ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 червня 2020 року
м. Київ
справа № 159/3805/17
провадження № 51-5696км19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючої Вус С.М.,
суддів Мазура М.В., Чистика А.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Голубенко О.В.,
засудженого ОСОБА_1,
прокурора Чабанюк Т.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 17 жовтня 2018 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 15 серпня 2019 року стосовно нього у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017030110001283, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Ковеля Волинської області, жителя АДРЕСА_1, раніше відповідно до ст. 89 КК України не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 125, ч. 1 ст. 186 КК України.
За вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 17 жовтня 2018 року ОСОБА_1 засуджено: за ч. 2 ст. 125 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн; за ч. 1 ст. 186 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 70 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1190 грн.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань остаточно визначено ОСОБА_1 покарання у виді штрафу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн.
Вирішено питання щодо заявлених цивільних позовів.
Оскаржуваною ухвалою Волинського апеляційного суду від 15 серпня 2019 року зазначений вирок місцевого суду залишено без змін.
Згідно з вироком ОСОБА_1 31 травня 2017 року близько 17:00, перебуваючи біля земельної ділянки, розташованої на АДРЕСА_1, підійшов до потерпілого ОСОБА_2, який у цей час тримав при собі фотокамеру та на ґрунті тривалих неприязних відносин умисно завдав йому удару кулаком правої руки в ділянку лівої частини обличчя, в результаті чого заподіяв потерпілому легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.
Після цього, обвинувачений ОСОБА_1, скориставшись тим, що після завдання удару потерпілому, з рук останнього випала цифрова фотокамера "Nikon Coolpix L26", вартістю 1500 грн, відкрито нею заволодів. Унаслідок такого заподіяв потерпілому майнової шкоди на вказану суму.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалу суду апеляційної інстанції і закрити кримінальне провадження. Зазначає, що у ході судового розгляду судом першої інстанції його винуватості за ч. 2 ст. 125, ч. 1 ст. 186 КК України не було доведено поза розумним сумнівом, оскільки показання свідка ОСОБА_3 є неповними, такими, що не відображають усіх обставин, які б указували на спричинення ним тілесних ушкоджень потерпілому. Також вказує, що у ході судово-медичної експертизи не були враховані усі вихідні дані щодо стану здоров`я потерпілого, що ставить під сумнів об`єктивність висновку експерта від 30 червня 2017 року №161. При цьому, на думку засудженого, суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про призначення повторної судово-медичної експертизи. Крім цього, посилається на процесуальні порушення, які були допущені під час повідомлення йому про підозру. Проте суд апеляційної інстанції, не перевіривши указані обставини належним чином, безпідставно погодився з висновками суду першої інстанції щодо його винуватості у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні суду касаційної інстанції засуджений ОСОБА_1 підтримав касаційну скаргу і просив її задовольнити з наведених у ній підстав.
Прокурор Чабанюк Т.В. вважала касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 необґрунтованою та просила залишити її без задоволення, а судові рішення без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позицію засудженого ОСОБА_1 та прокурора Чабанюк Т.В., перевіривши матеріали кримінального провадження й обговоривши доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
За приписами ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу (ч. 2 ст. 438 КПК України).
Таким чином, неповнота судового розгляду (ст. 410 КПК України) та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК України) не є підставою для перегляду судових рішень в касаційному порядку, чинним кримінальним процесуальним законом не передбачена можливість скасування касаційним судом рішень судів першої та апеляційної інстанцій з цих підстав. Під час перегляду судових рішень у касаційному порядку суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин справи, встановлених судом першої інстанції.
Судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим (ст. 370 КПК України).
Відповідно до вимог п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.
Згідно з ч. 3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Положеннями ст. 94 КПК України встановлено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Колегія суддів вважає, що, ухвалюючи обвинувальний вирок стосовно ОСОБА_1, суд першої інстанції вищевказаних вимог кримінального процесуального закону дотримався.
Як убачається з мотивувальної частини вироку, висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 125, ч. 1 ст. 186 КК України, за які його засуджено, ґрунтуються на об`єктивно з`ясованих обставинах, які підтверджені доказами, безпосередньо дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України.