебувають за кордоном, b) можливості для судових працівників, службовців або інших компетентних осіб запитуючої Держави здійснювати вручення судових документів безпосередньо через судових працівників, службовців або інших компетентних осіб запитуваної Держави, c) можливості для будь-якої заінтересованої в судовому процесі особи здійснювати вручення судових документів безпосередньо через судових працівників, службовців або інших компетентних осіб запитуваної Держави.